Провадження № 11-сс/821/526/25 Справа № 712/13897/25 Категорія: ст.170 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
20 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючої ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025250000000158 від 04 липня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2,ч.3 ст.436-2 КК України,-
Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси із клопотанням, погодженим прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025250000000158 від 04 липня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2,ч.3 ст.436-2 КК України, яке було вилучене під час особистого обшуку ОСОБА_7 , з метою відшукання, виявлення та вилучення речей, здобутих злочинним шляхом.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2025 року клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025250000000158 від 04 липня 2025 року - задоволено.
Накладено арешт на майно, вилучене під час затримання та проведення особистого обшуку ОСОБА_7 08 жовтня 2025 року із забороною користуватися та розпоряджатися ним будь-яким чином, а саме на: купюри номіналом 100 доларів США у кількості тринадцять шт., скріплені гумкою та поміщені у прозорий файл, троє з яких мають серійні номери MF 52411329E, LG 60347468C, MK 05822496A, а десять з яких є імітаційними засобами (виготовлені на кольоровому принтері) з однаковим серійним номером LL 75608844A та мобільний телефон «iPhone 12», версія 18.6.2, моделі MGJE3ZP/A, ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , із встановленими sim-картами № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , одна з яких віртуальна, у кількості 1 шт.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, як такого, що пропущений з поважних причин, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що про існування оскаржуваної ухвали власнику майна та його захиснику стало відомо лише після отримання захисником відповіді на адвокатський запит від 28 жовтня 2025 року з долученою копією ухвали слідчого судді від 10 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу направлено через систему «Електронний суд» 29 жовтня 2025 року. З цих підстав апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною через допущені при її постановленні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та постановленою при невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що у постанові слідчого про визнання вилученого під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_7 майна речовими доказами, не наведено жодних доказів наявності зв'язку між вилученим під час обшуку майном та предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025250000000158 від 04 липня 2025 року, а також доказів відповідності майна критеріям, визначеним ст.98 КПК України, а відтак, вважає, що зазначена постанова ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджена доказами у кримінальному провадженні.
Посилається на те, що під час проведення особистого обшуку ОСОБА_7 слідчим не було встановлено приналежність вилученого мобільного телефону та грошових коштів підозрюваному. На підтвердження приналежності вилученого майна саме підозрюваному ОСОБА_7 , слідчим (прокурором) не було долучено жодного доказу.
Також вважає, що прокурором не доведено необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
З огляду на викладене, на думку апелянта, слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна було неповно з'ясовано обставини справи, та не враховано обставини, передбачені ч.2 ст.173 КПК України, у зв'язку із чим суд дійшов помикового висновку про необхідність накладення арешту на зазначене майно.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначив, що 10 жовтня 2025 року клопотання слідчого розглянуто без повідомлення власника майна та його захисника, про існування ухвали дізнався після отримання захисником відповіді на адвокатський запит від 28 жовтня 2025 року з долученої копії ухвали слідчого судді від 10 жовтня 2025 року, апеляційну скаргу направлено через систему «Електронний суд» 29 жовтня 2025 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як вбачається з матеріалів клопотання, СВ УСБУ в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 22025250000000158 04 липня 2025 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2,ч.3 ст.436-2 КК України.
У клопотанні слідчого зазначено, що за даними досудового розслідування до вчинення зазначених злочинів причетний громадянин ОСОБА_7 , який, використовуючи особисті зв'язки серед посадових осіб КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня» та ІНФОРМАЦІЯ_1 , за грошову винагороду сприяв військовозобов'язаним особам в ухиленні від мобілізації, у тому числі шляхом організації оформлення фіктивної медичної документації та подальшого отримання відстрочки від призову.
08 жовтня 2025 року ОСОБА_7 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня його було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Під час його особистого обшуку вилучено грошові кошти - долари США, купюри номіналом 100 доларів у кількості 13 (тринадцять) штук, скріплені гумкою та поміщені у прозорий файл. При цьому 3 (три) купюри мають такі серійні номери MF 52411329E, LG 60347468C, MK 05822496A, а 10 (десять) є імітаційними засобами (виготовлені на кольоровому принтері) з однаковим серійним номером LL 75608844A; мобільний телефон «iPhone 12» із встановленими sim-картами, одна з яких віртуальна.
09 жовтня 2025 року слідчим винесено постанову про визнання вилучених під час обшуку речей і предметів речовими доказами у провадженні як таких, що відповідають критеріям ст. 98 КПК України.
09 жовтня 2025 року старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна, яке було вилучене під час проведення особистого обшуку ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі, щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку, не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону було дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22025250000000158 про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні слідчого майна.
Вказане майно у даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області ОСОБА_9 визнано речовими доказами, у тому числі, мобільний телефон, оскільки зберігає на собі відомості, які можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_7 з потребами кримінального провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Окрім цього, 08 жовтня 2025 року ОСОБА_7 у встановленому КПК України порядку, повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи апелянта стосовно нез'ясування належності вилученого під час особистого обшуку майна ОСОБА_7 , не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом не надано жодного доказу належності вказаного майна не підозрюваному, а третій особі, та вказані доводи підлягають перевірці на наступних стадіях розгляду кримінального провадження.
Інші доводи, на які посилається апелянт, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, суд, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025250000000158 від 04 липня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2,ч.3 ст.436-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4