Провадження № 11-кп/821/756/25 Справа № 705/4984/24 Категорія: : ч. 4 ст. 152 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
28 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурора захисникаОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Черкаси, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 09.10.2025 року, якою клопотання прокурора задоволено та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на строк 60 днів, а саме до 07.12.2025 року включно, -
В провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження №12024250320000704 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152, ч.5 ст. 407 КК України.
06 жовтня 2025 року ЕП-2586/25 від прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 надійшло письмове клопотання про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 ..
09 жовтня 2025 року прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримали подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого.
В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаються на те, що обвинувачений ОСОБА_8 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні старший солдат, наприкінці грудня 2023 року, більш точної дати та конкретної години події встановити в ході досудового розслідування не виявилося можливим, знаходячись в окремій кімнаті житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи з малолітньою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сімейних відносинах, як вітчим та падчерка і фактично являючись особою, яка повинна займатися її вихованням, за місцем спільного проживання, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом малолітньої падчерки ОСОБА_10 , на статеву свободу та статеву недоторканість, використовуючи свою значну фізичну перевагу, будучи значно старше за цю дитину, достовірно знаючи про її малолітній вік, а саме не досягнення нею чотирнадцятирічного віку, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даним, використовуючи безпорадний стан дитини та користуючись фізичною перевагою над потерпілою, яка через свій вік не могла чинити йому активний опір, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_10 з використанням своїх геніталій без її добровільної згоди.
Він же, в період з середини лютого 2024 року по 04 травня 2024 року, більш точної дати та конкретної години події встановити в ході досудового розслідування не виявилося можливим, знаходячись в окремих кімнатах житлових будинків за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , перебуваючи з малолітньою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з сімейних відносинах, як вітчим та падчерка і фактично являючись особою, яка повинна займатися її вихованням, за місцем спільного проживання, діючи повторно, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом малолітньої падчерки ОСОБА_10 , на статеву свободу та статеву недоторканість, використовуючи свою значну фізичну перевагу, будучи значно старше за цю дитину, достовірно знаючи про її малолітній вік, а саме не досягнення нею чотирнадцятирічного віку, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даними, використовуючи безпорадний стан дитини та користуючись фізичною перевагою над потерпілою, яка через свій вік не могла чинити йому активний опір, систематично здійснивши, щонайменше 10 статевих актів, вчиняв дії сексуального характеру, пов'язі з оральним та анальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_10 з використанням своїх геніталій без її добровільної згоди.
Він же, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні старший солдат, діючи з прямим умислом, без поважних на те причин, з метою тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитись від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №5-1-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 06 травня 2024 року о 07 год. 50 хв., діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, не з'явився вчасно без поважних причин на службу в умовах воєнного стану до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася за адресою АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки, 16 травня 2024 року, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, прибув до військової частини НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_1 , заявив про себе.
Просив продовжити дію обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 за наявності дії ризиків у виді можливості переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебування в статусі військовослужбовця військової частини в період дії на території України воєнного стану, що може вплину на процесуальну поведінку пов'язану із прибуттям до суду, тяжкість покарання за обставин визнання винуватим, незаконного впливу на свідків, потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки місце проживання потерпілої ОСОБА_10 і обвинуваченого це один населений пункт.
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 09.10.2025 року, клопотання прокурора задоволено та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на строк 60 днів, а саме до 07.12.2025 року включно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить:
Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - скасувати.
Вважає, що ухвала суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Вказує, що клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , яке покладено в основу оскаржуваної ухвали є належно не мотивовано та належно не обгрунтовано.
Суд не вирішив питання про відвід прокурора та безпідставно задовольнив його клопотання.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею.
В даному випадку суд мав би спочатку вирішити заяву обвинуваченого ОСОБА_8 про відвід прокурора ОСОБА_6 і лише після відмови у її задоволенні вирішити клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Якщо клопотання прокурора було розглянуто без вирішення заяви про його відвід, це є порушенням процесуального порядку, оскільки заява про відвід повинна розглядатися в першу чергу. Це означає, що суд не мав права розглядати клопотання прокурора ОСОБА_6 , доки не буде ухвалено рішення щодо його відводу.
Вказані обставини порушують правила прозорості та законності судового процесу, що є основою для справедливого розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також вищевказаною статтею передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, у відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим, кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегією суддів встановлено, що в провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження №12024250320000704 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152, ч.5 ст. 407 КК України.
Від прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 надійшло письмове клопотання про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 ..
Просив продовжити дію обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 за наявності дії ризиків у виді можливості переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебування в статусі військовослужбовця військової частини в період дії на території України воєнного стану, що може вплину на процесуальну поведінку пов'язану із прибуттям до суду, тяжкість покарання за обставин визнання винуватим, незаконного впливу на свідків, потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки місце проживання потерпілої ОСОБА_10 і обвинуваченого це один населений пункт.
Згідно з клопотанням прокурора ризики встановлені під час досудового розслідування, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились продовжують існувати.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Так, обвинуваченому ОСОБА_8 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152, ч.5 ст. 407 КК України.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції правильно врахував, що не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких була встановлена при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів вважає, що заявлені прокурором ризики на цей час не зменшилися і продовжують існувати, а жоден більш м'яких запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, а тому наявна необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою на тих умовах, на яких він був обраний.
Колегія суддів встановила, що обвинувачений ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.5 ст.407 КК України, встановленням в ході досудового розслідування наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Щодо наявності ризику за п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, обумовлюється тим, що обвинувачений достовірно обізнаний про тяжкість покарання може переховуватись від суду, з метою подальшого ухилення від кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України визначає, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілу та свідків, які не допитані у судовому засіданні. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні, ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, у виді вчинення іншого кримінального правопорушення, прокурор мотивував тим, що обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити інший злочин, чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення, що ризики, заявлені під час застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати надалі.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_8 під варту, продовження такого обраного запобіжного заходу та до часу розгляду клопотання прокурора не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не змінилися обставини, які давали б суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід. Вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 , відсутність доказів, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та могли свідчити, що стан здоров'я не дозволяє йому перебувати в Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор», не встановлені.
Таким чином, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення наявних ризиків.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою.
Хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, але жоден інший із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України.
Підстав для зміни, скасування чи обрання більш м'якого запобіжного заходу на цей час не встановлено.
Будь-яких обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі, не встановлено та не доведено обвинуваченим та його захисником.
Доводи апелянта про процесуальні порушення під час розгляду клопотання прокурора, є необґрунтованими, оскільки при розгляді даного клопотання суд керувався положеннями ст. 331 КПК України, щодо продовження запобіжного заходу під час судового розгляду справи по суті.
Доводи апелянта про те, що в судовому засіданні суду першої інстанції 09.10.2025 року, прокурору було заявлено відвід, є необґрунтованими та спростовуються даними журналу судового засідання та звукозапису, під час перевірки яких встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник не заявляли про відвід прокурору ОСОБА_6 .
Дослідивши матеріали клопотання, з урахуванням вимог ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст.177, 178, 183 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та скасуванню не підлягає.
Враховуючи указане вище та керуючись ст. ст.177, 178, 183, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 09.10.2025 року, про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя -
Судді -