13 листопада 2025 року
м. Черкаси
Справа № 712/593/24
Провадження № 22-ц/821/1624/25
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шахова Олександра Миколайовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що 16 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4004197 про надання споживчого кредиту у розмірі 10 000 грн.
Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених сайті https://creditplus. ua/ru/documents.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000 грн; строк кредиту 30 днів; дата повернення кредиту 16 травня 2021 вказується у Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору.
Зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.5.2. кредитного договору, знижена процентна ставка 0,57 % в день та застосовується якщо споживач у межах строку, визначеного в п. 1.4. договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту до дати пролонгації (не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.4. договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Вказує, що 16 травня 2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1 710 грн. В зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4. та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів до 15 червня 2021 року з стандартною процентною ставкою 1,90 % в день.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2. договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3. договору.
15 червня 2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5 700 грн. В зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4. та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів до 15 липня 2021 року з стандартною процентною ставкою 1,90 % в день.
16 липня 2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5 890 грн. В зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4. та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів до 16 серпня 2021 року з стандартною процентною ставкою 1,90 % в день.
16 серпня 2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5 700 грн. В зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4. та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів до 15 вересня 2021 року з стандартною процентною ставкою 1,90 % в день.
15 вересня 2021 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
Вказує, що п. 3. п. 5.1. кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
22 травня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 25-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту riesen2409@gmail.com, зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 10 000 грн - тіло кредиту та 22 800 грн - нараховані проценти, всього - 32800.
Просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 32 800 грн, інфляційні втрати за період грудень 2021 року - 23.02.2022 в сумі 857,49 грн, три відсотки річних - за період 15.12.2021 - 23.02.2022 в сумі 2 965,48 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 800 грн, інфляційні втрати - 857,49 грн, 3 відсотки річних - 188,71 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу 4 000 грн, а всього стягнуто 37 846,20 грн.
Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, перестав сплачувати щомісячні платежі з погашення кредиту та процентів, то сума отриманого кредиту, інфляційні втрати та 3 відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Що стосується заявленого позивачем відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що врахувавши наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності, вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню 4 000 грн витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 27.07.2025, представник ОСОБА_1 - адвокат Шахов О. М., вважаючи рішення суду таким, що ухвалено з неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, а судові витрати покласти на позивача.
Скаргу мотивує тим, що відповідач сплатив (повернув) тіло кредиту та відсотки в розмірі більшому, ніж це передбачено умовами Договору від 16.04.2021, а тому твердження позивача про наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Авентус Україна» є безпідставними.
Вказує, що суд першої інстанції долучив до справи докази, які було надано позивачем з порушенням процесуального порядку долучення доказів, а саме: докази про набуття останнім права вимоги до відповідача по Договору від 16.04.2021.
Зазначив, що позивачем під час подання першої заяви по суті справи було не доведено належними та допустимими доказами факту набуття права грошової вимоги до відповідача за Договором від 16.04.2021 від первісного кредитора, тому позовні вимоги, які викладені в позовній заяві від 15.01.2024 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягали до задоволення з огляду на недоведеність позивачем права вимоги до відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
16 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , укладено Договір № 4004197 про надання споживчого кредиту (т. 1 а.с. 50-54).
За умовами договору № 4004197 про надання споживчого кредиту від 16 квітня 2021 року, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.2. Догорову).
Відповідно до п. 1.1 Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ITC товариства.
Згідно п.п. 1.3. - 1.5.1. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000 грн, тип кредиту - кредит, строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2.; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3. договору. Знижена процентна ставка становить 0,57% в день та застосовується якщо споживач у межах строку, визначеного в п. 1.4. договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту до дати пролонгації (не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4. Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою,
Пунктом 1.6. Договору визначено, що метою отримання кредиту відповідачем - споживчі потреби.
Пунктами 1.7.1. - 1.8.2. Договору сторонами було обумовлено процентні ставки: орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 693,50 % річних; за зниженою ставкою - 208,05% річних, та орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору: за стандартною ставкою складає 15 700,00 грн; за зниженою ставкою - 11 710,00 грн.
Пунктом п. 2.1. Договору визначено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Згідно п. 2.2. Договору, сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору.
Відповідно до п. п. 4.3.1. та 4.3.2. Договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або (автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п. п. 4.2.2. - 4.2.4. Договору. Кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п. 4.3.1. Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п. 4.2. Договору.
Відповідно до Паспорту споживчого кредиту, відповідач ОСОБА_1 ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується його електронним підписом здійсненим 16 квітня 2021 року 11:04:20 одноразовим ідентифікатором М161577 (т. 1 а.с. 18-21).
Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий Дім» від 06 червня 2022 року № 2022, згідно договору укладеного з ТОВ «Авентус Україна» від 08 липня 2020 року № 087/20-П, 16.04.2021, транзакція № 933784267, замовлення 17573838, на суму 10 000 грн, проведена успішно, статус прийнято (т. 1 а.с. 71 - 74).
Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за кредитним договором № 4004197 від 16 квітня 2021 року, ОСОБА_1 в період з 16 квітня 2021 року по 24 травня 2022 року здійснив чотири платежі по відсоткам за кредитом: 15.05.2021 в сумі 1 710,00 грн; 15.06.2021 в сумі 5 700,00 грн; 16.07.2021 в сумі 5 890,00 грн; 16.08.2021 в сумі 5 700,00 грн, в результаті чого виникла заборгованість перед ТОВ «Авентус Україна» за основним боргом 10 000 грн та за нарахованими відсотками 22 800,00 грн, яка разом складає 32 800 грн (т. 1 а.с. 26-46).
