20 листопада 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/1877/25
Провадження № 22-ц/821/1821/25
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
представник позивача: Хлопкова Марія Сергіївна
відповідач: ОСОБА_1
представник відповідача: адвокат Манзар Тетяна Володимирівна
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Манзар Тетяни Володимирівни на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Казидуб О.Г. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
07 березня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 17 січня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 7485224 про надання споживчого кредиту.
Кредитний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, зокрема, на умовах фінансового кредиту, встановлених ТОВ «Авентус Україна», оприлюднених у вільному доступі на сайті. Відповідач самостійно обрав час для ознайомлення з цими правилами, після чого добровільно, без примусу чи тиску, висловив бажання отримати кошти. Для цього він зареєструвався на сайті, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації й надав свої персональні ідентифікаційні дані.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором А6591 введено 17.01. 16:52:25, зокрема, дана інформація підтверджується Розділом 10 Кредитного договору та додатком № 1 до нього. Введення позичальником одноразового ідентифікатора відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та прирівнюється до підписання Договору.
В свою чергу, Товариство також підписує Договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено сторонами при укладенні Кредитного договору. Товариством також накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із позначкою часу, протокол підпису долучено до позовної заяви .
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Товариство мало зобов'язання надати відповідачу грошові кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Згідно кредитного договору сторони погодили наступні умови кредитування: сума кредиту (загальний розмір) складає: 6000 грн. 00 коп. Тип кредиту - кредит (п. 1.3.); строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої зобов'язання на умовах та у строки, визначені в Договорі (п. 1.4).
Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.
17 січня 2024 року Товариство ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію PaytechFinancial на платіжну картку № 5168-74ХХ-ХХХХ-0357, що свідчить про прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця ТОВ «Авентус Україна».
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання щодо надання грошових коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується листом № 12102/24-Е від 27.11.2024 з відміткою ТОВ «Авентус Україна» та повідомленням від платіжної системи, яка здійснювала перерахування коштів.
Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 21380 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 5540 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 15840 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами від суми позики.
Позивач вказує, що 23.10.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 23.10/24-Ф, згідно умов якого право вимоги перейшло до останнього.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників за Договором факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10/24-Ф від 23.10.2024 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21380 грн. 00 коп.
20 січня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 20.01.2025-01, згідно умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
За цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 7485224 від 17.01.2024 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 21380 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за Кредитним договором № 7485224 від 17.01.2024 року у розмірі 21380 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2025 року позовні вимоги - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7485224 від 17.01.2024 в розмірі 21380 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал», яке є правонаступником кредитодавця, в загальному розмірі 21380 грн. 00 коп.
Оскільки доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, тому позовні вимоги є обгрунтованими.
Вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції виходив з незначної складності справи та обсягу наданих послуг, а також критерію пропорційності та вважав, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000 грн.00 коп.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2025 року заяву адвоката Манзар Т.В. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій через систему «Електронний суд» 29 серпня 2025 року апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Манзар Т.В., вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, просить заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7485224 від 17.01.2024 в розмірі 6000 грн - тіла кредиту та 900,72 грн - відсотків за користування кредитом, а всього 6900,72 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлені до стягнення суми процентів не ґрунтуються на умовах договору і наданому позивачем розрахунку.
Розмір відсотків у сумі 15840 грн. є несправедливим у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та таким, що суперечить обмеженням, встановленим ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України і становить більше ніж п'ятнадцять відсотків простроченого платежу.
На переконання скаржника, у даній справі з позичальника слід стягнути 900,72 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 10 жовтня 2025 року, представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С., вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду законним, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає в повній мірі.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 7485224 про надання споживчого кредиту.
Кредитний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, встановлених ТОВ «Авентус Україна», оприлюднених у вільному доступі на сайті. Відповідач самостійно обрав час для ознайомлення з цими правилами, після чого добровільно, без примусу чи тиску, висловив бажання отримати кошти. Для цього він зареєструвався на сайті, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації й надав свої персональні ідентифікаційні дані.
Після проходження першого етапу реєстрації Товариство направило клієнту вказаними засобами зв'язку код (одноразовий ідентифікатор), який він ввів на сайті Товариства. За результатами цього сформувалося електронне повідомлення Товариству. У разі правильного введення коду Товариство створило обліковий запис клієнта в інформаційній системі. Одночасно, відповідач підтвердив, що одноразовий ідентифікатор є його електронним підписом та використовується ним як аналог власноручного підпису.
Після входу до особистого кабінету боржник продовжив реєстрацію, заповнивши поля електронної анкети для отримання кредиту. Перед подачею заявки він ще раз підтвердив умови кредитування (суму, строк). У разі прийняття позитивного рішення Товариство зробило клієнту в його Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі електронного кредитного договору, яка містила всі істотні умови.
Про підтвердження своєї повної обізнаності та згоди з усіма істотними умовами кредитного договору та ознайомлення з правилами прийняття пропозиції (оферти) свідчить натиснута клієнтом кнопка «погоджуюсь» у Особистому кабінеті. Після цього Товариство направило споживачу засобами зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який він ввів, тим самим підтвердивши підписання кредитного договору згідно із ЗУ «Про електронну комерцію».
Датою укладення кредитного договору є дата одержання Товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення зафіксовані у кредитному договорі в розділі «Реквізити та підписи сторін».
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор А6591 введено 17.01. 16:52:25, зокрема, дана інформація підтверджується Розділом 10 Кредитного договору та додатком № 1 до нього. Введення позичальником одноразового ідентифікатора відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та прирівнюється до підписання Договору.
Товариство також підписує Договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено сторонами при укладенні Кредитного договору. Товариством також накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із позначкою часу, протокол підпису долучено до позовної заяви .
Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Товариство мало зобов'язання надати відповідачу грошові кошти кредиту, а відповідач повернути кошти в обумовлений договором строк, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Згідно з п. 1.3. Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 6000 грн. 00 коп. Тип кредиту - кредит.
17 січня 2024 року Товариство ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію PaytechFinancial на платіжну картку № 5168-74ХХ-ХХХХ-0357, що свідчить про прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця ТОВ «Авентус Україна».
Відповідно до Листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250418/46692-БТ від 24.04.2025 року, на запит суду, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ).
Також, АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 17.01.2024 року по 22.01.2024 року, яка містить зарахування на суму 6000 грн. 00 коп. у додатку.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Встановлено, що загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за Кредитним договором № 7485224 від 17 січня 2024 року становить 21380 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 5540 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 15840 грн. 400 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
23.10.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 23.10/24-Ф, згідно умов якого право вимоги перейшло до останнього.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників за Договором факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10/24-Ф від 23.10.2024 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21380 грн. 00 коп.
Також, встановлено, що 20 січня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 20.01.2025-01, згідно умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить на момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому у відповідному Додатку договору.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 20.01.2025-01 від 20 січня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Авентус Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 21380 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі визнав факт отримання кредитних коштів від ТОВ «Авентус Україна» у розмірі 6 000,00 грн.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконав, тому кредитор станом нарахував йому заборгованість у розмірі 21380 грн. 00 коп., яка складається з 5540 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 15840 грн. 400 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Судова колегія зазначає, що строк кредитування сторонами визначено до 11.01.2025 та проценти в сумі 15840 грн нараховано позивачем на дату кінцевого строку кредитування та після цієї дати їх розмір у розрахунку заборгованості не збільшується.
ОСОБА_1 не надав до справи доказів належного виконання свого кредитного зобов'язання.
Відповідачем не надано до справи належних і допустимих доказів того, що сума заборгованості є меншою, не надано власного контррозрахунку, не доведено факту погашення боргу, у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем. Відповідачем не наведено доводів щодо необґрунтованості порядку нарахування складових такої заборгованості (зокрема відсотків), не наведено доводів та не подано належних і допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості, зробленого позивачем.
Доводи скаржника про те, що умови кредитного договору про розмір відсотків суперечать обмеженням, встановленим статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», встановлюють вимоги щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більше ніж п'ятнадцять відсотків простроченого платежу є необґрунтованими.
Вказані доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, оскільки відповідач помилково ототожнює розмір визначених договором відсотків за користування кредитом із розміром пені, який обмежується ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), положеннями якої визначено, що у договорах про споживчий кредит, пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Передбачені кредитним договором проценти за користування кредитними коштами не є відповідальністю споживача за договором про споживчий кредит, не є платежами, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань. Натомість, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються за «користування кредитом», тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Судова колегія відхиляє доводи відповідача щодо невідповідності встановленого сторонами договору розміру відсотків положенням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки позивач вимоги про стягнення неустойки (пені, штрафу) за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів у даній справі не заявляв.
Посилання скаржника на те, що умови кредитного договору щодо розміру відсотків є несправедливими у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи є безпідставними.
ОСОБА_1 не заявляв у даній справі позовних вимог про визнання недійсними відповідних положень кредитного договору стосовно розміру процентів, не надав судового рішення про визнання таких положень договору недійсними, не спростував презумпцію правомірності правочину.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Манзар Тетяни Володимирівни - залишити без задоволення.
Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков