Провадження № 33/821/491/25 Справа № 701/720/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Маренюк В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.
07 листопада 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Мельника В.В. на постанову Маньківського райсуду Черкаської обл. від 11.08.2025 р., якою ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживає АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та неї накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Відповідно до постанови суду, 10.07.2025 р. о 23:35 год. ОСОБА_1 була затримана на а/д Київ-Одеса М-05, 178 км 100 м Уманського р-ну, Черкаської обл. за керування транспортним засобом мопедом ЕХ50QТ-В, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю із ротової порожнини, порушення мови, виражене тримтіння пальців рук, від проходження у встановленому законом порядку освідування на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Мельник В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, відеозапис доданий до матеріалів справи починається з того, що на автодорозі на узбіччі перебувають працівники поліції, ОСОБА_1 та особа чоловічої статі.
Транспортний засіб зазначений в протколі стоїть із вимкненим двигуном у нерухомому стані. Факту зупинки транспортного засобу не зафіксовано, відео надано в такому обсязі, який не дозволяє поза розумним сумнівом встановити всі ознаки правопорушення і неможливо зробити беззаперечний висновок про керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Транспортний засіб в нерухомомму стані перебуває біля особи чоловічої статі. Розмову з працівниками поліції веде не ОСОБА_1 , а особа яка перебувала біля транспортного засобу. Моменту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 не зафіксовано, а тому й беззаперечних доказів її провини немає, оскільки у відповідності до п. 1.10 ПДР, водій - це особа яка керує транспортним щасобом та має посвідчення відповідної категорії.
В акті огляду на стан сп'яніння відстутня інформація про вручення копії акту чи відмови від отримання. На відеозаписі не зафіксовано момент складення зазначеного акту та вручення ОСОБА_1 , що ставить під сумніів складання його саме під час складання протоколу.
При ознаймоленні з матеріалами справи апелянт звертає увагу на невідповідність застосованої процедури Порядку підтвердження стану сп'яніння, оскільки у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія з результатом огляду на місці зупинки, працівник поліції не має права складати протокол за ст. 130 КУпАП, у такому випадку закон покладає обов'язок на працівника поліції запропонувати пройти огляд в медзакладі.
Як зафіксовано на відеозаписі, в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на місці одразу після цього працівник поліції повідомляє їй про складення протоколу, хоча в матеріалах справи міститься направлення на огляд до лікарні. Відеозапис також не охоплює часу складення направлення, крім того працівником поліції взагалі не пропонувався ОСОБА_1 пройти огляд у лікарні. Пропозиція пройти огляд у лікарні є не лише усною, а й письмовою, що виражається у врученні водієві направлення на огляд, а якщо подієві не запропоновано пройти огляд в медзакладі та не вручене відповідне направлення то огляд вважається недійсним.
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що працівниками поліції під запис були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, а права, передбачені ст. 63 Коснтитуції України не роз'яснені, тому всі висловлювання ОСОБА_1 як то, що вона порушила, вона і заплатить, вибачилась за те, що сіла за кермо без прав, що вона за справедливість, не можуть бути належними доказами.
Захисник Мельник В.В. електронною поштою суду апеляційної інстанції направив заяву про розгляд справи без його участі та у відсутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопо-рушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 10.07.2025 р. о 23:35 год. на а/д Київ-Одеса 178 км 100 м, Уманського р-ну, Черкаської обл. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом мопедом ЕХ50QТ-В, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю із ротової порожнини, порушення мови, виражене тримтіння пальців рук, від проходження проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила п. 2.5 ПДР України та вчинила адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується доказами, дослідженими в суді першої інстанції: протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 387777 від 11.07.2025 р. (а. пр. 1); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10.07.2025 р., в якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від огляду (а. пр. 2); направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.07.2025 р., в якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від огляду в лікарні (а. пр. 3); відеозаписом з нагрудних камер поліцейських з місця події, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння (а. пр. 7).
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 направлялася працівниками поліції до медзакладу для проведення огляду на стан сп'яніння, однак відмовилася від проходження такого огляду.