25 травня 2022 року між ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» укладено Договір факторингу № 25-05/2022 (т. 1 а.с. 102-110).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25-05/2022 від 25.05.2022, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги за договором № 4004197 від 16.04.2021, в сумі 32 800 грн, з яких 10 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 800 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 63).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 4004197 від 16 квітня 2021 року, ТОВ «Авентус Україна» повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення 25 травня 2022 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену ним при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення (т. 1 а.с. 22 - 24).
На підставі рішення № 251124/1 єдиного учасника Товариства від 25.11.2024 було змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с. 236).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.
За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається із матеріалів справи, 16 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4004197 про надання споживчого кредиту, у формі електронного документу, який було підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М161577.
З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклав із ТОВ «Авентус Україна» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором М161577), а тому спірний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами договору про надання споживчого кредиту відповідачем у судовому порядку не оспорювались.
З картки обліку договору вбачається, що заборгованість відповідача становить суму у розмірі 32 800,00 грн, яка складається із: 10 000 грн простроченої заборгованості за кредитом та 22 800 грн простроченої заборгованість за нарахованими процентами.
Подана позивачем картка обліку договору є чіткою, повною та розгорнутою по окремим категоріям. Даних на її спростування матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
Відповідно до п. 1.5.1. договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2. договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3. договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що Товариством доведено погодження відповідачем умов договору про автопролонгацію не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом.
Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.
Кредитний договір укладено 16 квітня 2021 року.
Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за кредитним договором № 4004197 від 16 квітня 2021 року, ОСОБА_1 в період з 16 квітня 2021 року по 24 травня 2022 року здійснив чотири платежі по відсоткам за кредитом: 15.05.2021 в сумі 1 710,00 грн; 15.06.2021 в сумі 5 700,00 грн; 16.07.2021 в сумі 5 890,00 грн; 16.08.2021 в сумі 5 700,00 грн, в результаті чого виникла заборгованість перед ТОВ «Авентус Україна» за основним боргом 10 000 грн та за нарахованими відсотками 22 800,00 грн, яка разом складає 32 800 грн.
Також, з картки обліку договору (розрахунок заборгованості), яка долучалася до позову вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися до 14.12.2021, таким чином позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в розмірі 22 800,00 грн ґрунтуються на вимогах закону та узгоджені сторонами умовами кредитного договору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шахов О. М. вказував, що позивачем під час подання першої заяви по суті справи було не доведено належними та допустимими доказами факту набуття права грошової вимоги до відповідача за договором від 16.04.2021 від первісного кредитора.
Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як встановлено, 25 травня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», фактором, було укладено Договір факторингу № 25-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
За п. 1.2. договору факторингу права вимоги до боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 25 травня 2022 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4004197, в загальному розмірі 32 800 грн, з яких: 10 000 грн - тіло кредиту, 22 800 грн нараховані проценти за користування кредитом.
Згідно долученого до справи договору факторингу № 25-05/2022 від 25 травня 2022 року, за яким відступлено право вимоги боргу ОСОБА_1 за кредитним договором № 4004197, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника, ціну договору та порядок розрахунку між сторонами за відступлення, що відповідач не спростував.
Вказаний договір факторингу є чинним, оскільки його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягає виконанню.
Наявними в матеріалах справи договором факторингу №25-05/2022 від 25.05.2022, витягом з реєстру боржників, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження представника відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до нього.
Доводи скаржника про те, що відповідачем на виконання вимог п.п. 4.2.2. спірного договору перед здійсненням платежів на мобільному пристрої (телефоні) в мобільному додатку через особовий кабінет в розділі «мої кредити» було натиснуто клавішу «внести платіж» в меню «часткове погашення кредиту», тим самим було повідомлено ТОВ «Авентус Україна» про його небажання продовжувати строк користування кредитом та що аналогічним чином відповідач здійснив ще три платежі на загальну суму 17 290, 00 грн не підтверджені належними та допустими доказами, отже не заслуговують на увагу.
Доказів повідомлення відповідачем ТОВ «Авентус Україна» про не бажання продовжувати строк користування кредитом в інший спосіб визначений п.п. 4.2.2. договору скаржником також суду не надано.
Аналізуючи доводи скарги в частині прийняття судом першої інстанції доказів, які на думку скаржника, були прийняті з порушенням процесуального порядку їх долучення, апеляційний суд виходить з того, що відзив у справі представником відповідача був поданий через Електронний суд 05.07.2024 (зареєстрований судом 08.07.2024), а докази сплати за договором факторингу були долучені до відповіді на відзив поданої через Електронний суд 08.07.2024 (зареєстрованої судом 08.07.2024). Як відзив так і відповідь на відзив з додатками були враховані судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Договір факторингу № 25-05/2022 від 25 травня 2022 року укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» був долучений позивачем до позовної заяви.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до вимог ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на правову допомогу у суді першої інстанції представником позивача були надані: договір про надання правової допомоги від 10 липня 2023 року № 10/07-2023; копія звіту від 09.01.2024 про надання правової допомоги згідно Договору № 10/07-2023 від 10.07.2023; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; рахунок на оплату по замовленню № 1301/09/01 від 09.01.2024 (а.с. 86-88, 16, 65, 56).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн не відповідає засадам реальності та співмірності, а тому зменшення судом розміру витрат на правову допомогу до 4 000 грн, зокрема і з врахуванням заперечень відповідача, є виправданим та співмірним зі складністю даної справи.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну представника ОСОБА_1 - адвоката Шахова Олександра Миколайовича- залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков