Провадження № 33/821/483/25 Справа № 705/2983/25 Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Годік Л.С. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.
07 листопада 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 11.08.2025 р., якою ОСОБА_1 , який
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Ук-
раїни, проживає
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Відповідно до постанови суду, 19.05.2025 р. в 21:30 год. по вул. Перемоги, 60 у с. Текуча Уманського р-ну Черкаської обл. ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Oktavia, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. На місці зупинки транспортного щасобу та в медичному закладі водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України
Постановою Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 18.03.2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладене адмінстягнення у виді штрафу та позбавлення права керування на 1 рік.
Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події і складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки недотриманню порядку медогляду на стан сп'яніння.
В протоколі не викладено склад ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння має бути зафіксовано у медзакладі, тоді як відповідно до протоколу у медзакладі огляду він не пройшов.
Відповідальність за п. 2.5 ПДР настає лише у випадку дотриманя встановленого законом порядку та процедури проведення огляду, викладені в протоколі обставини відмови від проходження медогляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у медзакладі спростовуються відеозаписом, відповідно до якого він не відмовився від проходження огляду на місці зупинки, а просив поліцейських доставити його до медзакладу для здачі аналізів біологічних зразків, оскільки були наявні підстави не довіряти працівникам поліції, які зупинили автомобіль під його керуванням «за замовленням», без наявних правових підстав та з метою провокування вчинення правопорушення.
З самого початку він наполягав на аналізі біологічного матеріалу, метою прибуття до медзакладу було проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою здачі біологічних зразків, а не в якому разі не за допомогою алкотестеру Drager, який він мав змогу продути на місці зупинки, про що одразу він повідомив лікаря.
Лікар неодноразово відмовив від відібрання на аналіз біологічного середовища, склав висновок, в якому незаконно зазначив про нібито перебування в стані алкогольного сп'яніння, що суперечить протоколу, поліцейські при наявності висновку про стан сп'яніння не мали права складати протокол за п. 2.5 ПДР України.
Вважає, що лікар не провів візуальний огляд на координацію рухів, не виміряв тиск, тобто діяв упереджено.
Звертає увагу суду на те, що відсутній сенс взагалі їхати до лікарні коли в лікарні пропонують пройти огляд за допомогою того ж самого приладу, що і на місці зупинки та не дозволяють здати біологічні зразки. Законодавстовм передбачено право проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в лікарні, в тому числі і для того, щоб була можливість взати біологічні зразки для проведення лабораторного дослідження.
Зауважує, що не відмовлявся від прооходження огляду, не ухилявся від здання аналізів, особисто пропонував здати аналіз крові, на що отримував відмову, а тому подальша відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння висловлена вимушено та не може свідчити про свідому відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Протокол про адмінправопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адмінправопорушення, а огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог ч. ч. 5, 6 ст. 266 КУпАП вважається недійсним.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 185-1, 185-7, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов'язковою.
Цей перелік є вичерпним та ч. 1 ст. 130 КУпАП до нього не входить.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату і час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення SMS-повідомлення у мобільний додаток Viber на номер телефону зазначений в матеріалах справи. ОСОБА_1 електронною поштою апеляційному суду подав заяву про прозгляд його апеляційної скарги без участі останнього та адвоката Цімохи Р.Р., зазначив про підтримання апеляційної скарги та проханням задовольнити, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника та його захисника.
Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопо-рушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 19.05.2025 р. о 21:30 год. по вул. Перемоги, 60 у с. Текуча Уманського р-ну Черкаської обл. ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Oktavia, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Drager на місці зупинки та в медичному закладі відмовився.
Постановою Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 18.03.2025 р. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладене стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування на 1 рік, вказана постанова набрала чиності 31.03.2025 р.
ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті.
Вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції: протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 335809 від 19.05.2025 р. та копією постанови Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 18.03.2025 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладене відповідне стягнення. З відеозапису, долученого до матеріалів справи, переглянутого судом апеляційної інстанції встановлено, що автомобіль Skoda Oktavia, р/номер НОМЕР_2 , 19.05.2025 р. о 21:30 год. зупинено працівниками поліції в с. Текуча Черкаської обл. на вул. Перемоги, де працівники поліції, виконуючи свої службові обов'язки, зупиняли всі проїзджаючі автомобілі без винятку.Водій автомобіля вийшов з автомобіля, під час перевірки документів та з огляду на наявність виявлених у водія ознак алкогольного сп'янінння, водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд в медичному закладі, а на місці зупинки проходити огляд категорично відмовився. Поліцейські встановили, що останній раніше притягувався до адмінвіповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейські в усній формі відсторонили водія ОСОБА_1 від керування автомобілем та на службовому авто доставили водія ОСОБА_1 до лікарні.
В лікарні медичні працівники розпочали заповнення медичної документації, на запитання медичних працівників ОСОБА_1 відповідає ледь чутно, чекає медичного огляду. Медичні працівники роз'яснили порядок проходження огляду за допомогою спеціальних технічних засобів, проте водій відмовився від такого огляду не пояснивши причин. Як лікарем, так і поліцейськими ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд, роз'яснені наслідки відмови від огляду. Під час перебування в медичному закладі на мобільний телефон ОСОБА_1 надійшов вхідний дзвінок, який вивів останнього з рівноваги, він став вести себе неадекватно, намагатися підти з лікарні, сказав про аналіз крові та покинув приміщення лікарні. У дворі лікарні водія ОСОБА_1 наздогнали поліцейські, роз'яснили, що буде складено протокол про адмінправопорушення, пояснили, що повернуть його до місця розташування автомобіля Skoda Oktavia, ОСОБА_1 спілкувався в цей час по телефону з невідомою особою поки не розрядився телефон. ОСОБА_1 з приводу зупинки автомобіля та його стану пояснень не надавав, переймався особистими життєвими обставинами та нервував. Поліцейські весь час спілкувалися ввічливо, намагалися розтлумачити водієві причину зупинки, процедуру, але ОСОБА_1 на їх пояснення не реагував.
Залишення приміщення медзакладу до початку проведення огляду лікарем розцінено як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у висновку зроблено відповідний запис про відмову ОСОБА_1 від огляду, а тому доводи апеляційної скарги про те, що лікар неодноразово відмовив від відібрання зразків біологічного середовища для аналізу та склав висновок, в якому незаконно зазначив про нібито перебування в стані алкогольного сп'яніння, що лікар не провів візуальний огляд на координацію рухів, не виміряв тиск, діяв упереджено не знайшли підтвердження та спростовуються відеозаписом.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 18.03.2025 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, набрала чинності 31.03.2025 р.
На переконання апеляційного суду процесуальні документи у цій справі складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про те, що порушено процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння є необґрунтованими.
Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні. Неодноразові звернення поліцейських до ОСОБА_1 були викликані тільки тією обставиною, що він перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, не міг адекватно реагувати на звернення поліцейських.
Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 були наявні підстави не довіряти працівникам поліції котрі зупинили автомобіль під його керуванням «за замовленням», без наявних правових підстав та з метою провокування вчинення правопорушення, також є необгрунтованими та спростовуються долученим до матеріалів відеозаписом.
Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Обов'язки водія транспортного засобу, як суб'єкта правовідносин - це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 266 КУпАП та вказаних вище нормативних актів, визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння в медичному закладі. Виключно лікар відповідної кваліфікації та фаху, після проведення відповідного огляду людини (водія), встановлює медичний діагноз - наявність чи відсутність сп'яніння, що є однією з підстав для притягнення особи до відповідальності.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до Розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» вбачається, що огляд у закладах охорони здоров'я для виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів), метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду, у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп'яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторних досліджень встановлюється діагноз, який також вноситься до акту медичного огляду. Тобто, огляд особи щодо виявлення стану сп'яніння проводиться саме лікарем закладу охорони здоров'я, а не приладом. Прилад лише фіксує кількісні показники парів етилового спирту щодо ступеню стану сп'яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп'яніння. Тому проведення лабораторного дослідження зразків біологічного середовища людини не слід ототожнювати з поняттям «медичний огляд», а як вбачається з відеозапису, працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу повідомлено ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння, в медзакладі йому також було роз'яснено порядок проходження огляду, проте він не виконав всі необхідні дії і саме таку поведінку ОСОБА_1 апеляційний суд і розцінює як умисні, цілеспрямовані дії на ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння.
З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції після зупинки автомобіля ОСОБА_1 та встановлення у нього ознак алкогольного сп'яніння запропонували йому огляд на стан сп'яніння на місці або у медичному закладі, останній відмовився від проходження огляду на місці, погодився пройти огляд в лікарні, але приїхавши до лікарні відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що виразилося в залишенні ОСОБА_1 приміщення лікарні, також останній відмовився від надання пояснень, від ознайомлення з протоколом, від підпису протоколу.
Апеляційний суд наголошує що, працівники поліції самостійно визначають обсяг доказів, які вони надають суду на підтвердження тих обставин, які зазначені в протоколі про адмінправопорушення, в тому числі і обсяг відеозаписів.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд погоджується з кваліфікацією дій правопорушника, а доводи апеляції вважає необґрунтованими.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 30).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-яких доказів, які б могли запевнити суд про відсутність події та складу адмінправопорушення в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП відсутні та суду апеляційної інстанції не надані.
Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути адмінвідповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 11.08.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а його апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.