Справа № 545/1103/25 Номер провадження 22-ц/814/3789/25Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
11 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 22 вересня 2024 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) № 21.09.2024-100002225.
Згідно умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 20000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 22 вересня 2024 року.
Строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 28 грудня 2024 року. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговим періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 5% від суми Кредиту та дорівнює 1000 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1000 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного З чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, відповідач зобов'язання за договором не виконує у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 49400 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.09.2024-100002225 від 22 вересня 2024 року у розмірі 49400 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Рішення суду обґрунтоване доведеністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року змінити стягнувши на користь позивача основну суму боргу в розмір 20000 грн, в іншій частині позову відмовити та здійснити перерозподіл судових витрат.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відповідач є діючим військовослужбовцем, відповідно, до нього повинні бути застосовані положення частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Вказує, що всі умови кредитного договору були погоджені сторонами та акцентує увагу, що доказів про проходження військової служби наданих відповідачем недостатньо для застосування частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» та звільнення від сплати комісії за договором, процентів та неустойки і вказує на правові висновки викладені у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову складає 49400 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Щодо меж перегляду рішення місцевого суду
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки апеляційна скарга стосується виключно незгоди зі стягненням з відповідача штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року в іншій частині.
Щодо доказів наданих суду апеляційної інстанції
На підтвердження заявлений в апеляційній скарзі вимог, відповідач надав копію військового квитка серії НОМЕР_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 08 лютого 2024 року, в якому, в розділі 17 «Проходження військової служби», зокрема, маються записи про те, що останній був зарахований до військової частини НОМЕР_2 13 березня 2024 року, а також подальше проходження служби відповідачем, та довідку військової частини НОМЕР_3 № 893 від 14 вересня 2024 року в якій вказано, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у вище вказаній військовій частині з 31 серпня 2024 року (а.с. 59-60).
Положеннями частини третьої статті 83 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В обґрунтування доводів апеляційної скарг, на підтвердження яких надані вище вказані докази, відповідач зазначає, що не міг їх подати до суду першої інстанції, оскільки він не був повідомленим належним чином про розгляд у справі судом першої інстанції, у зв'язку з проходженням служби в лавах ЗСУ.
Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно принципу змагальності сторін, що закріплений статтями 2, 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 12 ЦПК України).
Надані до суду апеляційної інстанції докази були сформовані до укладення кредитного договору з позивачем та містять інформацію, яка вже існувала, в тому числі, і на момент розгляду справи в суді першої інстанції та зважаючи на обставини, викладені в апеляційній скарзі з приводу неможливості подати вище вказані докази в силу об'єктивних причин до суду першої інстанції, і, з урахуванням положень статті 367 ЦПК України, маються підстави для їх прийняття та дачі оцінки.
Встановлені обставини справи
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 22 вересня 2024 року укладено кредитний договір (оферти) № 21.09.2024-100002225.
Відповідно до умов договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 20000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 22 вересня 2024 року.
Строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту - 28 грудня 2024 року; Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором.
Згідно з пунктом 3.1. договору за цим договором Кредитодавець зобов'язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити Проценти.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 4.1. договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.
Згідно з пунктом 4.3. договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням Позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до пункту 6.1. договору Позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно умов договору від 22 вересня 2024 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 20000 грн.
ОСОБА_1 22 вересня 2024 року отримано кредитні кошти у розмірі 20000 грн.
Позиція апеляційного суду
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої та другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Судом першої інстанції правильно вказано та не заперечується сторонами, що між позивачем та відповідачем укладено 22 вересня 2024 року кредитний договір, на виконання якого позивач надав відповідачеві 20000 грн та які останній не повернув у строк, вказаний в договорі.
Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, та інших платежів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року в справі № 426/4264/19.
У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що відповідач перебуває на військовій службі, що підтверджується військовим квитком Серії НОМЕР_1 , довідкою військової частини № 893 від 14 вересня 2024 року.
Зазначене вказує на те, що на час укладення кредитного договору та в період виконання його умов, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення - відповідач мав та має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені частиною п'ятнадцять статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у нього був відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом та інших платежів. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що до ОСОБА_1 наявні підстави для застосування частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на правові позиції викладені в постанові Верховного Суді від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 не заслуговують на увагу з огляду на нижче наведене.
У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У наведеній позивачем постанові суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини справи оскільки з пункту 75 вище вказано постанови вбачається, що «Надана відповідачем копія довідки Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації № 367 від 29 вересня 2016 року є документом, що може підтверджувати наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та права на пільги (з 23 вересня 2016 року) відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зважаючи на те, що відповідач надав до суду апеляційної інстанції копію військового квитка та довідку про проходження служби, як це передбачено частиною п'ятнадцять статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» та вказано у правових висновках викладених у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 то суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутні спільні риси між спірними правовідносинами, а тому доводи позивача про врахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставним.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, відповідно рішення Зіньківського районного суду підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню.
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, відповідно, рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року необхідно змінити, а позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.09.2024- 100002225 від 22 вересня 2024 року у розмірі 20000 грн.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено повністю, відповідно, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено на 40,49% то зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме - 980,83 грн, а за подачу апеляційної скарги з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року у справі - задовольнити.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року - змінити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21.09.2024- 100002225 від 22 вересня 2024 року - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.09.2024- 100002225 від 22 вересня 2024 року у розмірі 20000 грн замість 49400 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 980,83 грн замість 2422,40 грн.
Стягнути з користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 » судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко