19 листопада 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/6277/25
Провадження № 22-ц/821/1955/25
Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики,
07.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про забезпечення позову шляхом заборони на відчуження нерухомого та рухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , а саме на: 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль Mercedes Benz 316 CDI 2005 року виготовлення, об'єм двигуна 2685, колір: білий, тип транспортного засобу: вантажний, тип кузову: фургон малолітражний, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; автомобіль Mercedes Benz Viano 2010 року виготовлення, об'єм двигуна 2987, колір: сірий, НОМЕР_3 , тип кузова: мінівен, НОМЕР_4 або накласти арешт на банківські рахунки відповідача в межах ціни позову.
Заяву мотивовано тим, що у провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування заяви вказувала, що існує ризик вчинення відповідачем фраудаторного правочину. Відповідач може приховати майно, продати його або вчинити інші дії, які ускладнять виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Зазначила, що такий ризик існує, оскільки відповідач вже вчиняв фраудаторний правочин. 14.02.2019 ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 (третя особа) 10 000 доларів США під заставу свого мікроавтобуса Фольксваген Т5 з номерними знаками НОМЕР_5 , а через деякий час він цей мікроавтобус продав, що і змусило позивача попросити відповідача написати нову розписку від 05.08.2020 на ту саму суму (10 000 доларів США) але вже без вказання застави через відсутність даного авто у власності ОСОБА_4 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.09.2025заяву ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовомОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики - задоволено частково.
З метою забезпечення позову, заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню зареєстрованого за ним на праві власності нерухомого та рухомого майна, а саме: 1/4 частки у праві власності на кв. АДРЕСА_2 ; автомобіля Mercedes Benz 316 CDI 2005 року виготовлення, об'єм двигуна 2685, колір: білий, тип транспортного засобу: вантажний, тип кузову: фургон малолітражний, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; автомобіля Mercedes Benz Viano 2010 року виготовлення, об'єм двигуна 2987, колір: сірий, НОМЕР_3 , тип кузова: мінівен, НОМЕР_4 .
Зазначено, що застосовані цією ухвалою заходи забезпечення позову не перешкоджають користуванню об'єктом нерухомого майна.
Ухвала суду першої інстанції, мотивована тим, що оскільки предметом позову є стягнення боргу за договорами позики, і не вирішуючи наперед обґрунтованості заявлених позовних вимог, а виходячи виключно з того, що у разі задоволення позову про стягнення боргу в загальній сумі 1 118 840 грн, захист порушеного права таким рішенням може стати неефективним у разі відчуження відповідачем належного йому майна на користь третіх осіб, порушені права позивача вимагатимуть додаткового захисту, а виконання такого рішення буде суттєво ускладненим.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що належним видом забезпечення позову, який відповідатиме меті застосування такого забезпечення буде саме застосування заборони відчуження відповідного майна.
Щодо вимоги накласти арешт на банківські рахунки відповідача в межах ціни позову, суд першої інстанції зазначив, що клопотання в цій частині не підлягає до задоволення, оскільки застосування заборони відчуження відповідного майна буде співмірним заявленим позовним вимогам.
Не погоджуючись з ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.09.2025, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі вказує, що подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування та доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
Вказує, що надана розписка, підписана відповідачем 14.02.2019, як новий доказ по справі, якою підтверджується факт того, що ОСОБА_2 взяв в борг у третьої особи ОСОБА_3 суму коштів в розмірі 10 000 доларів США, ніби під заставу автомобіля Фольсваген Т5, номерний знак НОМЕР_5 , та не повернувши борг відчужив дану заставу, не мають документального підтвердження недобросовісних дій відповідача, оскільки доказів перебування у власності ОСОБА_2 даної застави не надано до суду (технічного паспорту, свідоцтва права власності, витягу, та інше), як і не надано будь яких доказів відчуження автомобіля Фольксваген Т5, номерний знак НОМЕР_5 .
Зазначив, що розписка від 14.02.2019 на суму 10 000 доларів США між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є предметом розгляду позовних вимог по справі 711/6277/25, а навпаки спростовує позовні вимоги.
Також звернув увагу, що 15.07.2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, де аргументовано вказано, що вимоги про стягнення суми коштів по борговим розпискам від 05.08.2020 на суму 10 000 доларів США та на суму 13 000 доларів США задоволенню не підлягають, та зазначені обставини недобросовісних дій позивача та третьої особи, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень.
