20 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/11530/24
Провадження № 22-ц/4815/1267/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Боймиструка С.В.,
суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волошин Ілля Васильович, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,,
19 червня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути на його користь на його утримання з ОСОБА_1 аліменти у зв'язку з продовженням навчання, в розмірі 1/4 частки доходу (заробітку) щомісячно, до закінчення ним навчання.
04 жовтня 2024 року заочним рішенням позовні вимоги задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 19 червня 2024 року і до припинення навчання ОСОБА_2 , але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід державного бюджету у розмірі 1211 грн. 20 грн.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 квітня 2025 року заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 19 червня 2024 року і до припинення навчання ОСОБА_2 , але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід державного бюджету у розмірі 1211 грн. 20 грн .
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волошин Ілля Васильович, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність у позивача статусу студента протягом періоду, за який було стягнуто аліменти. За твердженням апелянта, безперервність навчання є обов'язковою умовою для виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітню дитину відповідно до ст. 199 СК України.
З матеріалів справи вбачається, що навчання позивача у Державній поліцеальній школі «Косінус» завершилося у серпні 2024 року, а нове навчання в іншому закладі («Колегіумі») позивач розпочав лише з 01 лютого 2025 року. Таким чином, між завершенням попереднього та початком нового навчання існує перерва тривалістю близько пів року, що виключає можливість вважати навчальний процес безперервним.
Вказує, що факт зарахування позивача до нового навчального закладу не може мати зворотної сили та не створює обов'язку з утримання за період з 19 червня 2024 року, з якого суд першої інстанції присудив аліменти. На думку апелянта, висновок суду про наявність підстав для стягнення аліментів є юридично необґрунтованим
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які мають вирішальне значення для встановлення можливості відповідача сплачувати аліменти у визначеному розмірі, що суперечить вимогам ст. 182 СК України.
Зокрема, суд не врахував подані відповідачем медичні документи (виписки №2593 від 14.08.2024 та №3066), які підтверджують наявність у нього тяжких захворювань: органічного емоційно-лабільного розладу, гіпертонічної хвороби II стадії з високим ризиком ускладнень, посттравматичного стресового розладу як наслідку участі у бойових діях. Дані стани супроводжувалися тривалими періодами стаціонарного лікування (зокрема, з 22.07.2024 по 14.08.2024 та з 27.08.2024 по 23.08.2024), що впливають на його працездатність і фінансові можливості.
Крім того, відповідач був визнаний обмежено придатним до військової служби та звільнений зі Збройних Сил України за станом здоров'я (витяг з наказу від 02.02.2025). Постійні витрати на лікування створюють додаткове фінансове навантаження, а відсутність стабільного доходу унеможливлює сплату аліментів у розмірі 1/4 частки доходу. На думку апелянта, суд першої інстанції проігнорував ці істотні обставини.
На переконання апелянта, суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що позивач є працездатним повнолітнім чоловіком, здатним до працевлаштування та самостійного забезпечення своїх потреб.
Звертає увагу, що довідка про навчання, надана позивачем, передбачає її пред'явлення роботодавцю, що свідчить про наявність у позивача можливості працевлаштуватися навіть під час навчання. Вказані обставини, на думку апелянта, підтверджують відсутність у позивача фактичної матеріальної неспроможності, яка є необхідною умовою для стягнення аліментів з батьків.
У зв'язку з наведеним апелянт просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 16 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу заперечує викладені у ній доводи. Зазначає, що перерва у навчанні виникла через зміну навчального закладу та у розумінні ст. 199 СК України не припиняє право дитини на аліменти. Вважає, що надані відповідачем докази про стан здоров'я не вказують на його непрацездатність та неможливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Вказує, що обставина звільнення з військової служби не доводилась відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції.
Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
У відповідності до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , що видане 06 травня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне.
З довідки № 56/PSP/2023, що видана секретарем Державної Поліцеальної Школи Косінус у Варшаві вбачається, що ОСОБА_2 , дійсно є слухачем школи на першому семестрі у 2023/2024 році.
З копії довідки від 19.02.2025 року, що видана КОЛЕГУМ Школа медичних служб Колегіум Післясередня школа медичних служб в Варшаві, вбачається, що ОСОБА_2 дійсно є слухачем школи на другому семестрі стаціонарної форми, дата початку навчання:01.02.2025 р., запланована дата закінчення навчання: 31.01.2027 р.
Статтею 199 СК України визначено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Стягнення аліментів за даним судовим рішенням можливе до настання однієї з умов: досягнення 23 років або закінчення навчання.
Доводи апелянта про припинення права на отримання аліментів у зв'язку із закінченням позивачем навчання колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року у справі №752/20152/16-ц висловив висновок про застосування норми права: «Аналіз змісту частини другої статті 199 СК України дає підстави для висновку, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило частини другої статті 199 СК України виключно передбачає припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення нею навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання у навчальному закладі. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої статті 199 СК України, яка, зокрема не містить застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.
Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та: 1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або 2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).».
При поданні позову у червні 2024 року ОСОБА_2 надав довідку про навчання на першому семестрі до серпня 2024 року (а.с. 6), тобто підтвердив факт навчання та наявність однієї з підстав для стягнення аліментів з моменту подання позову.
Довідкою від 19.02.2025 року (а.с. 67 зворот) позивач підтвердив, що продовжив навчання на 2 семестрі до 31.01.2027 року, проте в іншому закладі та іншим напрямком, що за вищенаведеним висновком Верховного Суду не припиняє права на аліменти.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зауважує, що належних та допустимих доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було. Відсутні відомості про наявність на утриманні інших дітей або непрацездатних батьків, фінансового стану. Тому в сукупності оцінених судом доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини на період навчання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд правильно звернув увагу, що відповідач у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я та в інших випадках не позбавлений права звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волошин Ілля Васильович, залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.