Номер провадження 22-ц/821/1520/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/5684/24 Категорія: 304090200 Єщенко О. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
12 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісова Т.Л.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович
відповідач: ОСОБА_1
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.11.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 427495115 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua та ознайомилася з правилами надання грошових коштів у позику. Після чого ОСОБА_1 заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку в якій вказала свої особисті персональні ідентифікаційні дані та підписала кредитний договір електронним підписом.
Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 19910,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. А позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
06.12.2020 року позичальник підписала додаткову угоду до кредитного договору № 427495115 від 06.11.2020 року, якою продовжено строк кредиту на тридцять днів. Додатковою угодою також погоджено, що починаючи з 06.12.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,06 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди.
Відразу після вчинених дій відповідача, 06.11.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 19910,00 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 , що є доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, відповідач належним чином не виконувала грошові зобов'язання, тому у неї виник борг по поверненню кредиту в розмірі 64954,24 грн, з яких: 19909,30 грн - заборгованість по кредиту; 45044,94 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 зі строком до 28.11.2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд Додаткових угод № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 року та № 32 від 31.12.2023 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024 року включно.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.
Тобто, право вимоги за кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 09.02.2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 120.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строком дії до 04.08.2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно.
04.09.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №0409/24 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором №427495115 від 06.11.2020 року у сумі 64954,24 грн. та понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.06.2025 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року у розмірі 64954,24 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніит Капітал» відмовити.
Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Звертаючись до суду ТОВ «Юніт Капітал» вважає себе кредитором за кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року право вимоги від якого перейшло спочатку до ТОВ «Таліон Плюс», потім до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», і вже на підстав договору факторингу № 04/09/2024 від 04.09.2024 року до позивача.
Право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів 28.11.2018 року, а кредитний договір № 427495115 укладено 06.11.2020 року, тобто через два роки після укладення договору факторингу, що взаємо виключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору за яким переходить право вимоги.
Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу на час або після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором.
Відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення заборгованості.
Таким чином, враховуючи наведене ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року укладеним між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Представник ТОВ «Юніт Капітал» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вказує, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал».
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В ході розгляду справи встановлено, що 06.11.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 427495115, за умовами якого Товариство зобов'язалося надати останній кредит на суму 19910,00 грн., а відповідач зобов'язалася протягом 30 днів від дати отримання кредиту, повернути його та сплатити відсотки за користування грошовими коштами.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV2С2N3.
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитного договору № 434729832 від 06.11.2020 року.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 06.12.2020 року, сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжено строк, на який був наданий кредит за договором № 427495115 від 06.11.2020 року, на наступну кількість днів: тридцять.
На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. (п. 2 додаткової угоди).
Відповідно до п. 3 додаткової угоди, починаючи з 06.12.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,06 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди.
Усі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання (п. 5 додаткової угоди).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє зобов'язання за кредитним договором, оскільки відразу після вчинених дій відповідача, 06.11.2020 року перерахувало грошові кошти в сумі 19910,00 грн. на її банківську карту, що підтверджується документом, виданим та підписаним АТ КБ «ПриватБанк» (банк, який здійснював платіж), з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» загальна сума заборгованості за кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року становить 50062,00 грн., яка складається: 19909,30 грн. - заборгованість по кредиту; 30152,70 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язався відступити на користь ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору закінчується 28.11.2019 року.
Додатковими угодами від 28.11.2019 року, 31.12.2020 року, 31.12.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено строк дії договору до 31.12.2024 року включно.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 120 від 09.02.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року до 31.12.2024 року.
Слід зазначити, що вищезазначений договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі.
05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклав з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 05/0820-01, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року строк дії договору закінчується 04.08.2021 року. Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до наданого договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину.
03.08.2021 року та 30.12.2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладали додаткові угоди до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, якими, зокрема дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року фактор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб.
Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за договором № 427495115 від 06.11.2020 року, що підтверджується копією реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року.
04.09.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу № 0409/24, відповідно до умов позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 64954,24 грн.
Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконала у зв'язку з чим позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, ОСОБА_1 згідно укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору взяла на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов'язок нею був порушений, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за договором, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення кредиту за тілом кредиту в розмірі 19909,30 грн. Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості (за тілом кредиту).
Що стосується нарахованих відсотків за користуванням кредиту.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Відповідно до п. 1.3. договору, сторони погодили, що на період, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,32 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Позичальник зобов'язаний повернути Товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3 цього договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2 цього договору (п. 1.6 договору).
Відповідно до п. 1.7 розрахунок сукупності вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2 цього договору, зазначені в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 06.12.2020 року, сторони дійшли згоди про продовження строку, на який був наданий кредит за договором № 427495115 від 06.11.2020 року, на тридцять днів.
Тобто, строк кредитного договору № 427495115 від 06.11.2020 року розпочався 06.11.2020 року та діяв до 05.01.2021 року (з врахуванням додаткової угоди, яка була укладена між Товариством та ОСОБА_1 ).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 42749115 (складена директором ТОВ «Юніт Капітал») заборгованість за період з 04.09.2024 року по 10.09.2024 року становить 64954,24 грн., яка складається 19909,30 грн. - прострочене тіло; 45044,94 грн. - прострочені відсотки.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Товариством здійснювалось нарахування відсотків за період з 06.11.2020 року по 05.12.2020 року по 63,71 грн. в день; 07.12.2020 року по 05.01.2021 року нараховано по 213,03 грн. в день; 09.01.2021 року по 09.02.2021 року по 338,46 грн. в день.
Також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 06.12.2020 року сплатила відсотки в розмірі 1911,30 грн. відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди, починаючи з 06.12.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,06 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди.
Тобто, відповідно до умов додаткової угоди, відповідач повинна була сплатити відсотки за період з 06.12.2020 року по 05.01.2021 року в розмір 6241,20 грн.
Проте, Товариством здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, передбаченого кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року та додатковою угодою від 06.12.2020 року.
Відповідно до правової позиції, яка зазначена в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 60 днів з дня отримання коштів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, в межах строку дії кредитного договору, (з урахуванням часткової сплати відповідачем відсотків в сумі 1911,30 грн.), а саме в розмірі 6241,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не оспорювала укладений між нею та первісним кредитором договір та додаткову угоду до кредитного договору та з позовом про визнання їх недійсними в цілому або в їх частині до суду не зверталася.
Доводи апелянта про те, що кредитний договір укладений з відповідачем пізніше, ніж договори факторингу, за яким позивач набув права вимоги до відповідача є безпідставними, оскільки надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, зокрема, з листопада 2018 року по грудень 2024 року.
Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі, та не заперечується сторонами.
При цьому доказів виконання наявних грошових зобов'язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач при подачі позовної заяви просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи вищевказану вимогу виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача в сумі 6000,00 грн.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.
Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області підлягає до зміни і в частині розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» шляхом її зменшення з 6000,00 грн. до 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.06.2025 року підлягає до зміни в частині розміру заборгованості за кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» шляхом її зменшення з 64954,24 грн. до 26150,50 грн.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Рішення в частині судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» необхідно змінити, зменшивши розмір судових витрат з 2422,40 грн. до 976,22 грн.
Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволено частково (59,7%), тому з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2178,30 грн.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи, а саме з копії паспорта вбачається, що прізвище відповідача « ОСОБА_2 », суд першої інстанції у рішенні допустив описку, зазначивши прізвище відповідача « ОСОБА_3 ». Вказана описка підлягає виправленню судом першої інстанції в порядку, визначеному статтею 269 ЦПК України.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором № 427495115 від 06.11.2020 року, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» з 64954,24 грн. до 26150,50 грн.; зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» з 2422,40 грн. до 976,22 грн.; зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» з 6000,00 грн. до 2000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 2178,3 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді