Номер провадження 22-ц/821/1656/25 Справа № 712/4868/25 Категорія: 305030000 Головуючий по 1 інстанції Пономар В.О. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
21 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Василенко Л.І., Новікова О.М.
учасники справи:
позивач - Черкаська міська рада
відповідач - ОСОБА_1
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 липня 2025 року у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів, -
Черкаська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних коштів, в якій просила суд стягнути з відповідача на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утримувані кошти в розмірі 19 449 грн. 04 коп. та здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» позивач є власником земельних ділянок у місті Черкаси з кадастровими номерами 7110136700:04:001:0146 площею 0,0107 га та 7110136700:04:001:0156 площею 0,0207 га.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 41566970 від 28 лютого 2025 року, ОСОБА_1 з 29 липня 2022 року є власником нежитлових приміщень загальною площами 94,7 кв.м. та 93,5 кв.м за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Земельні ділянки зареєстровані з цільовим призначенням: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств.
Незважаючи на набуття у власність зазначеного нерухомого майна, відповідач не сплачував орендну плату, продовжуючи фактично користуватися зазначеними земельними ділянками.
Черкаська міська рада зазначила, що відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, з урахуванням коефіцієнтів індексації, розрахунок розміру безпідставно утримуваних грошових коштів за період з 29 липня 2022 року до 12 березня 2025 року становить 19 449 грн. 04 коп. Така сума обґрунтована розміром нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок, затвердженої Черкаською міською радою, та ставкою орендної плати, яка для земель з КВЦПЗ 11.02 становить 3% від їх нормативно-грошової оцінки.
Посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України позивач вказав, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок територіальної громади м. Черкаси зберіг у себе кошти, які мав би сплачувати як орендну плату за використання землі, а отже, зобов'язаний їх повернути.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 липня 2025 року позовні вимоги Черкаської міської ради задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утримувані кошти в розмірі 19 449 грн. 04 коп.
Компенсовано Черкаській міській раді за рахунок держави, в порядку передбаченому КМУ судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 028 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_1 з 29 липня 2022 року є власником об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках комунальної власності. Належних правовставлюючих документів на землю, зокрема договору оренди з Черкаською міською радою не укладено. Фактичне користування землею новим власником нерухомості за відсутності укладеного договору оренди створює кондикційні правовідносини між відповідачем та власником землі територіальною громадою. Власником земельної ділянки (органом місцевого самоврядування) під час розгляду справи доведено, що відповідач використовує земельні ділянки комунальної власності без оформлення договорів оренди, тому позивач має право на компенсацію розміру недоотриманої орендної плати за користування земельними ділянками у відповідності до положень ст. 1212 ЦК України.
Розрахунок суми безпідставно утриманих коштів в розмірі 19 449 грн. 04 коп. визнано судом обґрунтованим і відповідачем такий розрахунок не спростований.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Черкаській міській раді в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час розгляду спору не врахував, що орган місцевого самоврядування зобов'язаний не пізніше тридцяти днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об'єкт та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об'єкт. ОСОБА_1 виконав зазначені вимоги і 12 серпня 2022 року звернувся до позивача з заявою про передачу спірних земельних ділянок в оренду. Черкаська міська рада не припинила право постійного користування ТОВ «АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ» на спірні земельні ділянки, а лише підтвердила, що для передачі цих ділянок в оренду потрібно попередньо припинити право постійного користування. Рішення Черкаської міської ради про припинення права постійного користування ТОВ «АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ» на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:04:001:0146 та 7110136700:04:001:0156 не приймалося, запис про реєстрацію припинення права постійного користування на них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не вчинено, тому саме ТОВ «АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ» є до сьогодні належним користувачем земельних ділянок.
Крім того, судом не враховано, що відносини за користування спірними земельними ділянками відносяться до питань податкового законодавства і не підпадають під дію ст. 1212 ЦК України. Також, розмір земельної ділянки 7110136700:04:001:0146, якою користується ОСОБА_1 не відповідає зазначеному позивачем розміру, відповідно й розрахунок суми утримуваних коштів, що підлягає стягненню з відповідача є помилковим.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Черкаської міської ради зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для скасування рішення суду.
Вказано, що нерухоме майно відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 розташовано відповідно на земельних ділянках з кадастровими номерами 7110136700:04:001:0146 площею 0,0107 га та 7110136700:04:001:0156 площею 0,0207 га. Власником земельних ділянок є Черкаська міська рада, що підтверджено витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, які надані позивачем та долучені до матеріалів справи.
Відповідач, набувши у власність нерухоме майно не набув права постійного користування земельними ділянками, на яких знаходиться таке майно, оскільки не належить до суб'єктів такого права у розумінні ст. 92 ЗК України. Право користування земельними ділянками припинилося для попереднього власника ТОВ «АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ» автоматично у відповідності до положень ЗК України.
На підставі звернення ОСОБА_1 рішенням Черкаської міської ради від 22 травня 2025 року № 79-157 відповідачу було надано в оренду земельні ділянки під нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 площею 0,0207 га (кадастровий номер 7110136700:04:001:0156) та АДРЕСА_1 площею 0,0107 га (кадастровий номер 7110136700:04:001:0146). В подальшому, між Черкаською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі від 01 липня 2025 року та зареєстровано відповідно речове право оренди на вищевказані земельні ділянки.
Вказані обставини підтверджують безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача та підтверджують законність і обґрунтованість висновку суду про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень загальною площею 94,7 кв.м та 93,5 кв.м, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с. 12, 15).
Набуття права власності на зазначене майно відбулося 29 липня 2022 року на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ» та ОСОБА_1 (а.с. 10-11, 13-14).
Нежитлові приміщення розташовані на двох земельних ділянках з кадастровими номерами: 7110136700:04:001:0146 площею 0,0107 га; 7110136700:04:001:0156 площею 0,0207 га.
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (а.с. 19-23, 25-29) їх цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних засобів, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком. Власником земельних ділянок є Черкаська міська рада. Відомості про оренду та суборенду відсутні.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків (а.с. 40) загальний розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів та недоотриманих місцевим бюджетом доходів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136700:04:001:0156 за період з 29 липня 2022 року (дата набуття права власності на нерухоме майно) до 12 березня 2025 року становить 12 821 грн. 50 коп., земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136700:04:001:0146 становить 6 627 грн. 54 коп.
Загальна сума заборгованості за користування земельними ділянками становить 19 449,04 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Приватний нотаріус Науменко Т.М. посвідчивши договори купівлі-продажу від 29 липня 2022 року, здійснив державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення площами 93,5 кв.м. та 94,7 кв.м., розташованих за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.
Стаття 141 ЗК України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою.
Згідно п. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Набувши у власність нерухоме майно, відповідач не набув права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкти нерухомості, оскільки не відноситься до суб'єктів, які мають таке право у відповідності до ст. 92 ЗК України.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Частиною 1 ст. 93 ЗК України вихначено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Згідно п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати на земельні ділянки державної та комунальної власності.
Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
У п. 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 28 лютого 2020 року у справі № 913/169/18 вказано, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку використання земельної ділянки комунальної власності без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України. Судом також обґрунтовано враховано, що відповідачем не надано доказів про сплату ним чи ТОВ «АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ» земельного податку, пов'язаного з користуванням вищезазначених земельних ділянок.
Наданий позивачем розрахунок розміру безпідставно збережених коштів судом першої інстанції визнано обґрунтованим та не спростовано відповідачем шляхом надання свого розрахунку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки такий розрахунок здійснений із врахуванням Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Мінагрополітики від 25 листопада 2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», рішеннями Черкаської міської ради від 13 травня 2010 року № 5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси», від 13 травня 2010 року № 5-657 «Про плату за оренду землі», від 27 червня 2019 року № 2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», від 24 грудня 2024 року № 70-3 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2025 рік».
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ» є до сьогодні належним користувачем земельних ділянок, оскільки рішення Черкаської міської ради про припинення права постійного користування ТОВ «АГРОПРОММЕХАНІЗАЦІЯ» на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:04:001:0146 та 7110136700:04:001:0156 не приймалося, запис про реєстрацію припинення права постійного користування на них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не вчинено, відхиляються колегією суддів, оскільки для попереднього землекористувача після продажу нерухомості, право постійного користування земельними ділянками припинилося автоматично у відповідності до положень ст. 141 ЗК України і товариство не несе обов'язку сплачувати плату за землю, починаючи з моменту переходу права власності на нерухомість.
Доводи апеляційної скарги про те, що відносини за користування спірними земельними ділянками відносяться до питань податкового законодавства і не підпадають під дію ст. 1212 ЦК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини, що виникли між сторонами підпадають під дію кондикційних зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17 зробила правові висновки, згідно яких у спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою, власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку ст. 1212 ЦК України. Якщо фактичний землекористувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, тому він зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстави для захисту порушених прав позивача шляхом задоволення позову.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді