Рівненський апеляційний суд
Іменем України
18 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 557/1252/25
Провадження № 11-кп/4815/661/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу прокурора Гощанського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , з заявленими змінами, на вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 30 липня 2025 року, ухвалений за результатами спрощеного провадження у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12025186080000068 відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бабин Гощанського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою базовою освітою, раніше судимого ? 14 жовтня 2024 року Гощанським районним судом Рівненської області за ст. 126-1 КК України, з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_8 , обвинувачується в тому, що будучи засудженим вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2024 року за ст. 126-1 КК України з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, з покладенням на підставі п.п.1-3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України відповідних обов?язків, 12 грудня 2025 року органом пробації під підпис ознайомлений з постановою про встановлення днів явки на реєстрацію (перша, друга середа кожного місяця), а також відповідно до «Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов?язаних з позбавленням волі» затвердженого Наказом № 272/5 від 29.01.2019 Міністерства юстиції України, роз?яснено права й обов?язки засудженої особи, порядок та умови відбування покарання у виді пробаційного нагляду та наслідки що наступають у разі ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, за час перебування на обліку в органі пробації допустив невиконання покладеного на нього судом обов'язку, а саме: 04.06.2025 року, 11.06.2025 року, 02.07.2025 року та 09.07.2025 року не з?явився до Рівненського районного сектору № 2 філії державної установи «Центр пробації» у Рівненській області на реєстрацію без поважних на те причин, чим допустив ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 30 липня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.389 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Ухвалено строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, покликається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості та суспільній небезпеці вчиненого і даним про особу обвинуваченого.
Вважає, що при складанні покарання, суд першої інстанції повинен був врахувати невідбуту ОСОБА_8 частину покарання, призначеного вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 14.10.2024 року та призначити остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України.
Вказує, що невідбута частина покарання ОСОБА_8 за вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 14.10.2024 року становить 191 день пробаційного нагляду.
На обґрунтування невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження прокурор зазначає, що за обвинувальним актом дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.3 ст. 389 КК України, у мотивувальній частині вироку суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення за ч.3 ст. 389 КК України, санкцією якої передбачено безальтернативний вид основного покарання у виді обмеження волі на строк до 3 років, водночас у резолютивній частині вироку, суд ухвалює визнати ОСОБА_8 винним за ч.1 ст. 389 КК України, що є істотною помилкою, оскільки впливає на зміст вироку та правові наслідки для особи.
Просить вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 30.07.2025 року відносно ОСОБА_8 скасувати. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ч.1 ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 14.10.2024 року за ст. 126-1 КК України визначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць.
Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, поважні причини свого неприбуття не повідомив, а тому колегія суддів з врахуванням думки учасників судового провадження та положень ч.4 ст. 405 КПК України, прийшла до переконання проводити апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з допущенням судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, захисника, який підтримав думку прокурора, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, з врахуванням заявлених змін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, з заявленими змінами, підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення це один з основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості це рішення, яке досягає правильного результату наскільки це дозволяють надані судді матеріали у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Вищезазначені вимоги кримінального процесуального законодавства при ухваленні оскарженого вироку судом першої інстанції належним чином дотримані не були.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 389 КК України надійшов до суду першої інстанції в порядку ст.302 КПК України.
Дане кримінальне провадження суд першої інстанції розглянув у порядку ст.ст. 381-382 КПК України - в спрощеному порядку без участі учасників судового провадження.
У ч.3 ст. 381 КПК України вказано, що спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Згідно ч.2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду.
Як зазначено у вироку, дане кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 здійснювалось суддею одноособово за участю секретаря судових засідань ОСОБА_9 (а.с.13).
Відповідно до положень ст. 73 КПК України секретар судового засідання, зокрема, забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами; веде журнал судового засідання.
Положеннями ч.5 ст.27 КПК України передбачено, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з вимогами ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.
Відповідно до ст. 108 КПК України під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазначаються відповідні відомості.
Загальновідомо, що журнал судового засідання - це процесуальний документ, у якому відображаються процесуальні дії, що проводяться під час судового засідання. При цьому не має значення здійснюється чи ні фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Пунктом 24 ч.1 ст. 3 КПК України передбачено, що судове провадження - це кримінальне провадження, яке включає в себе, зокрема судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.
З огляду на зазначені положення, на переконання колегії суддів, суддею суду першої інстанції залишено поза увагою, що розгляд справи в суді першої інстанції навіть у спрощеному провадженні, тим більше проведений за участю секретаря судового засідання, закінчується саме проголошенням судового рішення з обов'язковим фіксуванням перебігу судового провадження за допомого технічних засобів та приєднанням до матеріалів справи в паперовій формі роздрукованого паперового примірника журналу судового засідання з вебпосиланням у журналі на технічний запис судового провадження, збережений в централізованому файловому сховищі, або з долученням до матеріалів справи технічного носія інформації на якому зафіксовано перебіг судового провадження.
Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутній журнал судового засідання від 30 липня 2025 року, відповідно, технічного носія інформації щодо перебігу судового провадження за участю секретаря судового засідання також немає.
Тобто судом першої інстанції суперечливо застосовано положення параграфу 1 Глави 30 КПК України, яка регламентує порядок спрощеного провадження щодо кримінальних проступків, розглянувши обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 30 липня 2025 року, як зазначено у вироку у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутністю учасників судового провадження, при цьому ж за участю секретаря судового засідання, без будь-якого відображення процесуальнийх дій судового провадження.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до обвинувального акта дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.3 ст. 389 КК України.
В описовій частині вироку від 30.07.2025 року зазначено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку за ч.3 ст. 389 КК України.
В мотивувальній частині вироку суд приходить до висновку про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженим від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, санкція якої передбачає безальтернативний вид основного покарання, як обмеження волі на строк до 3 років.
Однак відповідно до резолютивної частини вироку ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 389 КК України і призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі, тобто вирок суду містить певні суперечності, що є неприпустимим.
Таким чином встановлені судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону у відповідності до положень ч.1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що згідно вимог п.3 ч.1 ст. 409 КПК України тягнуть за собою безумовне скасування вироку.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора, з врахуванням заявлених змін, у зв'язку з допущенням судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, та вважає, що вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
З огляду на що, скасовуючи вирок суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не дає оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_8 .
Разом з тим, під час нового судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати висновки і мотиви апеляційної інстанції, з яких скасовано судове рішення та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, з врахуванням доводів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора, з врахуванням заявлених змін, задовольнити.
Вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 30 липня 2025 року відносно ОСОБА_8 за ч.3 ст. 389 КК України скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3