Справа № 553/49/25 Номер провадження 22-ц/814/3877/25Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
18 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Панченка О.О.,
Суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.
при секретарі: Філоненко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 28 травня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Подмаркової Ю.М., повний текст судового рішення виготовлено - 02.06.2025 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Зміст позовних вимог
У січні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.10.2020 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 491037470. Відповідно до умов договору, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
Умовами договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Свої зобов'язання за договором щодо надання позичальнику кредиту банк виконав у повному обсязі, однак відповідач, як позичальник, свої зобов'язання виконував не належним чином, тому з метою захисту прав кредитора позивач просить вимоги задовольнити. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
З огляду на викладене просив тягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 491037470 у розмірі 56 039,91 грн, з яких 30 480,14 грн - заборгованість по тілу кредиту, 25 559,77 заборгованість за відсотками, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 28 травня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 491037470 від 13.10.2020, станом на 22.03.2024, у сумі 56 039,91 грн. яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 30 480,14 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 25 559,77 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
З рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості відповідача.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.10.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» була підписана оферта на укладення угоди про надання кредиту №491037470, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «АльфаБанк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АльфаБанк», паспорт споживчого кредиту, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит 35 979,40 грн зі сплатою процентів за користування кредитом 39,90 % річних (а.с.53,54.).
Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 35979,40 грн, процентна ставка 39,90 % річних - фіксована ставка, тип ставки -фіксована, строк кредиту 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії. Оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «АльфаБанк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АльфаБанк», паспорт споживчого кредиту - власноручно підписано відповідачем.
Факт отримання коштів відповідачем підтверджується меморіальний ордером № 2458330 від 15.10.2020. Вказане також підтверджується випискою по особовим рахункам з 13.10.2020 по 22.03.2024. (а. с. 10, 11-38).
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
Досудовою вимогою представник АТ «Сенс Банк» звернувся до відповідача щодо погашення заборгованості в розмірі простроченого боргу, а у випадку не виконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом.
Загальна заборгованість за кредитним договором № 491037470 від 13.10.2020 згідно детального розрахунку заборгованості станом на 22.03.2024 та виписки по особовим рахункам становить 56 039,91 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом: 30 480,14 грн; по відсотках: 25 559,77 грн. (а. с. 65, 11-38).
Позиція апеляційного суду
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші».
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Звертаючись до суду першої інстанції, позивач вказав, що відповідач підписавши 13.10.2020 року оферту на укладення угоди про надання кредиту, анкету-заяву і паспорт споживчого кредиту, був обізнаний про істотні умови кредитного договору.
Загальна заборгованість за кредитним договором № 491037470 від 13.10.2020 згідно детального розрахунку заборгованості станом на 22.03.2024 та виписки по особовим рахункам становить 56 039,91 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом: 30 480,14 грн; по відсотках: 25 559,77 грн.
Також, суд першої інстанції правильно зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Отже, за наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції під час перегляду рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, отже рішення Подільського районного суду м. Полтави від 28 травня 2025 рокуслід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.О.Панченко
Судді Г.Л. Карпушин
В.П. Пікуль