З оглянутого в судовому засіданні суду першої інстанції та переглянутим судом апеляційної інстанції з метою перевірки доводів апеляційної скарги, відеодзапису, який наявний в матеріалах справи, встановлено, що 10.07.2025 р. о 23:35 год. на а/д Київ-Одеса водійка ОСОБА_1 була затримана працівниками поліції за керування транспортним засобом мопедом ЕХ50QТ-В, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю із ротової порожнини, порушення мови, виражене тримтіння пальців рук та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Працівники поліції роз'яснили правопорушниці права та обов'язки, повідомили про складання адмінпротоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 надала пояснення, ознайомилася з протоколом, проставила підписи у відповідних графах протоколу, отримала копію протоколу. ОСОБА_1 не висловлювала жодних заперечень щодо дій працівників поліції, відеозаписом доданим до матеріалів справи доведено, що водійка ОСОБА_1 не виконала вимоги п. 2.5 ПДР України, відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і в медзакладі.
Також, під час проведення процесуальних дій ОСОБА_1 , що відображено на відеозаписі, жодним чином не заперечувала, що саме вона керувала транспортним засобом, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині суд вважає безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адмінправопорушення.
Як вбачається з протоколу про адмінправопорушення, ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовилася на місці зупинки транспортного засобу під час безперервної відеофіксації на бодікамеру.
Відтак, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням того, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, тому на переконання суду, в її діях наявний склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом правильно кваліфіковані дії водійки ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На переконання апеляційного суду процесуальні та інші документи у справі складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги, що докази ґрунтуються на припущеннях - є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП, працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Обов'язки водія транспортного засобу, як суб'єкта правовідносин - це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд наголошує, що працівники поліції мають право самостійно визначати обсяг доказів, які вони надають суду на підтвердження тих обставин, які зазначені в протоколі про адмінправопорушення, в тому числі і обсяг відеозаписів.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 30).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_2 у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Апеляційний суд погоджується висновками суду першої інстанції, вважає правильним і не приймає до уваги доводи захисника про невідповідність процедури оформлення поліцейським протоколу та матеріалів про адмінправопорушення з огляду на те, що відмова від огляду на стан сп'яніння зафіксована на місці зупинки, особа, стосовно якої складено протокол про адмінправопорушення не виказувала наміру пройти огляд в наближчому медзакладі.
Стосовно доводів апеляції про те, що в матеріалах справи є направлення на огляд до медичної установи, однак працівники поліції фактично не направили ОСОБА_1 до медзакладу.
Направлення на огляд до медичної установи, яке складається після відмови водія проходити огляд на місці зупинки, працівники поліції фактично направили ОСОБА_1 до медичного закладу, як це передбачено нормами законодавства. В медичному закладі огляд проводиться в присутності водія та поліцейського, але у зв'язку з тим, що водій відмовилася проходити огляд як на місці так і у медзакладі і було складено протоокл про відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відеозапис повністю узгоджується з протоколом про адмінправопорушення, не суперечить йому, що в свою чергу не може слугувати підставою для визнання протоколу неналежним доказом.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами.
Ст. 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
З урахуванням зазначеного, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адмінправопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адмінправопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що в даному випадку узгоджується з вимогами ст. 33 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак висновок суду першої інстанції про накладення на ОСОБА_1 стягнення, зокрема й у частині позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає вимогам закону.
Право керування транспортними засобами, що узгоджується із п. 23 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» та п. 7 «Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія» згідно яких у разі коли за отриманням посвідчення водія звертається особа, позбавлена в установленому порядку права на керування транспортними засобами, після оформлення посвідчення водія уповноважений працівник ТСЦ МВС викликає поліцейських для його вилучення. У такому разі оформлене посвідчення водія вважається виданим, але особа його не отримує.
З урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4.09.2023 р. у справі № 702/301/20, апеляційний суд вважає, що відсутність у особи посвідчення водія не є обставиною, яка унеможливлює застосування до неї адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При розгляді справи судом істотних порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба допомогти уникнути винній особі відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу вважаю за необхідне залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Маньківського райсуду Черкаської обл. від 11.08.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Мельника В.В. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.