Справа № 525/1143/21 Номер провадження 22-ц/814/3209/25Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю.І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
13 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за поданням начальника Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенка Романа Васильовича про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, в межах виконавчого провадження № 71544210 у цивільній справі №525/1143/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу
за апеляційною скаргою представника Миргородського відділу Державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Міщанин Тетяни Миколаївни на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06 травня 2024 року,
У квітні 2024 року начальник Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко Р.В. звернувся до суду першої інстанції із вказаним поданням, у якому він просив надати дозвіл на звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , проте право власності на яку за ним у встановленому законом порядку не зареєстровано.
Подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні державного виконавця знаходиться зведене виконавче провадження АСВП 71557399 з примусового виконання виконавчих листів № 2/525/53/2022, виданих 20.03.2023 Великобагачанським районним судом Полтавської області, про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 62 614,55 дол США та судового збору на користь держави у сумі 9 925,86 грн.
12.04.2023 відкрито виконавчі провадження, які направлено за вихідними № № 17716, 17717 сторонам до відома та виконання на адреси, зазначені у виконавчих документах.
В ході виконання рахунків в установах банку та рухомого майна за боржником не виявлено; станом на 19.04.2024 у боржника відсутні кошти на рахунках в установах банку. Звернути стягнення на належний боржнику будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , не можливо, оскільки будинок перебуває в податковій заставі.
Виїздом виконавця за адресою боржника виявити місце перебування останнього встановити не вдалося; майна, належного боржнику за вказаною адресою, виконавцем не виявлено. Разом із тим, встановлено, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 31.05.2007 між боржником та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір та договір іпотеки, предметом якого згідно є квартира в будинку А-8-9, 2-х кімнатна, житловою площею 32,6 кв. м, загальною площею 71,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 .
Державним виконавцем було встановлено, що в провадженні Полтавського апеляційного суду перебувала цивільна справа № 552/6858/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, та постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 залишено без змін рішення Київського районного суду м. Полтави від 03.08.2017, яким позов ОСОБА_2 задоволено: визнано припиненим кредитний договір № PLV0GK00000053 від 31 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; визнано припиненим договір іпотеки від 31 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. за реєстраційним № 4676 у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором від 31.07.2015.
Приватним нотаріусом Карнарук Н.В. на запит державного виконавця було надано копію договору купівлі-продажу від 31.05.2007, згідно з яким та доданої до нього заяви продавця ОСОБА_3 підтверджено факт переходу права власності до ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру.
Проте, боржник реєстрацію права власності на вказщану квартиру в установленому законом порядку не здійснив.
На запит державного виконавця до ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» установлено, що станом на 31.12.2012 відомості про належність ОСОБА_2 нерухомого майна - відсутні.
Згідно з відповіддю Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради відомості про зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_3 осіб - відсутні.
З метою забезпечення виконання рішення суду у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем 17.04.2024 накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
Враховуючи вищевикладене, начальник відділу ДВС просив надати дозвіл на звернення стягнення на вказану квартиру, право власності на яку не зареєстровано за ОСОБА_2 в установленому законом порядку, шляхом його реалізації у передбаченому законом порядку.
Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06 травня 2024 року у задоволенні подання начальника Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенка Р.В. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, відмовлено.
Судове рішення районного суду мотивовано тим, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 квітня 2024 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , вже зареєстровано за іншою особою та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Отже, право власності на квартиру є зареєстрованим.
Вказану ухвалу оскаржено представником Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міщанін Т.М.
В апеляційній скарзі представник виконавчої служби прохав ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким подання задовольнити та надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано за ним у встановленому законом порядку, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , житловою площею 32,6 кв. м, загальною площею 71,1 кв. м).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підставою відмови у задоволенні подання стало те, що вказана квартира значиться зареєстрованою за гр. ОСОБА_3 , що, на думку скаржника, не є підставою для відмови у задоволенні подання, оскільки наданими виконавцем доказами, зокрема, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 552/6858/15-ц, а також договором купівлі-продажу від 31.05.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підтверджується належність боржнику ОСОБА_2 квартири за адресою АДРЕСА_3 , право власності на яку він не зареєстрував у передбаченому законом порядку, тобто боржник свідомо приховує належне йому майно.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, щоз постанови про об'єднання виконавчих проваджень від 12.04.2023 (а.с. 6 т. 2) та облікової картки зведеного виконавчого провадження (а.с. 5 т. 2) вбачається, що в провадженні Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження АСПВ 71544401, до складу якого входять:
ВП № 71544401 відкрите 12.04.2023, сума боргу - 62 614,55 дол США, стягувач - ОСОБА_1 ;
ВП № 74410711, відкрите 11.03.2024, сума боргу - 9 925,86 грн, стягувач - Державна судова адміністрація України.
Боржником є - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .
Як вбачається з матеріалів справи в межах даної справи державний виконавець вже неодноразово звертався до суду із поданнями про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано за ним в установленому законом порядку, а саме: на квартиру у АДРЕСА_3 , однак у задоволенні подання судом було відмовлено з різних підстав (а.с. 241-242 т. 1, 52-53 т. 2), що не є перешкодою для повторного звернення виконавця із аналогічним поданням.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_6 , 2-х кімнатна, житловою площею - 32,6 кв. м, загальною площею - 71,1 кв. м. зареєстрована на праві приватної власності (1/1 частина) за іншою особою - гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер запису: 10403 в книзі: 150, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_3 , 08.05.2007, Управління житлово-комунального господарства. (а.с. 105-106 т. 2)
На підтвердження доводів в частині належності зазначеної квартири боржнику - ОСОБА_2 , державним виконавцем надано наступні докази:
- Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.07.2023 № 340709354, від 28.11.2023 № 356187298, від 20.10.2023 № 351156187;
- постанову Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 552/6858/15-ц, що набрала законної сили та не переглядалась по суту в касаційному порядку;
- договір купівлі-продажу від 31.05.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартири за адресою АДРЕСА_3 та заяву ОСОБА_3 від 31.05.2007;
Згідно з договором купівлі-продажу від 31.05.2007 (а.с. 84 т. 2), посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. та зареєстрованим в реєстрі за номером № 467, вбачається, що ОСОБА_3 (Продавець) продала, а ОСОБА_2 (Покупець) придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , 2-х кімнатна, житловою площею - 32,6 кв. м, загальною площею - 71,1 кв. м.
Пунктом 2 вказаного Договору купівлі-продажу передбачено, що об'єкт продажу належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міської ради від 08.05.2007, зареєстрованого у КП «ПБТІ «Інвентаризатор» в реєстрову книгу № 150 під реєстровим номером № 20403, реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 18781222.
Згідно з відповіддю ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» від 16.08.2023 вих. № 8803 (а.с. 70 т. 2), наданою на запит державного виконавця (копія запиту не долучена до подання), повідомлено про те, що станом на 31.12.2012 відсутні відомості про належність нерухомого майна гр. ОСОБА_2 (майно не конкретизовано), а в наступному абзаці відповіді зазначено, що власником квартири АДРЕСА_1 - є інша фізична особа.
Згідно з наданими державним виконавцем Інформаційними довідками від 27.07.2023 № 340709354, від 28.11.2023 № 356187298, від 20.10.2023 № 351156187 вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 31.05.2007 (та не зняте наразі) іпотечне обтяження на підставі договору іпотеки від 31.05.2007, де іпотекодавцем значиться: ОСОБА_2 (без зазначення по-батькові), Код: НОМЕР_1 , а іпотекодержателем: ЗАТ КБ «ПриватБанк».
Відмовляючи у задоволенні подання, місцевий суд виходив з того, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.04.2024 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , вже зареєстровано за іншою особою та належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 .
Колегія суддів не може погодити із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно із частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення, зокрема, на об'єкти нерухомого майна, здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення, зокрема, на об'єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Згідно з абзацом 3 частини четвертої вказаної статті Закону у разі якщо право власності боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Отже, питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, стосується тих випадків, коли боржник фактично є власником майна, володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку (див. пункт 119 постанови Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 754/517/15-ц (провадження № 61-17856св23)).
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20) та від 07 липня 2023 року у справі № 2-2727/11 (провадження № 61-8007св23).
При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріалами справи встановлено, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 у ОСОБА_3 ще у 2007 році, проте право власності на неї не зареєстровано ОСОБА_2 в установленому законом порядку, договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. та зареєстрований в реєстрі за номером № 467.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 334 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення вказаного правочину) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до висновків ВП ВС, викладених у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Колегія суддів вважає, що начальник Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації права власності за боржником ОСОБА_2 на нерухоме майно, унеможливлює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже і виконання судового рішення.
Задоволення подання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, сприятиме належному виконанню рішення суду. У свою чергу боржник добровільно не виконував рішення суду.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на це та неправильно застосував частину четверту статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частину десяту статті 440 ЦПК України, безпідставно відмовивши у задоволенні подання начальника Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Враховуючи наведене колегія суддів, встановивши, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , яку не зареєстрував у встановленому законом порядку, на яке може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду, приходить до висновку про задоволення подання начальника Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06 травня 2024 року та ухвалення нового суду рішення про задоволення подання.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ураховуючи те, що подання задоволено у повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який було сплачено за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Миргородського відділу Державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Міщанин Тетяни Миколаївни - задовольнити.
Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06 травня 2024 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
Подання начальника Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенка Романа Васильовича про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, в межах виконавчого провадження № 71544210 у цивільній справі №525/1143/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Звернути стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме - на квартиру в буд.А -8-9, 2-х кімнатна, житловою площею 32,6 кв.м., загальною площею 71,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 , шляхом реалізації у встановленому законом порядку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2422,40 грн
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль