20 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 564/613/25
Провадження № 22-ц/4815/1406/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий-суддя - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання - Хлуд І.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси
України" в особі філії "Поліський лісовий офіс",
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2025 року (ухвалене у складі судді Снітчук Р.М., повний текст рішення складено 06 серпня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовував тим, що 02.03.2021 наказом № 45-к призначений на посаду професіонала з анитикорупційної діяльності ДП "Костопільський лісгосп".
01.04.2021 року наказом № 160-к2 зазначену посаду перейменовано на посаду уповноважений з антикорупційної діяльності ДП "Костопільський лісгосп".
10.01.2023 ДП "Костопільський лісгосп" реформовано шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі ДП "Ліси України").
11.01.2023 наказом № 1-к зарахований на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності державної філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".
24.10.2024 отримав попередження про заплановане вивільнення та припинення трудового договору відповідно до наказу від 18.10.2024 №1868 "Про припинення філії "Костопільске лісове господарство" ДП "Ліси України" шляхом її закриття.
13.01.2025 наказом № 1-к був звільнений із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності працівників.
Своє звільнення вважає незаконним, оскільки власником не дотримано положень ст. 42 КЗпП України, зокрема не враховано його переважне право на залишення на роботі. Жодних дій із визначення кола осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, власником не вчинялося. Із наявними на момент його звільнення вакантними посадами на підприємстві його ознайомлено не було та іншої роботи на запропоновано.
Просив суд скасувати наказ від 13.01.2025 № 1-к про його звільнення, поновити на посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності філії Костопільске лісове господарство ДП "Ліси України", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ філії "Костопільське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 13 січня 2025 року № 1-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Стягнуто з філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 січня 2025 року до 06 серпня 2025 року в сумі 183982 (сто вісімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 26 коп, з відрахування сум податків та обов'язкових платежів.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не мав законної підстави для звільнення позивача з роботи, тому наказ про його звільнення є незаконним і він має бути поновленим на роботі, оскільки відповідачем не дотримано порядку, визначеного ст. 49-2 КЗпП України, не запропоновано іншої роботи на цьому ж підприємстві, не враховане його переважне право на залишення на роботі. З відповідача підлягає до стягнення середній заробіток позивача за період з 14 січня до 06 серпня 2025 року становить 183982 грн. 26 коп. (1251,58 х 147).
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" оскаржило його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд, приймаючи рішення, на власний розсуд, без згоди на те позивача, фактично змінив позовні вимоги.
Суд зобов'язав поновити ОСОБА_1 на посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", на якій він ніколи не працював.
Позивач займав до звільнення посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності філії "Костопільське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Відсутні відносини правонаступництва між Філією "Костопільське лісове господарство" та Філією "Поліський лісовий офіс".
Додає, що всім без винятку працівникам філії, що ліквідовувалась, в тому числі і позивачу було роз'яснено, що до закінчення двохмісячного терміну з дати ознайомлення та отримання попередження про майбутнє вивільнення, він може звернутись до керівництва ДП "Ліси України", чи будь якої із його філій, в тому числі і філії "Поліський лісовий офіс" з результатами прийнятого ним рішення щодо намірів подальшої роботи на Підприємстві. Однак, позивач не виявив бажання щодо подальшої роботи на Підприємстві, жодної заяви чи документів не подав.
При цьому, позивачу, як спеціалісту у сфері застосування антикорупційного законодавства відомо, що його призначення у новостворену філію чи апарат підприємства відповідальною особою мав відбутись із дотриманням процедури та визначення наявності чи відсутності реального чи потенційного конфлікту інтересів у зв'язку з виконанням таким працівником повноважень уповноваженої особи. Отже, не могло бути проведене таке "автоматичне", на якому наполягав позивач, призначення на посаду уповноваженого.
У межах заявлених позивачем позовних вимог до ДП "Ліси України" в особі Філії "Костопільське лісове господарство", переконані, що обраний позивачем спосіб захисту в частині зобов'язання, поновити на посаді у структурному підрозділі, що ліквідований, є неефективним та таким, що не передбачений законом.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку відсутній вимушений прогул в розумінні КЗпП, а правовідносини, що виникли, не врегульовані зазначеними правовими нормами.
Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність рішення суду.
Вказує, що в результаті реорганізації філії "Костопільське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", усі майнові та немайнові права, інтереси та обов'язки перейшли до правонаступника - філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Підкреслює, що філії не наділяються цивільною правоздатністю і дієздатністю, не можуть бути позивачами та відповідачами у суді і відповідно відповідачем у справі є ДСГП "Ліси України", а філії являються структурними підрозділами ДСГП, тобто це все одна юридична особа. Позов подано до ДСГП "Ліси України". Зокрема, адвокат Багацький Є.Г. представляє інтереси ДСГП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" ( відповідно до ордера № 1130238 серії АС, що знаходиться в справі).
Пояснює, що з 10.01.2023 він зарахований на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" тому всі посилання щодо виконання функцій уповноваженого є нікчемними, оскільки він вже їх виконував на підприємстві.
Додає, що уповноваженим органом не було дотримано порядку вивільнення працівників, визначеного ст. 49-2 КЗпП України, зокрема йому не було повідомлено про наявність вакантних посад, які б відповідали кваліфікації, освіті, а також не враховано переважне право на залишення на роботі.
Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 45-к від 01.03.2021 був прийнятий на посаду професіонала з анитикорупційної діяльності ДП "Костопільський лісгосп". Наказом роботодавця №160-к2 від 01.04.2022 зазначену посаду перейменовано на посаду уповноважений з антикорупційної діяльності.
Згідно наказу № 983 від 04.11.2022 ДП "Костопільський лісгосп" реорганізовано шляхом приєднання до ДП "Ліси України", що підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 (а.с. 17).
На підставі наказу № 1-к від 10.01.2023 ОСОБА_1 зараховано на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності.
Наказом ДП "Ліси України" № 1665 від 30.09.2024 створено філію "Поліський лісовий офіс ДП "Ліси України".
Наказом №1703 від 03.10.2024 ДП "Ліси України" затверджено Положення про філію "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України", відповідно до якого філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи, діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.
Відповідно до наказу генерального директора ДП "Ліси України" від 18 жовтня 2024 року №1868 "Про припинення філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" філію "Костопільське лісове господарство" (код ВП 45125729) припинено шляхом її закриття. Активи та пасиви філії "Костопільське лісове господарство" передано до філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".
Наказом ДП "Ліси України" № 2338 від 31.12.2024 затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансавих та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Поліським лісовим офісом, зокрема філією "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України".
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.01.2025 включено відомості щодо відокремленого підрозділу юридичної особи - філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" (Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45601597).
На підставі наказу ДСГП "Ліси України" № 206 від 24.01.2025 затверджено організацію території земель філії "Поліський лісовий офіс" та ДП "Костопільске лісове господарство" у тому числі передало землі згідно передавального акту від 10.01.2023.
24.10.2024 ОСОБА_1 попереджено про заплановане вивільнення та припинення трудового договору відповідно до наказу від 18.10.2024 №1868 "Про припинення філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", у зв'язку з її закриттям, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Наказом від 13 січня 2024 № 1-к його звільнено з посади уповноваженого з антикорупційної діяльності 13 січня 2025 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП. Підставою звільнення зазначено наказ від 18.10.2024 №1868 "Про припинення філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", попередження про заплановане вивільнення та припинення трудового договору.
Вважаючи своє звільнення незаконним, з підстав не дотримання роботодавцем вимог ст. 42 КЗпП України, щодо його переважного право на залишення на роботі, а вимог ст. 36 КЗпП України - йому не запропоновано іншу роботу, хоча у підприємстві було багато посад, які відповідали його кваліфікації, оскаржив звільнення до суду.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суду необхідно з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 492 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 року у справі №161/7196/19 однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення".
Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, постанові від 18.09.2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановив, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме припинено філію "Костопільске лісове господарство" ДСГП "Ліси України", у зв'язку з чим відбулося скорочення чисельності працівників, порушивши порядок вивільнення працівників, а саме: не виконав вимог закону щодо працевлаштування працівника на іншій посаді, згідно його кваліфікації.
Як вбачається зі штатного розпису філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", який введено в дію з 01.01.2025, станом на 2025 року наявна посада завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції, уповноваженого з антикорупційної діяльності. Отже, станом на 13.01.2025 (дата звільнення позивача) у роботодавця була наявна вакантна посада згідно кваліфікації позивача, що підтверджується також повідомленням філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" від 06.05.2025 де вказано, що у період з 24.10.2024 до 13.01.2025 були наявні вакантні посади уповноваженого з антикорупційної діяльності, спеціаліста юридичного відділу, відділу кадрів (а.с. 214, том 1).
Також як вбачається зі списку вакансій філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України", що підписаний начальником відділу кадрів, військового обліку та навчання філії "Поліський лісовий офіс" ДП Ліси України" на дату звільнення позивача у Філіях "Березнівське лісове господарство, "Соснівське лісове господарство", "Володимир-Волинське лісомисливське господарство", "Любомльське лісове господарство", "Ратнівське лісомисливське господарство", "Маневицьке лісове господарство", "Любешівське лісомисливське господарство", "Ковельське лісове господарство" були наявні вакантні посади уповноваженого з антикорупційної діяльності.
Жодних доказів, що ОСОБА_1 роботодавцем запропоновано наявні вакантні посади в ДП "Ліси України", його філіях відповідачем не надано, а судом не встановлено.
Отже, висновок місцевого суду, що при звільненні позивача уповноваженим органом не було дотримано порядку вивільнення працівників, визначеного ст. 49-2 КЗпП України, зокрема останньому не було повідомлено про наявність вакантних посад, які б відповідали його кваліфікації, освіті, є правильний.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки звільнення позивача проведено з порушенням вимог закону, наказ про його звільнення є незаконним, позивач повинен бути поновленим на роботі, з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Із довідки № 25 від 06.02.2025 вбачається, що заробітна плата позивача за останні два місця складала: листопад 2024 - 27239,40, грудень 2024 17817,51, всього 45056,91 грн. Середня заробітна плата позивача складає 22528 грн. (45056,91 : 2).
Кількість днів вимушеного прогулу суд обчислює з 14 січня 2025 року до 06 серпня 2025 року включно.
На підставі положень п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, судом першої інстанції стягнуто середній заробіток позивача за період з 14 січня до 06 серпня 2025 року у розмірі 183 982 грн 26 коп (1251,58 - середньоденна заробітна плата х 147 вимушеного прогулу).
За встановлених судом обставин, місцевим судом правомірно задоволено позов ОСОБА_1 : визначено незаконним та скасовано наказ філії "Костопільське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 13 січня 2025 року № 1-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", зі стягненням середнього заробітку за період вимушеного прогулу за періоду з 14 січня до 06 серпня 2025 року у розмірі 183982 грн 26 коп.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.