20 листопада 2025 року
м. Черкаси
Справа № 712/5235/24
Провадження № 22-ц/821/2014/25
Категорія: 310030000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Левченко Марина Дмитрівна,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник ОСОБА_2 : адвокат Дубинський Віктор Михайлович,
третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левченко Марини Дмитрівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Троян Т.Є. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення виготовлений 09 вересня 2025 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства ,-
Короткий зміст позовних вимог
24 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з кінця 1997 року її мати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почали проживати разом однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .
Також вони разом планували поїздку до Португальської республіки з метою подальшого працевлаштування. Проте, візу до Португальської республіки відкрили лише її матері ОСОБА_5 , тому вирішили, що за кордон поїде лише ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 повторно звернеться щодо виїзду.
По прибуттю 20.02.2002 року до Португалії та працевлаштування, вона постійно підтримувала з ОСОБА_6 телефонний зв'язок.
В подальшому зрозуміла, що вагітна та повідомила про це ОСОБА_6 . Весь час перебігу вагітності чоловік дистанційно її підтримував, цікавився її станом здоров'я, та передавав необхідні речі через сестру ОСОБА_7 та її чоловіка ОСОБА_8 , який на той час вже був у Португалії.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася позивачка. Через те, що ОСОБА_6 повторно відмовили у наданні візи до Португалії, вони не зареєстрували шлюб та у неї виникли труднощі щодо реєстрації дитини, та без якої вона не мала змоги забрати дитину з пологового будинку. Попередньо узгодивши з чоловіком ОСОБА_6 , вона звернулася до спільного знайомого - ОСОБА_9 , який на той час проживав у Португалії із проханням надати свої відомості для реєстрації батьком дитини.
10 жовтня 2002 року Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Сантарень Португалія було зареєстровано народження ОСОБА_10 , про що видано відповідне свідоцтво.
06 листопада 2005 року її мати разом з нею повернулися в Україну, де їх зустрів ОСОБА_6 та вони стали разом проживати однією сім'єю по АДРЕСА_1 , де і були зареєстровані.
Вказує, що ОСОБА_6 , як батько, дбав про неї, забезпечував матеріально та духовно, любив та утримував її, займався її вихованням. Він відвідував дитячий садок, а потім школу, де навчалась ОСОБА_11 , брав участь у батьківських зборах, разом із донькою були на позашкільних заходах.
14 серпня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб.
Після реєстрації шлюбу вона продовжувала проживати у квартирі АДРЕСА_2 , де всі спільно вели побут, робили ремонт, придбавали необхідну техніку та меблі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Вказує, що встановлення факту батьківства необхідно з метою захисту її прав та інтересів на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, позивач просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно неї - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що подані докази не підтверджують обставин, з якими закон (ст. 53, 56 КпШС України) пов'язує можливість встановлення батьківства.
Відтак, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважав, що позовні вимоги не є обгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 10 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Левченко М.Д., вважаючи оскаржуване рішення необгрунтованим, постановленим з порушення норм матеріального права, при невідповідності висновків фактичним обставинам справи, просила скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2025 року та ухвалити нове про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою надані позивачем докази, що стосуються періоду спільного проживання її батьків до моменту її народження.
Позивачем надано фотокартки, на яких зображені мати та померлий батько, разом з її бабусею, тіткою та двоюрідним братом ОСОБА_12 .
Вказує, що на момент зйомки, в день народження бабусі ІНФОРМАЦІЯ_3 , двоюрідному брату ОСОБА_12 виповнилось 6 місяців, а позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказані фото підтверджують сімейні стосунки її матері та батька за рік до її народження.
Згідно відомостей із паспорту матері позивачки вбачається, що її мати виїхала до Португалії 18.02.2002, і по приїзду до Португалії виявила, що вона вагітна. З 01.03.2002 її матір знаходилась на території Португалії нелегально та не мала соціального страхування, тому пологи і перебування її матері у лікарні не було безкоштовним, а вартість була непомірно велика для її батьків. Саме тому допоміг ОСОБА_3 , який і записаний у свідоцтві про народження батьком, відомості якого допомогли покрити соціальне страхування витрат на пологи.
При цьому, зазначає, що жодного кровного споріднення між нею та ОСОБА_13 не існує.
Також суд не надав оцінку фото, зробленому 14.05.2003, на якому зображений померлий батько з її двоюрідним братом.
Вказує, що надані докази демонструють, що стосунки між її матір'ю та померлим батьком були не випадковими та не короткочасними.
На підтвердження близьких стосунків між батьками посилається на листування між ними, яким суд не надав оцінки.
З посиланням на ч. 3 ст. 53 КпШС України, зазначає, що надала всі необхідні докази на підтвердження її походження від померлого ОСОБА_6 , а висновок молекулярно-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.
Також вказує на те, що звертались до експертних установ із адвокатськими запитами, чи проводять вони такі експертизи, на що їм було повідомлено, що проведення експертиз є неможливими.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 31 жовтня 2025 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Дубинський В.М. вважаючи, апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Сантарень (Сау Ніколау) Португалія. У свідоцтві про народження, виданому відділом реєстрації актів громадянського стану м. Сантарень № 577 від 10 жовтня 2002 року у графі "Батько" зазначено " ОСОБА_14 " місце народження Молдова м. Кишинів, місце проживання обох батьків м. Ріу Майор, Зона Індуштріал да Кінта ду Сангінял , батьки є громадянами Молдови та України.
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 14 серпня 2010 року у відділі реєстрації атів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси, про що зроблено актовий запис № 186.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки Голови правління ОСББ « Смілянська-2» від 06.10.2016 року, виданій на ім'я відповідача ОСОБА_2 , у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_5 -дружина батька та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька дружини батька.
Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона є матір'ю позивачки та підтвердила всі обставини, вказані у позовній заяві. Зазначила, що з кінця 1997 року вона та ОСОБА_6 почали проживати разом однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство за адресою АДРЕСА_1 . Також вони разом планували поїздку до Португальської республіки з метою подальшого працевлаштування. Проте, візу до Португальської республіки відкрили лише ОСОБА_5 . Вони вирішили, що за кордон поїде лише ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 повторно звернеться щодо виїзду. По прибуттю 20.02.2002 року до Португалії та працевлаштування, вона постійно підтримувала з ОСОБА_6 телефонний зв'язок. Через короткий проміжок часу зрозуміла, що вагітна та повідомила про це ОСОБА_6 . Весь час перебігу вагітності чоловік дистанційно її підтримував, цікавився її станом здоров"я, та передавав необхідні речі через сестру ОСОБА_7 та її чоловіка ОСОБА_8 , який на той час вже був у Португалії. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку ОСОБА_15 . Через те, що ОСОБА_6 повторно відмовили у наданні візи до Португалії, вони не зареєстрували шлюб та у неї виникли труднощі щодо реєстрації дитини, у зв'язку із чим вона звернулася до спільного знайомого - ОСОБА_9 , який на той час проживав у Португалії із проханням надати свої відомості для реєстрації батьком дитини. 10 жовтня 2002 року Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Сантарень Португалія було зареєстровано народження ОСОБА_10 , про що видано відповідне свідоцтво. 06 листопада 2005 року вона з дочкою повернулися в Україну, де їх зустрів ОСОБА_6 та вони стали разом проживати однією сім"єю по АДРЕСА_1 , де і були зареєстровані. Разом з чоловіком виховували доньку ОСОБА_16 . ОСОБА_6 дбав як про духовний розвиток дитини, так і про її матеріальне забезпечення, любив та утримував її, займався її вихованням. Він відвідував дитячий садок, а потім школу, де навчалась ОСОБА_11 , брав участь у батьківських зборах, разом із донькою були на позашкільних заходах.
Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що перебувала із ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюб із березня 2000 року по вересень 2009 року. ОСОБА_5 та її доньку не знала до того часу, поки вони не стала проживати у квартирі по АДРЕСА_3 , яка належала її чоловіку, орієнтовно з 2005 року. В квартирі вона стала жити вже тоді, коли повернулась із за кордону з дитиною, якій було три роки. ОСОБА_6 запросив її пожити та пояснював це тим, що ОСОБА_5 потрібно допомогти. Заперечувала, що ОСОБА_5 проживала разом із ОСОБА_6 з 1997 року.
Свідок ОСОБА_18 повідомила, що є знайомою матері та батька позивачки. Знала їх ще до народження ОСОБА_1 , з матір'ю позивачки вона разом навчалася та жила в гуртожитку. Разом святкували свята, мати позивачки разом із ОСОБА_6 була у ОСОБА_18 на весіллі. Іншої дружини у померлого ОСОБА_6 не було. ОСОБА_17 вона не знає та ніколи не бачила. Будь-яких сумнівів у батьківстві ОСОБА_6 відносно позивачки ніколи не було. Померлий визнавав себе її батьком, приділяв багато уваги вихованню позивачки, весь вільний час проводив з донькою, водив до садочка, школи, музичної школи. Приймав участь у батьківських зборах, відвідував різні заходи у школі: батьківські збори, концерти тощо.
Аналогічні покази в судовому засіданні дала свідок ОСОБА_19 .
Свідок ОСОБА_20 вказувала, що разом із позивачкою навчалась у школі ЗОШ №17 в м.Черкаси. Батьків ОСОБА_21 звали ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , вони жили всі разом по АДРЕСА_3 . ОСОБА_6 піклувався про ОСОБА_15 , водив до школи, називав її донькою. Будь-яких сумнівів у батьківстві ОСОБА_6 відносно позивачки ніколи не було.
Свідок ОСОБА_24 повідомив суду, що знав померлого ОСОБА_6 , вони разом працювали, був у нього вдома, ОСОБА_6 був одружений на ОСОБА_17 , орієнтовно до 2005 року, а потім їх відносини стали погіршуватись. Інколи бачив позивачку та її матір за місцем проживання ОСОБА_6 , дівчинці було тоді років 10-12. Вказував, що ОСОБА_6 за кордон на заробітки ніколи виїзджати не збирався. На його думку, якби померлий вважав ОСОБА_25 своєю донькою, він би оформив батьківство за життя.
Свідок ОСОБА_26 пояснив суду, що знає відповідача, також знає колишню дружину померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_17 . У померлого один син ОСОБА_22 , а про дитину, яка стала проживати у нього в квартирі він говорив, що це донька ОСОБА_27 .
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (стаття 7).
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №753/7478/18 та від 30 листопада 2023 року у справі № 161/10712/21 .
При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Аналогічний висновок щодо застосування норм КпШС України зроблено у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 462/4732/17 (провадження № 61-946св22), від 26 серпня 2025 року у справі № 374/155/21 (провадження № 61-637св25).
Оскільки позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України.
Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 53 КпШС України передбачала чотири юридично значимі обставини, які суд бере до уваги при встановленні батьківства: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.
Разом із тим, потрібно врахувати, що частина третя статті 53 КпШС України із 1970 до 2003 року фактично діяла в редакції Кодексу, прийнятій у 1969 році.
Очевидно, що розвиток суспільних відносин, наукових досліджень і технологій, які були актуальними у 1969 році, кардинально відрізняється від сучасних.
Крім того, у період з моменту прийняття КпШС (1969 рік) і до часу звернення ОСОБА_1 із даним позовом до суду (2024 рік) в національній судовій практиці були запроваджені та діють підвищені стандарти захисту прав і свобод людини.
Зокрема, у частині четвертій статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russian federation» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Крім того, у справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ звертав увагу, що хоча найважливіше завдання статті 8 Конвенції - це захист особи від довільних дій державних органів, можуть також існувати позитивні зобов'язання, пов'язані з ефективною «повагою» до приватного чи сімейного життя. Ці позитивні зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері міжособистісних стосунків людей (див. справу «Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia, № 53176/99) та справу «С. Х. та інші проти Австрії» (S.H. and Others v. Austria), № 57813/00).
У рішенні від 14 березня 2024 року за заявою № 62020/14 у справі «Молдован проти України (Moldovan v. Ukraine)» ЄСПЛ вказав, що висновок експертизи ДНК у таких правовідносинах не можна ігнорувати, оскільки він є чи не єдиним об'єктивним доказом, який може свідчити про факт батьківства однієї особи стосовно іншої.
Висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, і без його проведення неможливо встановити факт батьківства за відсутності належних та переконливих доказів.
Окрім того, повага до приватного життя вимагає, щоб кожна людина мала змогу встановити подробиці свого особистого походження, а право особи на таку інформацію має важливе значення в контексті впливу на його чи її особистість, які визначають розвиток людини. Таке встановлення передбачає отримання інформації, необхідної для розкриття істини щодо важливих аспектів особистого походження, як-от особистість батьків (див., наприклад, справу «Келін та інші проти Румунії» (Calin and Others v. Romania), № 25057/11).
Відповідно до ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23).
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У постановах Верховного Суду від 11 липня 2023 року в справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) зазначено, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив відсутність доказів спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю позивачки та ОСОБА_6 до народження дитини, при тому, що померлий не наполягав на реєстрації себе батьком дитини, не прагнув побачитися з новонародженою дитиною протягом трьох років, не виявляв такого бажання аж до повернення її матері з Португалії в Україну; мати позивачки , в свою чергу, не прагнула до негайного повернення з Португалії до ОСОБА_6 з метою вирішення питання про його батьківство відносно доньки та подання спільної заяви про реєстрацію його батьком дитини, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що долучені до матеріалів справи фотокартки та відеозаписи, не можуть слугувати доказом для встановлення факту батьківства, оскільки вони стосуються періоду, коли ОСОБА_5 разом з позивачкою, народженою за кордоном,і якій виповнилось три роки, повернулась до України та стала проживати у квартирі із ОСОБА_6 .
Посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції залишив поза увагою надані позивачем докази, що стосуються періоду спільного проживання її батьків до моменту її народження, фотокартки, на яких зображені мати та померлий батько, разом з її бабусею, тіткою та двоюрідним братом ОСОБА_12 та на момент зйомки, в день народження бабусі ІНФОРМАЦІЯ_3 , двоюрідному брату ОСОБА_12 виповнилось 6 місяців, а позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , відхиляються колегією суддів, оскільки вказані фотографії свідчать про те, що родина позивачки була знайома із ОСОБА_6 до її народження та вказані особи перебували у дружніх стосунках, проте не підтверджують факт батьківства.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на момент народження позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу та допитаною в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_17 , що спростовує доводи апеляційної скарги про перебування вказаних осіб у сімейних стосунках ще за рік до народження позивачки.
В апеляційній скарзі сторона позивачки зазначила, що підтвердженням близьких стосунків між батьками є не лише спільні фото, а й листування між ними, яким суд не надав оцінки, проте, такі посилання також відхиляються колегією суддів, оскільки зміст наявного в матеріалах справи листа свідчить про їх хороші стосунки як добре знайомих людей, проте, не підтверджує факт проживання однією сім'єю до народження позивачки та її походження від ОСОБА_6 .
Колегія суддів зазначає, що питання походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів проте, одним із доказів у даній справі є наявність молекулярно-генетичної експерти, яка може довести її походження від ОСОБА_6 , проте, стороною позивача ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення вказаної експертизи не заявлялось, а суд позбавлений права самостійно призначати таку експертизу.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що вони звертались до експертних установ із адвокатськими запитами, чи проводять вони такі експертизи, на що їм було повідомлено, що проведення експертиз є неможливими, також не беруться до уваги колегією суддів, оскільки в Україні, крім медико-генетичного центру «Мама Папа» та Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, існують експертні установи, які проводять молекулярно-генетичні дослідження кровного споріднення позивачки як сестри та відповідача як брата для підтвердження факту батьківства.
Отже, надані позивачкою докази не доводять, що мати позивачки та ОСОБА_6 проживали разом, вели спільне господарство до народження дитини, проте долучені до матеріалів справи докази підтверджують факт проживання позивачки та її матері у квартирі, належній ОСОБА_6 , після повернення їх із Португалії до України, та в подальшому після укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шлюбу, спільного здійснення виховання та утримання позивачки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку про відсутність об'єктивних даних про походження позивачки від ОСОБА_6 .
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з моменту укладення шлюбу між матір'ю позивачки та ОСОБА_6 , ОСОБА_6 не виявив бажання бути записаним у свідоцтві про народження дитини або бажання усиновити дитину.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дотримався норм процесуального права, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди позивача із висновками суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левченко Марини Дмитрівни - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко
/повний текст постанови суду складено 21 листопада 2025 року/