20 листопада 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/1936/25
Провадження № 22-ц/821/1797/25
категорія: 331600000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - приватний нотаріус Рубан Світлана Світланівна,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коробкової Галини Олександрівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Рубан Світлана Світланівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, у складі: головуючого судді Кондрацької Н. М., повний текст рішення складено 09 червня 2025 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із даною заявою.
Заяву мотивував тим, що заявник ОСОБА_1 21.05.1983 уклав шлюб із ОСОБА_2 .
15.04.1999 ОСОБА_1 з дружиною отримали свідоцтво на право власності на житло № НОМЕР_1 , яке посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з рівних частинах.
Зазначає, що спочатку сімейне життя складалось добре, проте згодом сімейні стосунки між ними погіршились, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
Так, 19.08.2008 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 357 від 2008 року та підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 19.08.2008.
Згодом в 2010 році їхні відносини покращились і вони знову почали проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 однією сім'єю, але враховуючи вік вони не зверталися до органів ДРАЦ для реєстрації офіційного шлюбу.
Вказує, що із ОСОБА_2 вони проживали за однією адресою, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживати однією сім'єю, як чоловік та жінка.
Дітей ні в шлюбі, ні по за шлюбом в ОСОБА_2 не було.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник вказує, що здійснив її поховання, як чоловік, розпорядився речами померлої. За життя померла мала у власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради № 3125/4424-01-10 від 13.02.2025.
На час відкриття спадщини, місце реєстрації спадкодавця зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 . На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем був зареєстрований заявник, реєстрація інших осіб відсутня.
05.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса - Рубан С. С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_4 . Проте нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії оскільки на час відкриття спадщини померла в шлюбі не перебувала.
Враховуючи уточнення прохальної частини заяви, просить встановити юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу у період з 2010 року по 2022 рік за адресою: АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що заявником не подано належних та допустимих доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України щодо дійсного перебування у сімейних відносинах із ОСОБА_2 , постійного проживання з померлою за однією адресою з 2010 року по 2022 рік, зокрема, наявності спільного бюджету з померлою, їх спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, надання взаємної допомоги, домовленостей про порядок користування житловим приміщенням.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Коробкова Г. О., вважаючи, що суд першої інстанції прийняв судове рішення без додержання норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд всупереч показам свідків, які були допитані в залі судового засідання, в рішенні зазначає, що свідки не надали чітких пояснень коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом.
Скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про не доведеність факту, що саме ОСОБА_1 займався організацією поховань.
Зауважує, що заявник та свідок ОСОБА_3 надала цілком аргументоване пояснення, щодо обставин отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , зокрема про те, що його отримувала ОСОБА_4 з метою допомогти ОСОБА_5 , який був у відчаї та займався іншими питаннями щодо поховання (звернення до ритуальних послуг, визначенням з місцем поховання, поминальним обідом, повідомлення близьких та друзів про смерть дружини тощо).
Зазначає, що для підтвердження ведення спільного побуту також, було долучено чеки та гарантійні талони на побутову техніку які заявник купував разом з ОСОБА_2 .
Крім того, на час відкриття спадщини, місце реєстрації спадкодавця зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , разом з нею був зареєстрований заявник ОСОБА_1 , реєстрація інших осіб відсутня.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи
21.05.1983 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції складено актовий запис № 03, що підтверджується повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо активного розірвання шлюбу № 00049222186 від 05.02.2025 (а.с. 51).
З указаного витягу від 05.02.2025 вбачається, що 19.08.2008 вказаний вище шлюб було розірвано та складено актовий запис № 357, на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.11.2004, про що видане відповідне свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 19.08.2008.
15.04.1999 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали свідоцтво на право власності на житло № НОМЕР_1 , яке посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з рівних частинах (а.с. 12, 44).
Згідно з довідкою КП «ЧООБТІ» № 21066 о від 12.03.2021, за матеріалами інвентаризаційної справи КП «ЧООБТІ» на будинок по АДРЕСА_5 , змінено нумерацію будинку АДРЕСА_6 , згідно листа Черкаської міської ради № 4142-01-14 від 23.08.2000 (а.с. 61).
Відповідно до відомостей департаменту «Центр надання адміністративних послуг «Черкаської міської ради» від 13.02.2025, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою АДРЕСА_5 (а.с. 49).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, про що 25.05.2020 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 1413 та видане свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 11).
З копії спадкової справи вбачається, що 05.02.2025, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Рубан С. С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_4 після смерті ОСОБА_2 (а.с. 33-54).
Постановою приватного нотаріуса Рубан С. С. від 18.02.2025 за вих. № 36/02-31 будо відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 , після смерті ОСОБА_2 , оскільки на час відкриття спадщини померла в шлюбі не перебувала (а.с. 53-54).
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Коробкової Г. О., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 вказував, що із 21.05.1983 року перебував у шлюбі із ОСОБА_2 , а 19.08.2008 шлюб між ними було розірвано.
Згодом в 2010 році їхні відносини покращились і вони знову почали проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 однією сім'єю, але враховуючи вік вони не зверталися до органів ДРАЦ для реєстрації офіційного шлюбу.
Вказує, що із ОСОБА_2 вони проживали за однією адресою, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживати однією сім'єю, як чоловік та жінка.
Дітей ні в шлюбі, ні по за шлюбом в ОСОБА_2 не було, тому з метою отримання спадщини після ОСОБА_2 05.02.2025 звернувся до приватного нотаріуса - Рубан С. С. із відповідною заявою, проте нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки на час відкриття спадщини померла в шлюбі не перебувала.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Змістом ч. 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду.
Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право (постанова Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц).
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23, від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц, спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Сутність справ окремого провадження полягає в підтвердженні судом наявності чи відсутності певних юридичних фактів (станів), що є умовами здійснення прав і реалізації інтересів осіб або підставами для їх обмеження.
Законодавцем визначено, що у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і мати безспірний характер.
Схожий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 335/10025/20.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Як вказувалось вище, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Судом першої інстанції не враховано, що від часу відкриття спадщини минув рік, а тому Черкаська міська рада може порушувати питання про визнання спадщини відумерлою, тобто з моменту відкриття спадщини відповідно до ст. 1277 ЦК України Черкаська міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна.
Крім того, ОСОБА_1 набуде статусу спадкоємця лише у разі доведення факту, про встановлення якого він просить суд ухвалити судове рішення, в протилежному випадку у міської ради з'явиться право звертатися до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою. Таким чином, від встановлення цього факту безпосередньо залежить питання щодо належності права власності на майно спадкодавця.
Ураховуючи наведене, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 641/683/23, постанові від 12 листопада 2025 року у справі 475/49/25.
Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку, щодо можливості розгляду такої заяви в порядку окремого провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із залишенням заяви про встановлення юридичного факту без розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, невизнаними чи оспореними, із належним дотриманням норм цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коробкової Галини Олександрівни - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2025 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Рубан Світлана Світланівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. М. Новіков
О. В. Карпенко