Провадження № 11-кп/821/825/25 Справа № 704/129/25 Категорія: ст. 336 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
20 листопада 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на ухвалу Тальнівського райсуду Черкаської обл. від 31.10.2025 р. у кримінальному провадженні № 12024250360001460 від 08.11.2024 р. стосовно ОСОБА_4 за ст. 336 КК України, -
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про скасування ухвали Тальнівського райсуду Черкаської обл. від 07.05.2025 р. в частині накладення грошового стягнення.
Відмовлено у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування.
Призначено кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, до судового розгляду на 21.11.2025 р. о 13 год. 30 хв. в одноособовому складі суду.
Не погодившись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду в частині відмови в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про закриття кримінального провадження.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, які виклав захисник ОСОБА_3 , апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим нормами КПК України визначено, в яких випадках і які рішення судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Конституційний Суд України у Рішенні від 8.04.2015 р. № 3-рп/2015 сформулював юридичну позицію, за якою обмеження права на апеляційне оскарження рішення суду не може бути свавільним та несправедливим; таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною потребою досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим; у разі обмеження права на оскарження судових рішень законодавець зобов'язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію права на судовий захист і не порушувати сутнісний зміст такого права (абз. 3 п. п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини рішення).
Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 8.01.2008 р. щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК України. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
За таких обставин, наявність визначених у кримінальному процесуальному законі вимог щодо звернення до суду з апеляційною скаргою на судове рішення, окреме оскарження якого не передбачене нормами КПК України, не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч. 11 ст. 284 КПК України, в апеляційному порядку може бути оскаржена лише ухвала про закриття кримінального провадження, втім оскарження ухвали про відмову в закритті кримінального провадження, змістом вказаної норми не передбачене.
Відповідно до змісту ст. 314 КПК України, якою визначені дії суду під час та за наслідками проведення підготовчого судового засідання, також не передбачено та не надає права учасникам судового розгляду на оскарження ухвали про відмову в закритті кримінального провадження.
Отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 у будь-якому випадку є безпредметною, оскільки оскаржуване ним рішення суду першої інстанції не може бути переглянуто в апеляційному порядку.
Апеляційний суд звертає увагу, що законодавець фактично не дозволяє оскарження в апеляційному порядку судових рішень під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, тому що безумовний пріоритет надається саме розгляду висунутого обвинувачення стосовно кожної особи. У чинному КПК України передбачено апеляційне оскарження виключно тих судових рішень, які стосуються тримання особи під вартою, тому, що мова йде про перевірку необхідності тримання особи під вартою до ухвалення обвинувального вироку. В даній справі, суд ухваливши певне рішення, яке не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, визначив дату наступного судового засідання, але направив матеріали всієї справи до апеляційного суду, що безумовно не відповідає вимогам ст. 322 КПК України.
Виключних обставин, які б свідчили про необхідність невідкладної перевірки судом апеляційної інстанції законності та обґрунтованості вищевказаної ухвали суду, не вбачається.
Апеляційний суд наголошує, що законодавець у чинному КПК України чітко визначив, перелік судових рішень, які можуть бути окремо оскаржені в апеляційному порядку, а тому посилання захисника ОСОБА_3 на те, що рішення суду прийняте протиправно, у відступ закону, не є релевантним.
Згідно ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з вимогами ст. 394 КПК України.
Керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, апеляційний суд, -
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу Тальнівського райсуду Черкаської обл. від 31.10.2025 р., якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про скасування ухвали Тальнівського райсуду Черкаської області від 7.05.2025 р. в частині накладення грошового стягнення, відмовлено у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, призначено кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в одноособовому складі суду.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя ОСОБА_2