Оскільки грошові кошти по розписці на суму 10 000 доларів США від 05.08.2020 ОСОБА_2 не отримувалися, а ОСОБА_1 ці кошти не передавалися, а дана розписка була лише проханням ОСОБА_1 написати нову розписку від 05.08.2020 на ту саму суму, 10 000 доларів США, замість розписки від 14.02.2019, що підтверджує сама позивач, вважає, що суд повинен відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку з наявними доказами у справі про відсутність факту передачі грошових коштів, а задоволення заяви про забезпечення позову є порушенням прав відповідача на вільне розпорядженням його майном.
27.10.2025 від ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси - залишити без змін.
Вказала, що зазначена ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи, оскільки ніяким чином не обмежує суб'єктивні права, свободи та інтереси відповідача.
В апеляцій скарзі скаржник просить здійснювати її розгляд за відсутності його та представника адвоката Постригань Т. Л.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги мотивувала тим, що 05.08.2020 ОСОБА_2 позичив у неї 23 000 доларів США терміном на 2 роки з умовою, що він буде сплачувати 3,5% за кожен місяць користування коштами.
На підтвердження отримання коштів та умов позики позивач надала дві копії розписок від 05.08.2020 на суму 10 000 доларів США та на суму 13 000 доларів США (а.с. 9, 10).
22.09.2025 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову в якій просила суд забезпечити позов, наклавши заборону на відчуження належного відповідачу рухомого та нерухомого майна, а саме 1/4 частину кв. АДРЕСА_2 , автомобіль Mercedes Benz 316 CDI д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль Mercedes Benz Viano д.н.з. НОМЕР_4 або накласти арешт на банківські рахунки відповідача в межах ціни позову.
На підтвердження недобросовісних дій ОСОБА_2 позивачем надано копію розписки від 14.02.2019, відповідно до якої останній взяв у ОСОБА_3 в борг 10 000 доларів США під заставу свого мікроавтобуса Фольксваген Т5 з номерним знаком НОМЕР_5 (а.с. 47).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (№429434320, дата формування 01.06.2025) за ОСОБА_2 01.04.2003 було зареєстровано буд. АДРЕСА_3 та 13.10.2023 була зареєстрована 1/4 частка у праві власності на кв. АДРЕСА_4 (а.с. 12 -13).
З витягу із сервісу «Опендатабот» від 21.07.2025 вбачається, що на ФОП ОСОБА_2 зареєстровано: автомобіль Mercedes Benz 316 GDI 2005 року виготовлення, об'єм двигуна 2685, колір білий, тип транспортного засобу: вантажний тип кузову: фургон малолітражний НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та автомобіль Mercedes Benz VIANO 2010 року виготовлення, об'єм двигуна 2987, колір сірий, НОМЕР_3 , тип кузова: мінівен, НОМЕР_4 (а.с. 48 - 51).
З відповіді з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності ТЗ за параметрами власника або ТЗ № 1813073 від 24.09.2025, яка отримана за запитом суду, вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належать:
- автомобіль Mercedes Benz 316 GDI 2005 року виготовлення, об'єм двигуна 2685, колір білий, тип транспортного засобу: вантажний тип кузову: фургон малолітражний НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;
- автомобіль Mercedes Benz VIANO 2010 року виготовлення, об'єм двигуна 2987, колір сірий, НОМЕР_3 , тип кузова: мінівен, НОМЕР_4 (а.с. 55-64).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що застосування заборони відчуження відповідного майна буде співмірним заявленим позовним вимогам.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Згідно вимог ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18).
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не наведено належного обґрунтування та не надано доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти всі обставини, які мають значення для справи, встановлення яких необхідне для вирішення спору по суті. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення.
Враховуючи встановлені обставини, застосовані судом заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, тобто є співмірними та безпосередньо пов'язані з предметом спору, а також є необхідними і достатніми для забезпечення виконання можливого судового рішення.
Отже, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 доведено зв'язок між неприйняттям заходів забезпечення позову і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який позивач просила застосувати, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог та є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову в цій справі.
Відтак, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається заявник, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки розгляд давної справи по суті триває, а тому апеляційний суд не дає оцінки доводам наведеним по суті справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: Н. І. Гончар
Т. Л. Фетісова