Справа № 554/7097/20 Номер провадження 11-кп/814/409/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
17 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020170040001093 за апеляційними скаргами прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 18 квітня 2023 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працевлаштованого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч.2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
04 травня 2020 року приблизно о 23:00 год. ОСОБА_10 разом із ОСОБА_11 під час вживання спиртних напоїв за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 , перебували у збудженому стані, будучи агресивно налаштованим через програш ОСОБА_11 у грі, узяв ніж, яким раптово та цілеспрямовано завдав ОСОБА_11 зверху-вниз удар в ліву ділянку підключичної області тулуба останнього, внаслідок спричинив ОСОБА_11 тяжке тілесне ушкодження, а саме: сліпе проникаюче колото-різане ушкодження лівої підключичної області з ушкодженням внутрішніх органів, в якому рана шкіри лівої підключичної області переходить в раньовий канал, пошкоджуючи на своєму шляху підшкірно-жирову клітковину, м'які тканини, проникає в ліву плевральну порожнину, де ушкоджує пристінкову плевру, верхню долю лівої легені по передній поверхні, де сліпо закінчується, які утворились від дії колючо-ріжучим предметом, що спричинило 14.05.2020 смерть останнього, яка настала від гострої крововтрати, яка розвинулась від цих тілесних ушкоджень.
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 засудити за ч.2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд недостатньо врахував тяжкість злочину, підвищену суспільну небезпечність, те, що вказаний злочин пов'язаний із посяганням на життя і здоров'я іншої особи, наслідки вчиненого у вигляді смерті. Не враховано, що обвинувачений для завдання тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого використав незначний привід - образу за програш у грі. Після вчинення протиправних дій, ОСОБА_10 про вчинене не повідомив, а, використовуючи помилкові почуття дружби, підмовив потерпілого повідомити працівникам поліції неправдиві відомості про самотравмування. Навіть після того, як обвинувачений був викритий наявними доказами, він продовжив замовчувати факт причетності до вчиненого та заперечував свою вину в суді, вводив суд в оману. За весь час кримінального провадження ОСОБА_10 не проявляв почуття жалю за вчинене, не виражав співчуття та не вибачився перед батьками потерпілого, які мали єдиного сина, не відшкодував їм моральну шкоду.
Також звертає увагу, що ОСОБА_10 має наркотичну залежність, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не займався до соціально-корисною працею, схильний до вживання алкогольних напоїв, даний злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння, не має позитивних характеристик, його спільні знайомі мають негативне ставлення до нього, вважаючи його схильним до необдуманих та неконтрольованих агресивних вчинків.
В апеляційній скарзі представник потерпілої просить вирок суду скасувати, визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України на 10 років позбавлення волі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд під час ухваленні рішення не врахував перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння та не визнав цю обставину обтяжуючою покарання. Не враховано поведінку обвинуваченого, введення в оману органів досудового розслідування, приховання від слідства знаряддя злочину - ножа, знищення сліди крові на ножі та своєму одязі, приховування місця вчинення злочину та дійсних обставин.
Тому вважає, що ОСОБА_10 призначено занадто м'яке покарання.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду змінити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не врахував, що він свою вину визнав частково, так як вважає, що вчинення кримінального правопорушення було з необережності.
Зазначає, що у нього з потерпілим були хороші стосунки, будь-якої сварки між ним та потерпілим не було, відсутні у потерпілого інші тілесні ушкодження, окрім ножового, у своїх показаннях ОСОБА_11 зазначав, що він сам винуватий і тілесні ушкодження були спричиненні внаслідок його дій, будь-яких претензій до нього не мав.
Зі слідчого експерименту та додаткової судово-медичної експертизи можна зробити висновок, що під час забирання у ОСОБА_11 ножа, потерпілий міг самостійно спричинити собі тілесні ушкодження. Часткова невідповідність його показань щодо механізму тілесних ушкоджень в частині кута раньового каналу є внаслідок його необізнаності анатомії людини та він не зміг правильно відтворити через хвилювання і шоковий стан внаслідок події.
