Номер провадження 22-ц/821/1464/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/10113/24 Категорія: 307000000 Кондрацька Н.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
18 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Сіренко Ю.В.
секретар Любченко Т.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2025(повний текст складено 29.05.2025, суддя в суді першої інстанції Кондрацька Н.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,
у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом,яким просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в шістдесят днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позову зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища вона змінювала прізвище на « ОСОБА_4 » у 1979 році та на « ОСОБА_5 » у 1981 році. ЇЇ мати ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про право власності на житло від 18.12.1997 у їхній власності перебувала квартира АДРЕСА_1 . Вказує, що її мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджує свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Вітчим - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . На момент смерті матері та момент смерті вітчима позивач постійно, безперервно перебувала за кордом, прибула в Україну лише у вересні 2024 року. По приїзду до України у неї було вилучено її старий паспорт громадянина України та був виготовлений новий документ, який посвідчує її особу (№011185918). З метою упорядкування документів матері та вітчима за місцем їхнього проживання, вона знайшла заповіт, згідно змісту якого її мати, ОСОБА_2 заповідала їй 1 / 2 частину квартира АДРЕСА_1 . Окрім того, разом з заповітом знаходився правовстановлюючий документ на квартиру, технічний паспорт та копія паспорта вітчима. З метою скористатись свої правом для отримання спадщини за заповітом, вона звернулася до нотаріуса із відповідною заявою. Постановою нотаріуса від 13 грудня їй було відмовлено у відкритті спадщини, у зв'язку з тим, що нею не було подано заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк і вона вважається такою, що не прийняла спадщину. Зазначає, що згідно законодавства необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2025позов задоволено, визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалюючи рішення суд виходив з необізнаності спадкоємця про наявність заповіту, що є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У рішенні також зазначено про те, що нотаріусом не вчинялись будь-які дії щодо повідомлення спадкоємця ОСОБА_1 про існування заповіту, що позбавило її обізнаності щодо його наявності та, відповідно, можливості реалізувати своє право на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Також судом враховано свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права з посиланням на практику ВС.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав 30.06.2025 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права на неправильне застосування норм матеріального права, фактичним обставинам справи просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування скарги зазначає про те, що наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, зокрема, юридична необізнаність та постійне перебування за кордоном, не є поважними з огляду на сталу практику ВС, а також не є тими об'єктивними і непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, позивач будучи дочкою спадкодавця, не була позбавлена права вчиняти дії щодо реалізації своїх спадкових прав шляхом подачі відповідних заяв до консульства в країні, де перебувала позивач, чи уповноваження осіб для реалізації спадкових справ або направлення до нотаріусів заяв чи листів засобами поштового чи електронного зв'язку.
На думку скаржника судом доводи відповідача не досліджено, оцінки їм не надано, та мотиви відхилення доводів відповідача в оскаржуваному рішенні суду не зазначено.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, вказуючи на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , відповідно до даних копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 13.09.1960
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого повторно 08.10.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 72 роки, що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11.01.2017.
За життя мати ОСОБА_2 05.02.2008 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 1-255, відповідно до якого всю належну їй частину квартири АДРЕСА_2 заповідала позивачу ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Р.В. від 13.12.2024 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадкоємцем пропущено встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та документально не підтверджено своє постійне проживання разом із спадкодавцем.
Відповідно до копії спадкової справи, наданої приватним нотаріусом на запит суду, заведеної після смерті ОСОБА_2 , інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не звертались.
На момент смерті спадкодавця ОСОБА_1 перебувала за межами України та повернулася до України 01.10.2024, що підтверджується відомостями Державної прикордонної служби України від 31.03.2025, інші відомості щодо в'їзду позивача на територію України до 01.10.2024 у ДПС України відсутні.
З наданої позивачем копії паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_9 , вбачається, що він був виданий 03.10.2014 замість паспорта серії НОМЕР_6 від 16.08.2000 Консульством України в Малазі, що підтверджує факт перебування ОСОБА_1 за кордоном.
Такими є фактичні обставини у справі.
Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.
Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.
Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.
Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов'язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах.
Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини.
Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.
Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.
Водночас, як уже зазначалося, вирішення питання щодо прийняття чи відмови у прийнятті спадщини, за загальним правилом, є безумовним правом спадкоємця, яке він реалізовує на власний розсуд.
Тож відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не порушує принципу свободи заповіту.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.
Тож факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об'єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв'язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім'я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту.
Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв'язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.
У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.
Право особи на відмову від прийняття спадщини може бути реалізоване, зокрема, й шляхом неподання спадкоємцем протягом встановленого ЦК України строку заяви про прийняття спадщини, а реалізація цього права передбачає виникнення чи можливість виникнення в інших осіб права на спадкування та, як наслідок, набуття ними матеріального права, втручаючись у яке, потрібно дотримуватися, зокрема, й принципу «пропорційності».
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, провадження №14-50цс24.
З урахуванням наведених мотивів цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
Отже, з урахуванням викладених норм права, висновків ВП ВС та встановлених обставин даної справи суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, адже позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, відтак необізнаність спадкоємця про наявність заповіту у даному випадку не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Таким чином посилання позивача у позовній заяві та її представника у відзиві на апеляційну скаргу на правовий висновок, викладений у постанові ВС від 06.09.2017 у справі № 6-496цс17, не можуть бути взяті до уваги через відступ від загального правового висновку постановою ВП ВС від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, провадження №14-50цс24.
Також варто зазначити, що строк на прийняття спадщини значно пропущений та становить понад 10 років, а позивачем не зазначено про існування об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б перешкодили їй у визначений законодавством строк подати заяву про прийняття спадщини.
При цьому факт перебування ОСОБА_1 за кордоном, про що вказується у позовній заяві, не позбавляло можливості звернення позивача до консульської (посольської) установи із заявою про прийняття спадщини чи надсилання до України відповідної заяви про прийняття спадщини іншим законним шляхом.
Так, згідно з п.3 ч.1 ст.38 Закону України «Про нотаріат» консульські установи України вчиняють нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до п.3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310 спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.
Крім того, як встановлено матеріалами справи відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . А її чоловік- ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11.01.2017.
Відтак, оскільки позивач не прийняла у спадщину частину квартири, на яку складено заповіт на користь ОСОБА_1 , вона перейшла в повному обсязі у спадок чоловікові померлої - ОСОБА_6 , в якого на той момент був і є на даний час син - ОСОБА_10 , однак чи він прийняв в установленому законом порядку спадщину після смерті свого батька з матеріалів даної справи та пояснень в судовому засіданні представника Ганієвої А.С. колегії суддів встановити не вдалося, що може вказувати на те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача у даній справі. Вказана обставина не позбавляє права позивача в подальшому уточнити свою позицію з приводу належності відповідача у її спорі щодо спадкування і звернутися до суду за його вирішенням.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2025 у даній справі слід скасувати та прийняти нову постанову про відхилення позовних вимог, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають до часткового задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог із позивача на користь відповідача слід стягнути 1 816,80 грн. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2025 у даній цивільній справі - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради 1 816,80 грн. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 20.11.2025
Суддя-доповідач
Судді