Справа № 552/99/25 Номер провадження 22-ц/814/2711/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
13 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересована особа - Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2025 року,
У січні 2025 року позивач вернулась до місцевого суду із вказаною заявою, у якій просила оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим, дату смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - населений пункт Синьківка Куп'янського району Харківської області, причину смерті вважати пов'язаною з захистом батьківщини.
Заява обґрунтована тим, що заявник ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким проживали вдвох однією сім'єю та вели спільний бюджет і спільне господарство.
Вказувала, що 06.04.2024 ОСОБА_1 був зарахований на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , а 20.06.2024 на адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що її брат солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 10.05.2024 під час виконання бойового завдання в районі Синьківка Куп'янського району Харківської області внаслідок безпосередніх зіткнень з ворогом.
Зазначала, що оголошення ОСОБА_1 померлим необхідно для державної реєстрації смерті брата та реалізації прав на спадкування і отримання одноразової грошової допомоги після його смерті.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю заявлених вимог.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко Дмитро Володимирович, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про оголошення фізичної особи померлою.
Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено такі докази як: акт службового розслідування вх.№2562 від 29.06.2024 року та відповідні пояснення до нього від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , витяг з Наказу командира від 15.07.2024 року, витяг з ЄРДР від 21.06.2024 року, які дозволяють припустити ймовірну загибель ОСОБА_1 , і тому зволікання у визнанні фізичної особи померлою є невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
Вказував, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, а саме застосував положення розділу третього (Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) замість положень другого розділу (Території активних бойових дій) вищезазначеного Переліку.
Вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню розділ другий Переліку №376, в якому зазначена наступна інформація: населений пункт с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади, код НОМЕР_3 , дата початку бойових дій 24.02.2022, 09.09.2022, дата завершення бойових дій 27.02.2022, 26.11.2022.
У своїх поясненнях Міністерство оборони України просило залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін.
Вважають, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_4 № 98 від 06.04.2024 старшого сержанта ОСОБА_2 , який прибув із Військового коледжу сержантського складу м. Полтава, призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 04.04.2024 № 533-РС на посаду навідника в кулеметного відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини № НОМЕР_1 ВОС-101281А, з 06.04.2024 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, а з 07.04.2024 на котлове забезпечення та вважати таким, що з 06.04.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з відповідним посадовим окладом.
Відповідно сповіщення сім'ї (близьких родичів) на тих, хто зник безвісті № 228 від 20.06.2024 ОСОБА_1 сповіщено, що її брат навідник 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 10.05.2024, будучи вірним військовій присязі Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов'язок. В бою за Україну, її свободу і незалежність, під час виконання бойових завдань в районі Синьківка Куп'янського району Харківської області внаслідок безпосередніх зіткнень з ворогом, під час бою зник безвісти.
Відповідно до Акту службового розслідування за фактом безвісти зниклого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_2 , що мало місце 08.05.2024, встановлено, що 08.05.2024 виконуючи бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 195/окп/дск ОКП-Куп'янськ від 07.05.2024 старший сержант ОСОБА_1 в складі групи стрілецького батальйону в районі населеного пункту Синьківка Куп'янського району Харківської області зі слід очевидців в результаті довготривалого артилерійського обстрілу, зник з візуального контакту. Пошуки старшого сержанта ОСОБА_1 силами підрозділу організувати не вдалося через постійні обстріли зі сторони ворога. Станом на 17-00 год 10.05.2024 зв'язок та візуальний контакт з навідником 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 не встановлено.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.024 № 1666 наказано вважати таким, що зник безвісти 08.05.2024, під час виконання обов'язків військової служби в ході проведення бойових дій по відсічі збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Синьківка Куп'янського району Харківської області навідник 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 .
З наведеного вбачається, що дійсно ОСОБА_2 зник безвісти під час проведення активних бойових дій в зоні проведення активних бойових дій за обставин, що надають підстави припускати його смерть під час обстрілу.
Разом з тим, з акту службового розслідування вбачається, що територією зникнення старшого сержанта ОСОБА_2 є територія (район) населеного пункту Синьківка Куп'янського району Харківської області.
Оскільки ОСОБА_1 пропав безвісти внаслідок збройної агресії рф проти України до правовідносин підлягають застосуванню норми частини другої статті 46 ЦК України, які передбачають, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, та є чинним станом на час вирішення справи судом, щодо наведеного пункту Синьківка Куп'янського району Харківської області є наступна інформація:
-населений пункт с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади, код UA63080130130078227, дата виникнення можливості бойових дій 26.11.2022, дата припинення можливості бойових дій 01.07.2023;
-населений пункт с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади, код НОМЕР_3 , дата початку бойових дій 24.02.2022, 09.09.2022, дата завершення бойових дій 27.02.2022, 26.11.2022;
-населений пункт с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади, код НОМЕР_3 , дата початку бойових дій 01.07.2023, дата завершення бойових дій - відсутня (інформація зазначена в графі 3. «Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси»);
-населений пункт с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади, код НОМЕР_3 , дата початку тимчасової окупації 27.02.2022, дата закінчення тимчасової окупації 09.09.2022.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення питання про оголошення ОСОБА_2 померлим не підлягають застосуванню норми речення другого ч. 2 ст. 46 ЦК України, які передбачають, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу шести місяців, оскільки відповідний строк не сплив.
Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки на території зникнення ОСОБА_2 не закінчилися активні бойові дії та відсутні дані щодо дати (дня) закінчення активних бойових дій на відповідній території.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням їїсмерті, що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Неможна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.
Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
У постанові від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) Велика Палата Верховного Суду вказала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
У постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 753/8049/24 зазначено, що не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025.
У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зник безвісті в районі населеного пункту Синьківка Куп'янського району Харківської області.
Згідно з даними Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376населений пункт с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Таким чином, суд першої інстанцій дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про передчасність звернення ОСОБА_1 з даною заявою.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено докази, які дозволяють припустити ймовірну загибель ОСОБА_1 , оскільки у відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді Г.Л. Карпушин
О.О. Панченко