Зазначає, що місце події та очевидців органом досудового розслідування не становлено, тому тілесні ушкодження ОСОБА_11 могли бути нанесені іншою особою.
Вважає, що в його діях є ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, тобто спричинення необережного тяжкого тілесного ушкодження.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та захисника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, потерпілу та представника потерпілої, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та підтримали апеляційні скарги прокурора і представника потерпілої, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, за яким його засуджено, за обставин, встановлених судом першої інстанції, є правильним.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_10 04.05.2020 під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_11 , під час гри, перебуваючи в збудженому стані взяв ніж, яким наніс ОСОБА_11 удар зверху-вниз в ліву частину ділянку підключичної області тулубу ОСОБА_11 , завдавши тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
Вказані обставини обвинувачений не заперечує, проте вказує, що спричинення тілесного ушкодження було необережним, і сам ОСОБА_11 зазначав, що це сталося через його (потерпілого) дії.
Проте, доводи обвинуваченого та його захисника, що дії ОСОБА_10 необхідно кваліфікувати за ст. 128 КК України, є безпідставними.
Розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 121 КК України) і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 128 КК України) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною стороною цих злочинів.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та двома суспільно небезпечними наслідками, що настали: первинні тяжкі тілесні ушкодження, похідні смерть. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки).
Натомість за ст. 128 КК України дії винного слід кваліфікувати, якщо він завдав необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження і при цьому передбачав можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховував на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачав можливості настання таких наслідків, хоча повинен був й міг їх передбачити (злочинна недбалість).
Окрім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до них.
При вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження умисел винної особи направлений саме на спричинення тілесних ушкоджень. При цьому ступінь тяжкості ушкодження здоров'я потерпілого може бути в свідомості особи не конкретизованим, тобто щодо наслідків своїх дій вона може діяти з невизначеним умислом. В такому разі відповідальність настає залежно від фактично заподіяної шкоди здоров'ю потерпілому.
Сам факт завдання ОСОБА_11 ножового покарання ОСОБА_10 не оспорює. Не заперечує обвинувачений і щодо встановлених судом обставин подій, зокрема тяжкість тілесного ушкодження та наслідки вчиненого.
З висновку експерта №600 від 15.06.2020 при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_11 , на його тілі виявлено сліпе проникаюче колото-різане ушкодження лівої підключичної області з ушкодженням внутрішніх органів, рана шкіри лівої підключичної області, переходить в рановий канал, пошкоджуючи на своєму шляху підшкірно-жирову клітковину, м'які тканини, проникає в ліву плевральну порожнину, де ушкоджує пристінкову плевру, верхню долю лівої легені по передній поверхні, де сліпо закінчується, длинник ранового каналу орієнтований вертикально по відношенню до вісі тулубу, зверху вниз, дещо зліва направо, яке за своїм характером являється прижиттєвим, яке утворилася від дії колюче-ріжучого предмету, при чому клинок в ушкодженні діяв з елементами різання, з достатньою силою прикладення для його утворення, що стосовно живої особи та, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, як небезпечне для життя в момент його заподіяння, а в даному конкретному випадку заподіяло смерть потерпілого.
Між безпосередньою причиною смерті та тілесними ушкодженнями, виявленими на трупі гр. ОСОБА_11 , мається прямий причинно- наслідковий зв'язок.
Смерть гр. ОСОБА_11 настала від гострої крововтрати, яка розвинулась внаслідок сліпого проникаючого колото-різаного ушкодження лівої підключичної області з ушкодженням внутрішніх органів, про що свідчать: рана шкіри лівої підключичної області, переходить в рановий канал, пошкоджуючи на своєму шляху підшкірно-жирову клітковину, м'які тканини, проникає в ліву плевральну порожнину, де ушкоджує пристінкову плевру, верхню долю лівої легені по передній поверхні, де сліпо закінчується, длинник ранового каналу орієнтований вертикально по відношенню до вісі тулубу, зверху вниз, дещо зліва направо, внутрішня оболонка серця з наявністю крововиливів по типу п'ятен «Мінакова», малокрів'я внутрішніх органів.
Відповідно до висновку експерта №600-а від 15.06.2020 при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_11 , на його тілі виявлено сліпе проникаюче колото-різане ушкодження лівої підключичної області з ушкодженням внутрішніх органів, рана шкіри лівої підключичної області, переходить в рановий канал, пошкоджуючи на своєму шляху підшкірно-жирову клітковину, м'які тканини, проникає в ліву плевральну порожнину, де ушкоджує пристінкову плевру, верхню долю лівої легені по передній поверхні, де сліпо закінчується, длинник ранового І каналу орієнтований вертикально по відношенню до вісі тулубу, зверху вниз, дещо зліва направо, довжина ранового каналу 12,0см, яке за своїм характером являється прижиттєвим, утворилося в короткий проміжок часу від однократної дії колюче-ріжучого предмету, при чому клинок в ушкодженні діяв з елементами різання, з достатньою силою прикладення для його утворення, що стосовно живої особи та кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження, як небезпечне для життя в момент його заподіяння, а в даному конкретному випадку заподіяло смерть потерпілого.
Враховуючи безпосередню причину смерті, характер, локалізацію, ступінь тяжкості тілесного ушкодження, слід вважати, що потерпілий міг здійснювати активні дії (кричати, пересуватись, чинити опір і т.д.).
Висновком судово-медико-криміналістичної експертизи № 118-МК від 23.06.2020 встановлено, що на одязі ОСОБА_11 , виявлені:
на футболці:
- по передній поверхні зліва, колото-різане пошкодження, яке утворилося від дії колюче-ріжучого предмету, клинок якого має обушок і гостре лезо, при чому клинок діяв під кутом та змінював направлення дії;
- по зовнішній поверхні коміра, по передній поверхні та частково по зовнішній поверхні лівого рукава, краплі крові, які утворилися в результаті падіння крапель «мілких» рідкої крові, з предмета несучої її на собі, з послідуючим просочуванням та висиханням;
- по задній поверхні коміра, по передній поверхні лівого рукава, по передній поверхні більше зліва, на спинці, по боковим поверхнях, місцями виходячи за нижній край футболки, плями крові, які утворилися в результаті попадання значної кількості «рідкої» крові на передню поверхню футболки як з предмета несучої її на собі так і можливо з ушкодженої ділянки тіла потерпілого, з послідуючим просочуванням її та висиханням;
- в проекції застібки, по передній поверхні справа, помарки крові, у вигляді мазків, які утворилися в результаті ковзаючого доторкання тканини куртки до предмету, чи предмету до тканини, який ніс на собі рідку кров.
на шортах:
- по передній поверхні правої та лівої штанини, по задній поверхні правої та лівої штанини, краплі крові, які утворилися в результаті падіння крапель «мілких» рідкої крові, з предмета несучої її на собі, з послідуючим просочуванням та висиханням;
- по задній поверхні правої штанини у нижнього кута накладної кишені, помарки крові, у вигляді мазків, які утворилися в результаті ковзаючого доторкання тканини шортів до предмету, чи предмету до тканини, який ніс на собі рідку кров.
Також з висновку експерта №600-б від 22.07.2020 вбачається, що показання, дані ОСОБА_10 в ході проведення слідчого експерименту 05.06.2020 загалом не суперечать даним судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 в частині механізму, локалізації, кількості, характеру та часу нанесення тілесного ушкодження в ділянку підключичної ділянки, але суперечить в частині ходу ранового каналу (длинник ранового каналу орієнтований вертикально по відношенню до вісі тулубу, зверху вниз дещо зліва направо).
Отже, твердження обвинуваченого, що ОСОБА_11 сам собі завдав удару, коли він, обвинувачений, забирав у нього ножа, не узгоджуються з встановленими обставинами провадження. Відповідно до медичної документації потерпілого на його тілі окрім ножового поранення, інших пошкоджень, які б свідчили про конфлікт не виявлено. Пояснення обвинуваченого, що він вивернувши руку потерпілого з ножем, не зміг її утримати чи підсковзнувся і потерпілий самовільно завдав собі удару суперечать висновкам медико-криміналістичної експертизи №118/МК згідно з якою колото-різане пошкодження йде не горизонтально, а зверху вниз вертикально. Згідно з висновками судово-медичних експертиз раневий канал розташований вертикально вісі тулубу, зверху-вниз, дещо зліва-направо. Під час слідчого експерименту ОСОБА_10 продемонстрував удар, який прийшовся перпендикулярно вісі тулубу спереду-назад, справо-наліво однак відповідно до висновку експерта №600-б від 22.07.2020 показання ОСОБА_10 суперечить в частині ходу ранового каналу (длинник ранового каналу орієнтований вертикально по відношенню до вісі тулубу, зверху вниз дещо зліва направо).
Не заперечує обвинувачений і того, що після події він намагався приховати вчинене, зокрема вимив ніж, яким завдав удару, заперечував свою причетність до події, вказував іншим особам, що на ОСОБА_11 було здійснено напад у парку. Вказані показання обвинуваченого, як і доводи того, що ОСОБА_11 сам винен у спричиненні тілесного ушкодження, є спробою уникнути кримінальної відповідальності.
У той же час ані обвинуваченим, ані його захисником жодним чином не спростовується наявність слідів крові ОСОБА_11 на одязі обвинуваченого та переписки ОСОБА_11 зі свідком ОСОБА_12 , виявленої в телефоні потерпілого, з якої вбачається, що саме ОСОБА_10 завдав ножового поранення ОСОБА_11 .
Тобто вина ОСОБА_10 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_11 доводиться вказаними вище та іншими дослідженими місцевим судом доказами, яким надано належну оцінку.
Враховуючи характер, локалізацію та обставини нанесення удару із використанням ножа, дії обвинуваченого під час події та після, встановлені обставини свідчать про наявність в обвинуваченого умислу на нанесення саме тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Дії обвинуваченого перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого. Тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений, завдаючи удар ножем в частину тіла потерпілого, де знаходяться життєво важливі органи, передбачав або свідомо допускав, що може заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, що відповідає диспозиції ч. 2 ст. 121 КК України.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Разом з цим доводи прокурора та представника потерпілої про м'якість призначеного судом першої інстанції покарання є обґрунтованими.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винуватого. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність судимостей на підставі ст. 89 КК України, посередню характеристику, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання, а саме: вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння. Водночас, жодним чином не аргументував можливість та достатність призначення обвинуваченому покарання в мінімальному розмірі, визначеному санкцією частини 2 статті 121 КК України.
Так, місцевий суд надав недостатню оцінку тому, що обвинувачений впродовж досудового розслідування та судового розгляду свою вину заперечував, як і під час перегляду вироку суду першої інстанції в апеляційній інстанції, замовчував обставини події, намагався перекласти свою вину на потерпілого, не враховано думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні, те, що перед нею обвинувачений не вибачився, не проявляв почуття жалю та співчуття, не намагався відшкодувати завдану моральну шкоду.
Враховуючи викладене, встановлені судом обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_10 необхідно призначити більш суворе покарання, аніж визначено судом першої інстанції, але не в максимальному розмірі, як про це прохає представник потерпілої в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого.
Пунктом 2 частини 1 статті 420 КПК України, передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга представника потерпілої частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області задовольнити.
Апеляційну скаргу представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 18 квітня 2023 року щодо ОСОБА_10 - скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання за ч.2 ст. 121 КК України у виді 9 років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_10 обраховувати з 17.11.2025, взявши ОСОБА_10 під варту в залі суду.
В іншій частині вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 18 квітня 2023 року залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4