справа № 631/1358/25
провадження № 3/631/691/25
21 листопада 2025 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко С. В., розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, громадянина України (ID паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданий 29.01.2020 року органом 6347),
реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,
який зареєстрований та проживає за адресом:
АДРЕСА_1 ;
за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
12.11.2025 року інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником В. В.,керуючись положеннями статей 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), складено протокол про адміністративне правопорушення (серії ВАД № 701617), що надійшов до Нововодолазького районного суду Харківської області 21.11.2025 року (вхідний № 7266/25-вх), зареєстрований під єдиним унікальним № 631/1358/25 (провадження № 3/631/691/25) й згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, переданий на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.
Зазначаючи суть адміністративного правопорушення, що закидається ОСОБА_1 у провину, інспектор СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Калашник В. В.у протоколі про адміністративне правопорушення (серії ВАД № 701617) навів, що 12.11.2025 року о 12 годині 50 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , - той словесно ображав, нецензурно висловлювався у бік своєї матері, принижував її честь та гідність, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї матері. Дії вчинені повторно протягом року, а тому він скоїв правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обґрунтовуючи наявність підстав задля притягнення правопорушника до відповідальності інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником В. В. як докази факту вчинення адміністративного діяння додано:
?копію рапорту старшого інспектора - чергового ЧЧ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції Семенченко І., зареєстрованого 12.11.2025 року під № 5434 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку), яким останній доповів тимчасовому виконувачу обов'язків начальника відділення підполковнику поліції Пеленчуку Роману про те, що 12.11.2025 о 13 годині 22 хвилини надійшло повідомлення по телефону до РУ про те, що 12.11.2025 року о 13 годині 20 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ,- стався напад та виклик перервався;
?рапорт інспектора СРПП відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Калашника В., поданий 12.11.2025 року на ім'я тимчасового виконувача обов'язків начальника Відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області підполковника поліції Пеленчука Романа, з якого вбачається, що ним спільно із поліцейським СРПП старшим лейтенантом поліції Шарапою О. М. під час несення служби здійснено виїзд за повідомленням ЄО № 5434, в ході якого після опитування всіх учасників події встановлено, що ОСОБА_1 вчинив по відношенню своєї матері домашнє насильство психологічного характеру та на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесений терміновий заборонний припис;
?картку обліку адміністративного правопорушення складену групою реагування патрульної поліції Багліком, з якої вбачається, що 30.03.2025 року о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 та в адміністративній справі прийнято рішення Нововодолазьким районним судом щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ;
?постанову судді Нововодолазького районного суду Харківської області Пархоменко І. О., прийняту 14.05.2025 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/352/25 (провадження № 3/631/215/25), якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень;
?копію протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), складеного 12.11.2025 року інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником В. В., в якому зазначено, що ОСОБА_3 , попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину згідно зі статтею 383 Кримінального кодексу України, зробила заяву, в якій просила вжити заходів до свого сина ОСОБА_4 , який 12.11.2025 року о 12 години 30 хвилин за адресом: АДРЕСА_1 ,- словесно її ображав, нецензурно висловлювався у її бік, чим вчинив по відношенню до неї насильство психологічного характеру;
?копію письмових пояснень ОСОБА_3 від 12.11.2025 року, в яких вона вказує, що проживає за адресом: АДРЕСА_1 , - та цього дня о 12 годині 50 хвилин її син ОСОБА_4 прийшов додому у верхньому одязі та ліг до неї у ліжко, чому він це зробив їй не відомо. Вона одразу попрохала, щоб він встав з ліжка, але він цього не зробив, а тому вона одразу зателефонувала до поліції. Жодної бійки в них не було, але її син почав одразу словесно її ображати, принижував її честь та гідність, нецензурно висловлювався у її бік, чим вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру;
?копію паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм (№ НОМЕР_1 , виданий 29.01.2020 року органом 6347), яким документовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
?копію 1 - 3, 10 - 11 сторінок паспорта громадянина України (серії НОМЕР_3 ), яким документовано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
?форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеної інспектором СРПП відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником В. В. відносно постраждалої від домашнього насильства ОСОБА_3 від кривдника ОСОБА_1 , згідно з якою виявлений середній рівень небезпеки для постраждалої від домашнього насильства особи та винесено терміновий заборонний припис серії АА № 131563.
Натомість готуючи матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до розгляду та вирішуючи питання, перелічені у статті 278 вказаного кодифікованого закону України, суддею встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення (серії ВАД № 701617), складений 12.11.2025 року інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником В. В., разом із усіма доданими до нього документами слід повернути особі, яка його склала, для належного оформлення з наступних підстав.
Так, процедура оформлення уповноваженими особами протоколів про адміністративне правопорушення визначена Кодексом України про адміністративні правопорушення, а особами, які є працівниками відповідних органів Національної поліції України - ще й Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1376 від 06.11.2015 року (із змінами та доповненнями).
При цьому зазначений наказ прийнятий, як чітко обумовлено його преамбулою, саме з метою дотримання законності при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства, яке регулює діяльність Національної поліції.
Отже, частина 1 та 2 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення обумовлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності, що, у разі його оформлення, робиться не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (стаття 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Аналогічні за своїм змістом норми щодо порядку складення уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення, містяться й в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Зокрема, пункти 5 - 8 розділу ІІ цієї Інструкції обумовлюють, що протокол про адміністративне правопорушення складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне правопорушення, на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Проте наведений підзаконний нормативно-правовий акт, який є обов'язковим для виконання під час оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником В. В.не урахований й складений ним протокол про адміністративні правопорушення (серії ВАД № 701617) містить неточності та інші процесуальні недоліки.
Так, згідно з правилом, викладеним у частині 1 статті 8 вказаного кодексу провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Зміст вказаної вище норми права, а саме: частини 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- обумовлює адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
При цьому частиною першою вказаної статті унормовано адміністративну відповідальність за вчиненням домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відтак, норма права, яка передбачає відповідальність за вчинення проступку, що закидається у провину ОСОБА_1 , для повного розкриття суті адміністративного проступку вимагає зазначення у протоколі конкретних дії винного, спосіб насильства, а також наслідки його дій по відношенню до особи, стосовно якої вони спричинені.
Отже, склад адміністративного проступку у виді вчинення домашнього насильства передбачає необхідність зазначення у протоколі фактичних обставин адміністративного правопорушення, що закидається у провину особі, відносно якої розв'язується справа, у повній відповідності із диспозицією статті, наведеної вище.
Також, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції частини 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення слід зазначати конкретно, в чому саме полягало психологічне насильство (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право) тощо, а також яка саме шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого завдана цими діяннями.
Так, пункт «b» статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (так звана Стамбульська конвенція), що вчинена державами - членами Ради Європи 11.05.2011 року, ратифікована із заявами Законом України № 2319-IX від 20.06.2022 року й набрала чинності 01.11.2022 року, визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями).
Стаття 1 цього закону визначає у пункті 3 своєї частини 1 домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Одночасно із цим пункт 14 цієї ж частини наведеної вище статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» унормовує, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
Також у згаданому законодавчому акті законотворець визначив фізичне насильство як форму домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відтак, слід розуміти, що домашнє насильство у формі психологічного насильства є одним із підвидів домашнього насильства тощо.
Крім того, обов'язково слід з'ясовувати, чи є потерпіла особа та правопорушник суб'єктами, на яких розповсюджується дії чинного законодавства України щодо запобігання та протидії домашньому насильству, а також, яка саме шкода здоров'ю потерпілого завдана винними діяннями порушника.
Отже, ретельно вивчаючи протокол та додані до нього документи й матеріали, що містять інформацію про правопорушення, встановлено, що:
- до протоколу не додано жодного доказу на підтвердження факту перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у родинних відносинах як сина та матері.
- а також у фабулі проступку не зазначено та до протоколу не додано жодного доказу на підтвердження факту, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства відносно ОСОБА_3 останній дійсно завдано шкоди та якої само.
Відтак, зазначені вище недоліки унеможливлюють розгляд адміністративного протоколу по суті, оскільки перешкоджають судді зробити законний та обґрунтований висновок про дотримання процедури документування вчинення правопорушником інкримінованого йому проступку та наявність в діях особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, який розглядається суддею, дійсно наявний склад адміністративного проступку, обумовленого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до приписів статті 19 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.
Згідно зі змістом статті 129 Основного Закону нашої Держави, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Із приписів абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме до повноважень органів внутрішніх справ (Національної поліції) належить складення протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Нормою права, яка міститься у статті 1 зазначеного кодифікованого акту, передбачено, що його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
При цьому, частини 1 і 2 статті 7 цього кодифікованого закону України регламентують, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Для забезпечення однакового і правильного застосування судами загальної юрисдикції положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ про адміністративні правопорушення, суди вищих інстанцій неодноразово звертали увагу суддів першої інстанції на те, що при розгляді справ цієї категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Аналізуючи у цьому аспекті діюче законодавство щодо проступку, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя переконується, що положення чинного законодавства України з цього приводу повністю відповідають вимогам «якості закону» в розумінні Європейського суду з прав людини, а тому підлягають застосуванню.
Доходячи такого висновку, суддя враховує приписи статей 68 та 57 Конституції України, як норм прямої дії, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України . Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Отже, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про Національну поліцію» та Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції були доведені до відома громадян України шляхом публікації в офіціальних джерелах масової інформації, а також на офіційному веб-порталі Верховної Ради України - веб-сайті «Законодавство України».
З'ясовуючи обставини, передбачені статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя враховує, що стаття 9 цього кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визначає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Одночасно із цим, статті 10 та 11 цього ж кодифікованого закону роз'яснюють, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим з необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відтак, вирішуючи питання чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить її діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення та чи є особа винною у його вчиненні, суддя не в змозі прийди до однозначних висновків внаслідок допущених повноважною особою Національної поліції наведених вище недоліків, які є змістовно та суто процесуальними.
Перевіряючи, чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд керується приписами частини 3 цієї норми права, яка мовить про те, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.
Ураховуючи викладене щодо термінів накладення адміністративного стягнення, а також приписи частини 2 статті 254 вказаного кодексу, які мовлять про те, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у разі відмови тої від такого отримання про це зазначається у протоколі, то суддя доходить обґрунтованого висновку про те, що уповноважена особа під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, що розглядається, цих вимог законодавства повністю дотрималась.
Відтак, виявлені суддею порушення є процесуальними, мають важливе значення і перешкоджають розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі у зв'язку із тим, що протокол, складений із порушенням процесуального закону, не може бути предметом розгляду й підлягає поверненню особі, яка його склала.
У рішеннях Європейського суду прав людини від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/(7) та від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/0/), серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 своєї Постанови № 14 від 23 грудня 2005 року визнав правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статі 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
На такій же правовій позиції стоїть й Верховний суд України, який у пункту 2 своєї Постанови Пленуму № 13 від 25.05.1998 року (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму № 5 від 03.03.2000 року) зазначає, що у випадках складення протоколу не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статі 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприєднання до нього документів, що підтверджують особу, яка притягається до відповідальності, повноважень на виконання функцій держави, чи копії постанови (при повторному притягненні особи до відповідальності на підставі Закону) суддя зобов'язаний своєю постановою повернути протокол відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Слід зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, неправомірних дій, та фіксує закінчення діяльності компетентних осіб щодо збирання, оцінки та перевірки доказів. Тобто протокол є, начебто й скоріше за все, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, звинувачувальним документом, якому завжди передує момент виявлення відповідного проступку.
Крім того, уповноваженому на складення протоколу про адміністративне правопорушення суб'єкту також слід пам'ятати про приписи статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, констатує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, необхідно зазначити, що усі докази, які повноважна особа Національної поліції долучає до протоколу про адміністративне правопорушення, слід засвідчувати з урахуванням приписів ДСТУ 4163-2020 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого й затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 року, який, як вказано у пункті 1.1 цього документа, поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.
Так, пункт 5.26 цього нормативно-правового документу зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, а також дати засвідчення копії.
Аналогічне за своїм змістом правило міститься й у пункті 8 глави 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями), які з огляду на зміст пункту 1 розділу І «Загальні положення» встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності , та є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.
Також, вказаний пункт 8 глави 10 розділу ІІ цих Правил визначає, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія» (абзац 6 пункту 5 глави 4 розділу ХІІ Правил).
Відтак, керуючись законом і правосвідомістю, ураховуючи, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів по справі та беручи до уваги той факт, що обов'язок по їх збиранню покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а не на суддю, вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення (серії ВАД № 701617), складений інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником В. В. та додані до нього документи, слід повернути повноважній особі, яка їх склала, для належного оформлення.
Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, підписаної Високими Договірними Сторонами й ратифікованої Україною 17.07.1997 року; статтями 19, 57, 68, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справ «Щокін проти України», від 30.05.2013 року «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії»; Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1376 від 06.11.2015 року (із змінами та доповненнями); прийнятого й затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 року; Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» № 13 від 25.05.1998 року (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму № 5 від 03.03.2000 року), а також статтями 1, 7, 9 - 11, 173-2, 245, 246, 247, 249 - 252, частинами 1 і 2 статті 254, частиною 1 статті 255, статтею 256, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 278, 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),
Протокол про адміністративне правопорушення (серії ВАД № 701617), складений інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Калашником Василем Віталійовичем 12.11.2025 року, щодо вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також додані до нього документи, повернути особі, яка його склала, а саме: інспектору СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшому лейтенанту поліції Калашнику Василю Віталійовичу,- для належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її прийняття
Постанову прийнято, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко