Номер провадження 22-ц/821/1426/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/474/22 Категорія: 301030000 Тептюк Є. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
19 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Сіренко Ю. В.
секретарІвануса А.Д.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 адвоката Чакалова А. К. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28.05.2025 (повний текст складено 06.06.2025, суддя в суді першої інстанції Тептюк Є. П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , Мошнівська ОТГ Тубільцівський старостинський округ, про визнання права власності на 1 / 2 частину земельної ділянки та її поділ, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Мошнівська ОТГ Тубільцівський старостинський округ, про визнання права власності на 1 / 2 частини земельної ділянки та її поділ, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про поділ в натурі земельної ділянки,
у лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким після уточнення вимог просив:
- визнати за ним право власності на 1 / 2 частину земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7124987500:02:002:0482;
- поділити вказану земельну ділянку відповідно до висновку експерта ТОВ «Контакт-сервіс» № 05/23/Буд. від 02.10.2023 за Варіантом №2;
- зобов'язати ОСОБА_3 знести незаконно побудовані приміщення, а саме: літній душ літера «К», вбиральня літера «Ж» та коптильню;
- стягнути понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог вказав на те, що він є власником 1 / 2 частини житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно отримано позивачем на підставі договору дарування від 21.10.2009. Власником іншої частини домоволодіння є ОСОБА_3 .
Власником земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7124987500:02:002:0482, на якій знаходиться належна позивачу 1 / 2 частина домоволодіння, є ОСОБА_2 .
У зв'язку з тим, що позивачу належить 1 / 2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, він вважає, що йому має належати і відповідна 1 / 2 частина земельної ділянки в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7124987500:02:002:0482, площею 0,3625 га, на якій розташоване домоволодіння.
Крім того, у січні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила суд:
- поділити земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7124987500:02:002:0482, відповідно до висновку експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024 відповідно до 1 Варіанту;
- визнати за нею право власності та виділити в натурі земельну ділянку, площею 0,0587 га, за вказаною адресою, яка відображена у висновку експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024 блакитним кольором, земельна ділянка № НОМЕР_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності та виділити в натурі земельну ділянку, площею 0,0587 га, за вказаною адресою, яка відображена у висновку експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024 сірим кольором, земельна ділянка № НОМЕР_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності та виділити в натурі земельну ділянку, площею 0,2451 га, за вказаною адресою, яка відображена у висновку експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024 рожевим кольором, земельна ділянка № НОМЕР_3 ;
- встановити постійні та безоплатні сервітути по земельній ділянці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для доступу ОСОБА_2 до його земельної ділянки, яка відображена у висновку експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024 жовтим кольором;
- ОСОБА_1 облаштувати з його частини драбину за власний рахунок;
- ОСОБА_3 демонтувати або перенести літній душ літера «К», вбиральня літера «Ж»;
- стягнути понесені судові витрати зі ОСОБА_1 .
В обґрунтування вказала на те, що вона є власником 1 / 2 частини житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно отримано на підставі договору дарування від 21.10.2009. Власником іншої частини домоволодіння є ОСОБА_1 .
Власником земельної ділянки за вказаною адресою, кадастровий номер 7124987500:02:002:0482, на якій знаходиться належна позивачеві 1 / 2 частина домоволодіння, є ОСОБА_2 .
У зв'язку з тим, що позивачу належить 1 / 2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, вона вважає, що їй має належати частина відповідної земельної ділянки, кадастровий номер 7124987500:02:002:0482, площею 0,0587 га, яка необхідна для розміщення та обслуговування належного їй нерухомого майна. Земельна ділянка такої ж площі має належати і ОСОБА_1 , решта земельної ділянки, площею 0,2451 га, має залишитися у власності їхнього батька ОСОБА_2 .
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просив
- поділити земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7124987500:02:002:0482, площею 0,3625 га, в натурі відповідно до висновку експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024 відповідно до 1 варіанту;
- виділити ОСОБА_3 в натурі земельну ділянку, площею 0,0587 га, за вказаною адресою, яка відображена у висновку експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024 блакитним кольором, земельна ділянка № НОМЕР_1 ;
- виділити ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку, площею 0,0587 га, за вказаною адресою, яка відображена у висновку експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024 сірим кольором, земельна ділянка № НОМЕР_2 ;
- виділити ОСОБА_2 в натурі земельну ділянку, площею 0,2451 га, за вказаною адресою, яка відображена у висновку експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024 рожевим кольором, земельна ділянка № НОМЕР_3 ;
- встановити постійні та безоплатні сервітути по земельній ділянці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для доступу ОСОБА_2 до його земельної ділянки, яка відображена у висновку експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024 жовтим кольором;
- ОСОБА_1 облаштувати з його частини драбину за власний рахунок;
- ОСОБА_3 демонтувати або перенести літній душ літера «К», вбиральня літера «Ж»;
- стягнути понесені судові витрати зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
В обґрунтування вказав на те, що 28.02.2006 ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 .
21.10.2009 він подарував цей будинок своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1 / 2 частині кожному.
21.12.2009 ОСОБА_2 рішенням Тубільцівської сільської ради Черкаського району надано у власність земельну ділянку, площею 0,3625 га, в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства по фактичному користуванню.
13.07.2010 ОСОБА_2 отримав держаний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,3625 га, в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124987500:02:002:0482.
ОСОБА_2 не заперечує щодо необхідності виділення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як власникам домоволодіння в АДРЕСА_1 , частини спірної земельної ділянки, необхідної для розміщення та обслуговування належного їм нерухомого майна, разом з тим, вважає, що необхідно здійснювати поділ, виходячи з дійсних розмірів нерухомого майна, для обслуговування якого виділяється земельна ділянка.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28.05.2025 усі позовні вимоги у справі відхилено.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції вказав, що встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування подарованої частини домоволодіння за наявних у справі доказів визначити неможливо за відсутності експертного дослідження з цього питання.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про знесення належних їй будівель, однак указана особа має процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, відтак відповідати за вимогами, заявленими до неї не може.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суд першої інстанції вказав, що висновок експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024, виконаний судовим експертом Окрепкою А. І. на замовлення ОСОБА_2 у ТОВ «ГІСМАП», яким сторони обґрунтовували свої вимоги є неналежним доказом, оскільки при проведенні огляду, фіксації та інструментального обміру об'єкта експертизи, присутній був лише замовник ОСОБА_2 , інші сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не залучалися та не повідомлялися про проведення дослідження, а відтак не мали можливості заявити відвід експерту тощо.
Обміри об'єктів нерухомості, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проводилися за їх відсутності, експерту був наданий технічний паспорт на домоволодіння в АДРЕСА_1 , виготовлений в 2022 ОСОБА_2 , який не є власником даного житлового будинку та надвірних споруд з 2009 року, що викликало у суду сумніви в його достовірності.
В експертному дослідженні визначені сервітути для доступу ОСОБА_2 до земельної ділянки, яку експерт пропонує йому виділити через земельні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однак до спірної земельної ділянки можливий під'їзд не лише зі сторони АДРЕСА_1 , а й з іншого краю земельної ділянки, що дає можливість не встановлювати сервітути.
Відтак встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування частини домоволодіння, що належить сторонам можливості не має.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 адвокат Чакалов А. К. подав 25.06.2025 апеляційну скаргу та, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції частково та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 , стягнути з відповідачів на користь скаржника 44 640,48 грн. судових витрат.
Вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав неналежним доказом висновок експерта від 13.05.2024, оскільки сторонам справи експертом направлялося клопотання про забезпечення доступу до земельної ділянки та житлового будинку. На адвокатський запит від 16.06.2025 судовий експерт ОСОБА_5 повідомила, що 03.05.2024 повідомляла власників домоволодіння про необхідність надання доступу до нерухомого майна. Відтак суд першої інстанції необґрунтовано зазначив про невиконання експертом вимог щодо повідомлення сторін справи про проведення експертного дослідження. Районний суд також необґрунтовано послався на те, що технічний паспорт на домоволодіння є необ'єктивним, адже узагалі не досліджував його зміст. Суд не врахував, що у поданому відзиві на позов ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 проти позовних вимог не заперечувала, отже суд помилково не врахував поданий відзив та необґрунтовано вказав про те, що експертне дослідження є неповним через неврахування можливих варіантів проїзду до земельної ділянки, що виділяється ОСОБА_2 . Суд не надав належної оцінки тому факту, що у висновку експерта від 13.05.2024 указано, що він виготовлений з метою подання до суду та про те, що експерт обізнана про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків.
Також на рішення суду першої інстанції у справі 04.07.2025 апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 та вказано, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на необхідність зміни рішення шляхом задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував приписів ст. 120 ЗК України та правових висновків ВС щодо її застосування про принцип єдності нерухомості із земельною ділянкою, на якій вона знаходиться. Суд незаконно відмовив у позовних вимогах ОСОБА_1 про знесення незаконно побудованих приміщень ОСОБА_3 . Призначена у справі судова експертиза є законною, адже відповідна ухвала суду першої інстанції була предметом перевірки по результатам апеляційного оскарження та залишена в силі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 адвокат Чакалов А. К. проти її аргументів заперечив, вказуючи на те, що розмір земельної ділянки, про права на які заявляє ОСОБА_1 , є необґрунтованим. Висновок експерта, на який вказує скаржник, вірно відхилено судом першої інстанції, як такий, що суперечить обставинам справи. Крім того, у цивільному судочинстві не можна заявляти позовні вимоги до третьої особи, як зробив ОСОБА_1 .
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Отже, враховуючи межі апеляційного оскарження за скаргами представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині вирішення позовних вимог саме вказаних учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 28.02.2006 ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.02.2006.
21.10.2009 ОСОБА_2 подарував даний житловий будинок з надвірними спорудами своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1 / 2 частині кожному, відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Веліковим А. І.
Спірна земельна ділянка, площею 0,3625 га, в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7124987500:02:002:0482 предметом дарування не була.
Згідно експлікації земельної ділянки, зазначеної в технічному паспорті на домоволодіння в АДРЕСА_1 , загальна площа присадибної земельної ділянки 973 кв.м. (0,0973 га).
21.12.2009 ОСОБА_2 рішенням Тубільцівської сільської ради Черкаського району надано у власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства по фактичному користуванню, площею 0,3625 га, в тому числі ріллі - 0,2551 га, забудованих земель 0,1074 га, з них під будівлями 0,0132 га.
13.07.2010 позивач ОСОБА_2 отримав держаний акт ЯИ № 61869 на право власності на земельну ділянку площею 0,3625 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7124987500:02:002:0482.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16.12.2021 проведено реальний розподіл житлового будинку з надвірними спорудами, в АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
У власності ОСОБА_1 перебувають: у житловому будинку літ. «А-І» житлові кімнати №5, №6, ванна кімната № 7, частина приміщення кухні, льох літ. «Г», навіс літ. «Д», літній душ літ. «И», хвіртка №1, хвіртка №4, огорожа №1, частина огорожі №2, свердловина №6, вигрібна яма №5.
У власності ОСОБА_3 перебувають: у житловому будинку літ. «А-І» житлові кімнати АДРЕСА_2 , частина приміщення кухні, в прибудові літ. «а» веранда №1, літня кухня літ. «Б», ганок з козирком б/н, прибудова літ. «б», навіс літ. «Е», ворота №1, свердовина №3, частина огорожі №2, вбиральня літ. «Ж», літній душ літ. «К», сарай літ. «В».
Згідно висновку експерта ТОВ «Контакт-сервіс» № 05/23/Буд. від 02.10.2023 є технічна можливість розділити земельну ділянку площею 0,3625 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7124987500:02:002:0482 відповідно до часток співвласників по 1 / 2 по двом варіантам розподілу, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 0,1813 га кожному з встановленням відповідних сервітутів.
Крім того, у матеріалах справи наявний Висновок експерта № 1305/24 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 13.05.2024, виготовлений судовим експертом Окрепкою А. І. на замовлення ОСОБА_2 в ТОВ «ГІСМАП», який суд першої інстанції визнав неналежним доказом з підстав того, що експерт не залучив та не повідомив інші сторони про проведення експертного дослідження; обміри житлового будинку та споруд, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проведено за їхньої відсутності; експерту надано технічний паспорт на домоволодіння, виготовлений у 2022 році ОСОБА_2 , який не є власником даного житлового будинку та надвірних споруд з 2009 року, що викликає сумніви в його достовірності.
Крім того, у вказаному висновку експерта зазначено про необхідність встановлення сервітуту по земельним ділянкам, що виділяються ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однак як указала ОСОБА_3 до спірної земельної ділянки можливий під'їзд не лише зі сторони АДРЕСА_1 , а й з іншого боку, що дає можливість не встановлювати сервітути.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 адвоката Чакалов А. К. заперечено зазначені висновки суду першої інстанції щодо неналежності висновку експерта № 1305/24 з підстав того, що експерт направляла сторонам клопотання про забезпечення доступу до земельної ділянки та житлового будинку, технічний паспорт є об'єктивним, висновок експерта виготовлено для подачі до суду.
Оцінюючи вказані висновки суду першої інстанції та аргументи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Чакалов А. К. у взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість покладення зазначеного експертного дослідження в основу висновків про встановленні у справі фактичні обставини, з урахуванням такого.
Так за приписами частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, що регламентує допустимість доказів, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами п.1 ч.1 ст.103 ЦПК України підставою для проведення експертного дослідження є з'ясування обставин, що мають значення для справи, для чого необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив про те, що висновок експерта № 1305/24 є неналежним доказом, оскільки вказане експертне дослідження стосується предмету доказування у справі про поділ в натурі земельної ділянки у аспекті встановлення можливих варіантів поділу такого спірного майна.
Щодо належності доказів насамперед треба звернути увагу на ту інформацію, яку можна встановити за допомогою доказу, і перевірити, чи входить вона до предмета доказування. Якщо так, то незалежно від форми, у якій втілюється така інформація, доказ є належним. Якщо інформація стосується інших правовідносин - це неналежний доказ.
Водночас, оцінюючи по суті зміст указаного експертного висновку, апеляційний суд вважає, що на його підставі не можливо здійснити вирішення позовних вимог у справі, оскільки одним із обов'язкових елементів пропонованого експертом поділу земельної ділянки є встановлення сервітуту на земельних ділянках, що передаються ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , для забезпечення проїзду ОСОБА_2 до земельної ділянки, яка виділяється останньому.
Однак, як вбачається з позиції самої ОСОБА_3 у відзиві на позов, а також з огляду на схему розташування земельної ділянки на сторінці 8 висновку експерта № 1305/24 (т.4 а.с.147), а також з фотоматеріалів, які містяться в т.3 на аркушах справи 123-137, до частини земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_2 , технічно можливий проїзд, зокрема, по межі з сусідньою земельною ділянкою як ліворуч так і праворуч із вільним заїздом на земельну ділянку ОСОБА_2 з протилежного боку від частин цієї ж земельної ділянки інших сторін у справі.
Отже вважати таким, що відповідає наявним у справі доказам, висновок експерта № 1305/24 підстав не має, адже він не враховує, при визначення варіантів поділу земельної ділянки в натурі із обов'язковим встановленням сервітуту, можливість вирішення також питання про проїзд до земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_2 , і без обтяження сервітутом земельних ділянок інших осіб, за рахунок проїзду по дорозі із тильної сторони спірної земельної ділянки.
За приписами ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Отже у разі можливого забезпечення реалізації прав особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, у інший спосіб, право користування чужим майном (сервітут) не виникає.
З цих підстав апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи представника ОСОБА_2 адвоката Чакалов А. К. про можливість врахування при вирішенні спору у справі висновку експерта від 13.05.2024 №1305/24.
З цих же підстав слід оцінити критично висновок експерта ТОВ «Контакт-сервіс» № 05/23/Буд. від 02.10.2023 про поділ спірної земельної ділянки, так як він також передбачає обов'язкове встановлення сервітуту щодо земельних ділянок, які виділяються у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Такими є фактичні обставини у справі.
Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.
За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини перша-третя статті 319 ЦК України).
Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору дарування).
За статтею 373 ЦК України земельні ділянки є об'єктами права власності. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Частиною першою статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.120 ЗК України (в редакції, яка діяла на 21.10.2009 - момент укладення між сторонами договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами частини житлового будинку), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Відтак за вказаними приписами законодавства площа земельної ділянки, що виділяється у власнику нерухомості, яка на ній розташована, визначається виходячи з розмірів зайнятих власне нерухомим майном та тих, що об'єктивно необхідні для його обслуговування (стаття 120 ЗК України).
Як вірно врахував суд першої інстанції, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №689/26/17 зробила висновок, що «при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Згідно ВС у справі №554/4964/19 від 20.11.2020 якщо сторони за договором дарування не обумовили розмір земельної ділянки, яка переходить у власність обдаровуваному, суд зобов'язаний встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування подарованої частини домоволодіння та визначити ту частину земельної, яка необхідна для обслуговування подарованої частини будинку. Користування частиною будинку неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування цієї частини.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Таким чином, враховуючи, що за позовними вимогами ОСОБА_1 йому для обслуговування нерухомого майна, яке займає земельну ділянку приблизною площею 0,0537 га згідно наявних у справі експертних досліджень, він просить суд виділити у власність земельну ділянку площею 0,1813 га, яка об'єктивно є надлишковою для обслуговування вказаного розміру нерухомого майна тане відповідає цільовому призначенню даної землі, суд першої інстанції вірно відхилив відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 слід врахувати, що спірна земельна ділянка в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7124987500:02:002:0482, має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, а не для обслуговування об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що спростовує аргументи скаржника про можливість виділення йому у власність пропорційно до розміру його частки у праві на рухоме майно половини зазначеної земельної ділянки.
Експертний висновок ТОВ «Контакт-сервіс» № 05/23/Буд. від 02.10.2023 вказаних обставин не враховує та обґрунтовано не аргументує чому саме для обслуговування нерухомого майна - житлового будинку, загальною площею 84 кв. м., з надвірними спорудами, необхідно виділяти саме земельну ділянку площею по 0,1813 га для кожного з двох співвласників.
Інших клопотань перед судом першої та апеляційної інстанції про проведення експертизи в даній справі, зокрема повторної чи додаткової, жодна із сторін у справі не заявляла.
Також апеляційний суд звертає увагу скаржника ОСОБА_1 на те, що спірну земельну ділянку колишній власник нерухомості ОСОБА_2 отримав у власність вже після відчуження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідного нерухомого майна, отже правило про можливість виділення новому власнику нерухомого майна тієї частини земельної ділянки, яка використовувалася попереднім власником такого майна, що вбачається з приписів ст. 120 ЗК України, на які вказує скаржник, діяти не може, оскільки попередній власник нерухомого майна конкретно визначеної земельної ділянки для його обслуговування на момент відчуження нерухомості не мав.
Відтак посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не врахував приписи ст. 120 ЗК України та правових висновків ВС про єдність нерухомості із земельною ділянкою, на якій вона знаходиться, апеляційний суд відхиляє.
Також апеляційний суд не погоджується з аргументами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив у позовних вимогах про знесення незаконно побудованих приміщень ОСОБА_3 , з урахуванням такого.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами - постанова ВС від 07.10.2020 у справі №705/3876/18.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
У даному випадку за позовними вимогами ОСОБА_1 про знесення об'єктів нерухомого майна відповідачем є ОСОБА_2 , а третьою особою ОСОБА_3 , яку позивач просить суд зобов'язати вчинити дії по знесенню будівель.
При цьому цивільним процесуальним законодавством не передбачено можливості заявляти позовні вимоги до суб'єктів, які позивач визначає як третіх осіб, а не відповідачів.
Так за приписами ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, вступають у справу у разі коли рішення суду може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін.
А в даному випадку позивач ОСОБА_1 фактично просить суд безпосередньо вирішити питання про права та обов'язки третьої особи ОСОБА_3 , заявляючи до неї вимоги без віднесення зазначеного учасника справи до складу відповідачів.
Отже суд першої інстанції вірно відхилив відповідні позовні вимоги, заявлені до третьої особи.
Апеляційний суд не погоджується з аргументами апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Чакалова А. К. про те, що у поданому відзиві на позов ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 проти позовних вимог не заперечувала, оскільки суд не може вирішувати спір у справі всупереч встановленим обставинам лише з огляду на позицію сторін щодо заявлених позовних вимог.
Так за приписами ч.4 ст.206 ЦПК України визнання відповідачем позову є підставою для задоволення позовних вимог лише за наявності для того законних підстав. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Інші доводи скаржників стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28.05.2025 у даній справі належить залишити без змін, а подані сторонами апеляційні скарги - без задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за ОСОБА_2 , а витрат по сплаті судового збору ОСОБА_1 не мав за наявності відповідних пільг в зв'язку з інвалідністю.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 адвоката Чакалова А. К. - відхилити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28.05.2025 у даній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 20.11.2025.
Суддя-доповідач
Судді