Номер провадження 22-ц/821/1846/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/5879/25 Категорія: на ухвалу Петренко О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
20 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії
суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
секретаря: Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2025 року про відмову у забезпеченні позову у справі за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування Черкаської міської ради, комунальне некомерційне підприємство «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки,-
У червні 2025 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах чоловіка ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним у зв'язку із розладами психіки, пов'язаними із фронтовим каліцтвом як учасника бойових дій при визволенні Донбасу від російських загарбників.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2025 року у справі призначено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, на вирішення якої, в тому числі, поставлене питання про здатність ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах чоловіка ОСОБА_2 , скерувала до суду заяву про забезпечення позову у справі шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти певні дії та встановити обов'язок вчинити певні дії щодо військовозобов'язаного, психічнохворого ОСОБА_2 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2025 року заяву залишено без задоволення.
Ухвала суду мотивована тим, що з огляду на повідомлені заявником у судовому засіданні обставини необхідності вжиття заходів забезпечення, а також беручи до уваги те, що в окремому провадженні не вирішується спір про право у зв'язку з чим процесуальним законодавством не регламентовано право суду забезпечувати заяву про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що у заяві про забезпечення позову заявник просила суд 1) заборонити зацікавленій особі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити певні дії, а саме заборонити мобілізацію до ЗСУ ОСОБА_2 до вступу у законну силу рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, згідно якого буде вирішено питання визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки; 2) встановити обов'язок зацікавленій особі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити певні дії, а саме надати Придніпровському районному суду м. Черкаси письмові докази, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України, зокрема відомості про стан здоров'я військовозобов'язаного ОСОБА_2 , починаючи з дати його призову до війська і до дати звернення його дружини до суду, а також надати доказ про непридатність ОСОБА_2 до мобілізації до ЗСУ з уточненням чи підлягає він зняттю із військового обліку.
Натомість суд постановив незаконну ухвалу, якою відмовив у забезпеченні позову та спричинив додаткову судову тяганину через брак доказів для проведення судової експертизи.
В апеляційній скарзі просить ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2025 року про відмову у забезпеченні позову скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання апеляційного суду учасники, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з'явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Також колегія суддів, надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 , направленої до апеляційного суду 10 листопада 2025 року, про закриття провадження у даній справі у зв'язку з відкликанням її позову, приходить до висновку, що дана заява не відповідає вимогам ЦПК України. Приймаючи до уваги, що заявниця не відмовилась від апеляційної скарги, відповідно до ст. 364 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає розгляду у передбаченому законом порядку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до роз'яснень зазначених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, найважливішою особливістю справ окремого провадження є відсутність у них спору про право.
Відсутність спору про право тягне за собою і відсутність сторін із протилежними інтересами (позивач і відповідач). Згідно з частиною четвертою статті 294 ЦПК України особи, які беруть участь у справах окремого провадження є заявник і заінтересовані особи. Отже, в окремому провадженні відсутній правовий спір, а відповідно і сторони.
Таким чином, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді заяв поданих в порядку окремого провадження, зокрема заяв про визнання особи недієздатною (статті 295-300 ЦПК України).
Цивільний процесуальний кодекс України не містить правових норм, які б надавали суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149,150 ЦПК України вживати заходи забезпечення заяви про визнання фізичної особи недієздатною, оскільки в окремому провадженні розглядаються лише справи за відсутністю спору про право, в той час як для застосування заходів забезпечення позову необхідно існування дійсного спору про право між сторонами.
Із заяви про забезпечення позову вбачається, що вона подана у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки над нею.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення даної заяви.
Доводи апелянта про не задоволення судом вимоги заявника щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 вчинити певні дії, зокрема надати письмові докази, апеляційним судом відхиляються, оскільки, згідно з п. п. 3,4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин або ж забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Апеляційний суд враховує, що покладення судом обов'язку на фізичну/юридичну особу надати певні докази відбувається шляхом витребування доказів у порядку ст. 84 ЦПК України або ж шляхом забезпечення доказів у порядку ст. ст. 116-119 ЦПК України і не є процесуальними діями суду у ході розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої, як вона сама наголошує, у порядку ст. 149-152 ЦПК України.
Слід зауважити, що роль доказів в окремому провадженні особлива. Її зумовлює, зокрема, відсутність змагальності сторін, більша питома вага суду у питанні витребування доказів порівняно із позовним провадженням та обмежена дія принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України), в тому числі застосовуючи с. 84 ЦПК України.
У частині другій статті 294 ЦПК України визначено, що, з метою з'ясування обставин справи, суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Отже, у справах окремого провадження законодавець наділив суд можливістю за власною ініціативою витребовувати необхідні докази та надав дискрецію суду у такому питанні.
У постановах від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23, від 11 вересня 2024 року у справі 183/3496/234 Верховний Суд вказав, що у справах про встановлення факту, що має юридичне значення, не застосовується принцип змагальності, суд може за власною ініціативою збирати докази. Зазначене право суду передбачено частиною другою статті 294 ЦПК України.
У разі наявності сумніву у достовірності наданих заявником доказів суд може за власною ініціативою збирати докази (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4623/24).
Із клопотанням до суду у порядку ст. 84 ЦПК України щодо витребування відомостей про стан здоров'я військовозобов'язаного ОСОБА_3 , його придатність/непридатність до мобілізації заявник не зверталася.
Застосовуючи аналогію закону слід врахувати, що суд у кожному конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог. (Постанова ВС від 16 липня 2025 року у справі 910/2389/23)
У контексті вимоги заявника щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 надати письмові докази, слід зазначити, що, відповідно до пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
За змістом наведених норм обов'язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Обов'язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів застосовується у тих випадках, коли існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Матеріали справи не містять належних доказів наявності ризиків чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути втрачені, зокрема відомості про стан здоров'я військовозобов'язаного ОСОБА_3 , його придатність/непридатність до мобілізації.
Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року.
Судді