Справа № 554/4124/25 Номер провадження 22-ц/814/3268/25Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
17 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Триголов В.М., Чумак О.В.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 03 червня 2025 року (час ухвалення судового рішення з 15:17:38 до 15:30:19; дата виготовлення повного тексту судового рішення - 06 червня 2025 року) у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У березні 2025 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулось до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за послуги постачання теплової енергії за період з 01.10.2021 р. по 01.03.2025 р. з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції в сумі 60 925 грн 09 коп.
Заявлені вимоги мотивовані несплатою відповідачкою вартості послуг з теплопостачання, які надані у квартиру АДРЕСА_1 , внаслідок чого за період з 01.10.2021 по 01.03.2025 утворилась заборгованість у розмірі 54 140,37 грн, а за період з 21 січня 2024 року по 01.03.2025 року підприємством нараховано 3% річних у розмірі 1 406,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 5 377,93 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 03 червня 2025 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» задоволений.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги постачання теплової енергії за період з 01.10.2021 р. по 01.03.2025 р. з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції в сумі 60 925 грн 09 коп.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 3 028 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і провести перерахунок вартості наданих послуг.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд неповно з?ясував істотні обставини, а саме не врахував подані відповідачкою докази про те, що загальна площа квартири становить 49,5 м.кв., тоді як позивач нараховує вартість послуг, виходячи із площі квартири 49,9 м.кв.
Суд проігнорував доводи відповідачки про неодноразові звернення її батька (зареєстрованого власника квартири) до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» з вимогою про проведення перерахунку, які залишилися без реагування.
У відзиві на апеляційну скаргу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» навело свої заперечення на доводи апеляційної скарги та, стверджуючи про їх необґрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Зокрема зазначається, що за наявних у підприємства відомостей площа квартири становить 49,9 м.кв., іншої інформації підприємство не отримувало.
Доводи відповідачки про неукладення із нею договору з надання послуг є безпідставними з огляду на положення нормативних актів, якими врегульовані спірні правовідносини і факт споживання послуг, які надає підприємство.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є кв. АДРЕСА_2 .
Підприємство «Полтаватеплоенерго» надає послуги з централізованого постачання теплової енергії в кв. АДРЕСА_2 .
Нарахування за надані позивачем послуги здійснюються у відповідності до встановлених тарифів. Розмір плати за надані послуги становить: за послуги постачання теплової енергії: умовно-змінна частина плати по двоставковому тарифу - 1248,25 грн/Гкал (протягом опалювального періоду); умовно-постійна частина плати 806,78 грн. (щомісячно протягом року); плата за абонентське обслуговування 29, 38 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг не виконувала, а саме не вносила платежі за послуги з теплопостачання в повному розмірі, у зв'язку з чим за період з 01 жовтня 2021 року по 01 березня 2025 року за нею утворилася заборгованість в сумі 54140 грн.37 коп. (а.с.9), та за період з 21 січня 2024 року по 01 березня 2025 року нараховано індекс інфляції в сумі 5377 грн. 93 коп. та 3 % річних в сумі 1406 грн.79 коп. (а.с.10-11), загальна сума заборгованості складає 60 925 грн 09 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідачкою ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження її доводів, про те, що її батько звертався до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» із заявою про проведення перерахунку за надані підприємством послуги у зв'язку із неправильним нарахуванням вартості послуг через розбіжності у площі квартири, як і не надано доказів про отримання підприємством технічного паспорту на квартиру, що давало б підстави для коригування підприємством нарахувань за надані послуги відповідно до площі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ЦК України.
Як встановлено п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті України). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року).
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року).
У межах розгляду цієї справи відповідачка не заперечувала факт споживання послуг з теплопостачання, які надаються позивачем у її помешкання (квартиру), тому відповідно приписів ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про теплопостачання», постанов КМУ №1022 і №2013 від 08.09.2021 року слід вважати укладеним договір з надання послуг теплопостачання між сторонами спору.
Стосовно доводів відповідачки про неправильність нарахування вартості отриманих послуг у зв?язку з тим, що дійсна площа квартири становить 49,5 м.кв., слід зауважити таке.
Згідно ч.9 ст.83 ЦПК України копії доказів, що подаються суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадків, коли такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Як убачається з матеріалів справи, 30 травня 2025 року відповідачка подала суду у паперовому виді клопотання, до якого долучила копію технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , де зазначена загальна площа квартира 49,5 м.кв. (а.с.21-23). Матеріали справи не містять підтверджень вручення/ отримання позивачу (ем) копії письмового доказу - технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідачка приймала участь у судовому засіданні 03.06.2025 року (а.с.26-28), суд роз?яснив їй процесуальні права, зокрема щодо порядку надання доказів, право заявити зустрічний позов, проте відповідачка не скористалася своїми процесуальними правами - просто заперечувала позов з підстав, викладених у клопотанні.
З огляду на наведене, а також враховуючи, що суду першої інстанції не було надано належних і допустимих доказів звернень відповідачки чи її батька до позивача з вимогою про перерахування вартості наданих послуг, суд першої інстанції обгрунтовано визнав недоведеними обставини, на які посилалася відповідачка, заперечуючи позов.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України апеляційний суд позбавлений повноважень за своєю ініціативою витребувати додаткові докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідачка в апеляційній скарзі.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 03 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді О.В. Чумак
В.М.Триголов