Номер провадження 22-ц/821/1921/25 Справа № 704/1152/24
про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи
18 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
секретар Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.08.2025 (повний текст складено 20.08.2025, суддя в суді першої інстанції Степченко М.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,
у жовтні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, яким просив: визнати його батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису № 1874, складеного 11.12.2021 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: виключити відомості про громадянина України ОСОБА_2 , як батька дитини; зазначити батьком дитини ОСОБА_1 , прізвище дитини змінити на « ОСОБА_6 », по батькові, ім'я, дату і місце народження дитини залишити без змін.
Позовні вимоги мотивував тим, що в період 2021 року, між позивачем і третьою особою - ОСОБА_3 виникли романтичні стосунки від яких, як потім позивач дізнався, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_5 .
На той час третя особа перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, тому останнього було записано батьком дитини. На даний час шлюб між вказаними особами на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.01.2023 у справі № 711/6475/22 розірвано.
Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, третя особа разом з дитиною виїхала за кордон та перебувала в Республіці Італія.
Після повернення в серпні 2024 року, під час зустрічі третя особа повідомила позивачу, що впевнена в тому, що біологічним батьком її доньки є позивач.
Для підтвердження кровного споріднення 27.08.2024 року відібрано у позивача аналізи для проведення ДНК (тесту на встановлення батьківства).
За результатами тесту ймовірність батьківства позивача становить 99,99999993 %.
Згідно вказаного заключення позивач вважає його біологічне батьківство щодо доньки доведеним.
На даний час у позивача з ОСОБА_3 та дитиною склались теплі та близькі стосунки, вони проживають однією сім'єю, ведуть спільне господарство, разом займаються вихованням та доглядом за донькою.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.08.2025 відмовлено у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено суду, не стверджено належними, достовірними та допустимими доказами факт його біологічного батьківства щодо малолітньої ОСОБА_5 , батьком якої являється відповідач по справі ОСОБА_2 . Позивачем не ставилося питання про виклик і допит свідків, призначення судом генетичної експертизи, не надано будь-яких письмових або речових доказів, які б давали суду можливість дійти висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач 22.09.2025 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та неповноту судового рішення, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вказує на те, що звіт про встановлення батьківства ДНК є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, що відповідає висновкам ВСУ та ЄСПЛ. Тому позивач вважає, що цей доказ є основним, який підтверджує факт біологічної спорідненості батька і дитини. Крім того, третьою особою було надано пояснення і не заперечувалось, що позивач активну участь у її вихованні, дитина вважає його батьком, у зв'язку з чим позивачем не було ініційовано такий засіб доказування як допит свідків (що на думку суду першої інстанції мало б місце для доказування), тому, що учасниками справи обставини справи підтверджені. При цьому відповідач не скористався правом на подання свого відзиву на позовну заяву, особисто не з'явився, в судовому засіданні його представником, під час розгляду справи по суті, вказані позивачем та третьою особою обставини не спростовувались та відповідно не заперечувались, що в свою чергу є процесуальним фактом визнання позовних вимог. Також у скарзі зазначено про те, що позивач вважає результат ДНК тесту, яким встановлено факт його біологічної спорідненості з дитиною належним та допустимим доказом, зокрема з огляду на те, що метод дослідження проведений у лабораторії відповідає методу, який здійснюється при проведенні експертизи на встановлення батьківства на підставі відібрання однакових зразків, різниця складається у вартості, що стало причиною проходження дослідження у приватній лабораторії.
Також позивачем у справі заявлено клопотання про допит свідків з метою підтвердження всіх обставин у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Бобер Д.О. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області залишити без змін з посиланням на те, що звіт про встановлення батьківства ДНК від 27.08.2024 проведений лабораторією «Endeavor DNA» не може прирівнюватись до висновку експертизи та носить інформаційний характер. Крім того, При цьому у відзиві на апеляційну скаргу наголошено на тому, що строк позовної давності по вимогам заявленим в даній справі сплив 01.07.2024, разом з тим позовна заява подана до суду 04.10.2024, тобто з пропуском річного строку позовної давності.
До початку судового розгляду 13.11.2025 третя особа ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції направила заяву про приєднання до апеляційної скарги. В обґрунтування, з посиланням на практику ВС, вказує на те, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Також зазначено про те, що у разі відсутності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не виключається встановлення батьківства на підставі інших доказів. Так, позивачем надано пояснення щодо часу, коли він дізнався про те, що дитина вірогідно є його біологічною, також підтвердив факт визнання ним свого батьківства, початку проживання з третьою особою однією сім'єю, ведення спільного господарства, спільного утримання та виховання дитини. Щодо цього нею надано аналогічні пояснення, не заперечувалось, що позивач визнає доньку, приймає активну участь у її вихованні, дитина вважає його батьком. Тому позивачем не ініціювався допит свідків як засіб доказування, оскільки учасниками справи вказані обставини справи підтверджені. Крім того, відповідач не скористався правом на подання свого відзиву на позовну заяву, особисто не з'явився, в судовому засіданні його представником, під час розгляду справи по суті, зазначені позивачем та третьою особою обставини не спростовувались та відповідно не заперечувались, що в свою чергу є процесуальним фактом визнання позовних вимог. У приєднанні до апеляційної скарги також йдеться про те, що метод дослідження проведений у лабораторії відповідає методу, який здійснюється при проведенні експертизи на встановлення батьківства на підставі відібрання однакових зразків, різниця складається у вартості, що стало причиною проходження дослідження у приватній лабораторії, вона і позивач вважають основним цей доказ біологічної спорідненості батька і дитини.
Заслухавши доповідь судді та обговоривши наявні докази у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне призначити у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.
Згідно роз'яснень, які містяться у постанові Верховного Суду від 25.08.2020 по справі №478/690/18 висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Пленум Верховного Суду України у пункті 17 Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 №5 роз'яснив судам, що для з'ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів
Згідно з ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку наявна сукупність вказаних умов, що свідчить про необхідність проведення експертного дослідження по справі.
Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що судова експертиза призначається саме судом у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є визнання батьківства, позивач вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком. Також позивач вважає біологічне батьківство відносно доньки доведеним, зокрема, з огляду на дані звіту про встановлення батьківства ДНК проведеного лабораторією «Endeavor DNA»27.08.2024.
Враховуючи, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи є одним з необхідних доказів у справі про встановлення батьківства, а звіт про встановлення батьківська ДНК не відповідає рівню висновку експертизи, з огляду на вимоги до висновку експерта, передбачені законодавством.
Зважаючи на те, що проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи необхідне для перевірки доводів позову та апеляційної скарги, правильного встановлення фактичних обставин справи по суті спору та головне - для вирішення питання, яке стосується насамперед інтересів дитини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для призначення у справі судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
Відповідно до ч.3 ст.103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
В даному випадку колегія вважає за доцільне призначити проведення експертного дослідження доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (м. Київ, вул. Докучаєвська, 4, 03038).
В ході судового розгляду, при обговоренні між учасниками процесу питання про призначення у справі вищевказаного експертного дослідження, визначення експертної установи для проведення експертизи та запитань, які суд вважає за необхідне поставити перед експертом, жодний із учасників процесу не мав заперечень щодо вищевказаних позицій, зазначених судом. Позивач також не заперечував і проти покладення на нього витрат за проведення експертизи.
Згідно з п.5 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи.
Керуючись ст.ст.102-104, 252, 367, 368 ЦПК України, апеляційний суд,
призначити у даній цивільній справі №704/1152/24 про визнання батьківства судову генетично-молекулярну експертизу, на вирішення якої поставити питання:
- Чи є, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 біологічним батьком малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
Проведення судово-медично молекулярно-генетичної експертизи доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (03038 м. Київ, вул. Докучаєвська, 4).
В розпорядження експерта надати матеріали цивільної справи №704/1152/24.
Витрати по проведенню експертизи покласти на позивача - ОСОБА_1 .
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків за ст.ст.384, 385 КК України.
Про день та час проведення експертного дослідження повідомити суд та учасників справи.
Зобов'язати учасників справи разом з малолітньою дитиною на вимогу експерта з'явитися до установи для проведення експертного дослідження.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.109 ЦПК України, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
На час проведення експертизи провадження у справі - зупинити.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки та порядку, визначеному чинним цивільно - процесуальним законом України.
Повний текст ухвали складено 19.11.2025.
Суддя-доповідач
Судді