Номер провадження 22-ц/821/1779/25 Справа № 705/4986/24 Категорія: 304000000 Головуючий по 1 інстанції Піньковський Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
18 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Карпенко О.В.
секретар Любченко Т.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів внаслідок невиконання умов договору,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів внаслідок невиконання умов договору, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, що на час звернення до суду з позовом (14 серпня 2024 року) еквівалентно 287 833 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19 листопада 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Андрухом Д.С., ОСОБА_2 придбала житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1729 кадастровий номер 7124385100:01:001:0350.
17 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла домовленість про те, що позивач надає відповідачу грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, а відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання продати позивачу вищевказані житловий будинок з господарськими спорудами та присадибною земельною ділянкою.
За домовленістю між сторонами, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання у червні 2020 року переказати обумовлену суму, а ОСОБА_2 після її отримання, протягом місяця зобов'язалася приїхати до України та посвідчити договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями нотаріально.
Взяті на себе зобов'язання позивач виконав в повному обсязі та переказав відповідачу 18 червня 2020 року кошти в сумі 7 000 доларів США, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 04080004.
ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу будинку не виконала, пояснюючи це тим, що понесе, як іноземець, значні витрати по сплаті податків, зборів та обов'язкових платежів при укладенні такого договору, при цьому кошти повернути категорично відмовилася та повідомила, що не може прибути на територію України, у зв'язку з епідемією коронавірусу.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з приводу виконання останньою зобов'язань за попереднім договором купівлі-продажу будинку або ж повернення його коштів в сумі 7 000 доларів США, однак його звернення не принесли позитивних результатів. Реєструвати договір купівлі-продажу будинку або ж повертати пошти відповідач категорично відмовилася.
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2024 року у справі № 705/1786/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів позивачу було відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що він обрав невірний спосіб цивільного захисту, оскільки відповідач набула майно (грошові кошти) не безпідставно, а на підставі правочину (договору), який було вчинено сторонами в усній формі, тобто у не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
ОСОБА_1 вказує, що заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2024 року у справі № 705/1786/22, встановлено, що у позивача з відповідачем виникли попередні договірні правовідносини з приводу купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та присадибною земельною ділянкою і у сторін внаслідок цього правочину виникли права та обов'язки, які позивач виконав в повному обсязі, в той час як відповідач відмовилася їх виконувати в односторонньому порядку.
Тому, враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з іншим позовом ОСОБА_2 про стягнення коштів внаслідок невиконання умов договору для захисту своїх порушених прав.
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 000 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 2 890,16 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами укладений не був, сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому. Жодних попередніх договорів з приводу купівлі-продажу нерухомого майна не укладалося, тому зобов'язання між сторонами не виникли, а передача коштів не відповідає правилам завдатку та не може бути підтвердженням факту виконання зобов'язання та ціни договору.
Суд визнав доведеними доводи позивача про передачу відповідачу грошових коштів в сумі 7 000 доларів США та визнав, що такі кошти не є завдатком за купівлю-продаж будинку, а є фактично авансовим платежем, тому такі кошти підлягають поверненню ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в позовній заяві до ОСОБА_2 про стягнення коштів внаслідок невиконання умов договору представник ОСОБА_1 - адвокат Колесник І.В. посилається на ті ж самі обставини, що й в попередньому позові до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, змінивши лише посилання на норми матеріального права, тому суд повинен був закрити провадження у справі на підставі ч. 3 ст. 255 ЦПК України, а не розглядати спір по суті позовних вимог та ухвалювати рішення у справі. Вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права під час розгляду справи, тому рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій він просить проводити судове засідання без його участі. Апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтував свої позовні вимоги тим, що 17 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла домовленість про те, що позивач надає відповідачу грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, а відповідач в свою чергу взяла на себе зобов'язання продати ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими спорудами та присадибною земельною ділянкою, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії грошового переказу (платіжного доручення в іноземній валюті) SW24K618O47157, оформленого іноземною мовою та копією перекладу вказаного платіжного доручення з англійської мови на українську (а.с. 13-14), ОСОБА_1 здійснив грошовий переказ через АТ «КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_4 (сбербанк москва рф), деталі платежу: приватний переказ подрузі, платіжного доручення в іноземній валюті (МТ103 вихідний через SWIFT) дата ОДБ: 2020-06-18; валюта: USD (долар США); сума 7 000.
Відповідач свої зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу не виконала, кошти повертати категорично відмовилася.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів (справа № 705/1786/22, провадження 2/705/363/24).
Згідно копії заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2024 року (а.с. 16) у вищевказаній справі позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки ним не було доведено факту безпідставності набуття відповідачем спірних коштів та не надано належних та допустимих доказів наявності у його діях рахункової помилки, а отже в діях відповідача суд не вбачав в діях ОСОБА_2 недобросовісності при набутті коштів, отриманих від ОСОБА_1 .
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу невиконання домовленості про майбутній продаж будинку з господарськими спорудами та фактично зводяться про витребування коштів в розмірі 7 000 доларів США, які були передані позивачем відповідачу як авансовий платіж.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19).
В постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 511/126/17 зроблено висновок, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язання між сторонами з приводу договору купівлі-продажу не виникли, тому передача коштів не відповідає правилам завдатку, а є авансовим платежем за укладення в майбутньому договору купівлі-продажу будинковолодіння, тому такі кошти підлягають поверненню позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.
У разі отримання коштів від стягувача у іноземній валюті, боржник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути стягувачу таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана при їх передачі. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) та №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), якими також зазначено про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2020 року ОСОБА_1 шляхом грошового переказу передав ОСОБА_2 , а остання отримала кошти в іноземній валюті в сумі 7 000 доларів США, тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач має повернути позивачу ті самі кошти в іноземній валюті.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично зводяться до порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, оскільки суд на його думку повинен був закрити провадження у справі на підставі ч. 3 ст. 255 ЦПК України, оскільки в позовній заяві до ОСОБА_2 у справі № 705/4986/24 про стягнення коштів внаслідок невиконання умов договору представник позивача посилається на ті ж самі обставини, що й у попередній позовній заяві до ОСОБА_2 у справі № 705/1786/22 про стягнення безпідставно набутих коштів. За наслідками розгляду справи № 705/1786/22 Уманським міськрайонним судом Черкаської області було ухвалено рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Статтею 255 ЦПК України визначено підстави закриття провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.
Фактична підстава позову це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах.
У справі № 705/4986/24, що є предметом апеляційного перегляду Черкаського апеляційного суду ОСОБА_1 визначено предмет позову - стягнення коштів внаслідок невиконання умов договору, а у справі № 705/1786/22, в якій Уманським міськрайонним судом Черкаської області 11 квітня 2024 року ухвалено рішення, предметом позову є стягнення безпідставно набутих коштів.
Отже, предмет позову (матеріально-правова вимога позивача до відповідача) у вказаних справах не є тотожним, а тому доводи апеляційної скарги про закриття провадження у справі № 705/4986/24 на підставі ч. 3 ст. 255 ЦПК України є безпідставними. Інших доводів необґрунтованості рішення суду апеляційна скарга не містить.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2025 року.
Судді