Справа № 536/417/24 Номер провадження 22-ц/814/2800/25Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
13 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 квітня 2025 року,
У лютому 2024 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовних вимогах просив стягнути з відповідача 17495,50 грн заборгованості за кредитним договором, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 3800,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими відсотками - 12745,50 грн, прострочену заборгованість за комісією 950,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову вказано, що 30.12.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 9151493, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 9151493 від 30.12.2022 р.) платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений Відповідачем 09.01.2023 року.
Зазначає, що ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.
Вказує на те, що укладаючи Кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З огляду на викладене, вважає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та Відповідачем не був би укладений.
Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного Договору є Анкета-заява на кредит № 9151493 Позичальника від 30.12.2022 року, що заповнена відповідачем.
Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 30.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26.06.2023.
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 9151493 від 30.12.2022 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Вказують, що позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов'язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22834429/258 від 09.01.2024.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області 17 квітня 2025 року у задоволенні позову - відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , оскільки з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що договір укладено із ОСОБА_1 , а тому, відповідно, позивачем не доведено факту набуття ним права вимоги до відповідача за даним договором.
Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, виходячи з наступного.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про неукладеність спірного кредитного договору, оскільки з кредитного договору вбачається, що договір про споживчий кредит № 9151493 від 30.12.2022 був підписаний ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором S28834.
Вказує на те, що дата і час підписання договору одноразовим ідентифікатором Відповідачем та КЕП Директора ТОВ «Мілоан» зазначається на першій сторінці Кредитного договору №9151493 від 30.12.2022 року.
Крім того, закон не встановлює вимог зазначення електронних підписів на кожній сторінці договору, тому договір вважається укладеним відповідно до вимог чинного законодавства.
Зазначає, що позивач не має наміру стягнути з відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Дані вимоги є в межах чинного законодавства і не є порушенням відповідно до вище наведеного та відповідно до чинного законодавства.
Наголошує, що товариство не є банківською установою, а тому не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, відтак, не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників у відповідності до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Зазначає, що товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити, що указана самим позичальником в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.
Разом з тим, зауважує, що на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст.175 ЦПК України одночасно з позовною заявою не могла бути подана виписка за 30.12.2022 року з особових рахунків, відкритих в АТ КБ «Привабанк», що підтверджує факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (первинний кредитор) кредитних коштів за Кредитним договором №9151493 від 30.12.2022 року, оскільки АТ КБ «Привабанк» не має правових підстав на розкриття ТОВ «ФК «Кредит-капітал» як вторинному кредитору банківської таємниці стосовно рахунку до ОСОБА_1 .
Наголошує, що позивачу невідомий повний номер картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником та автоматично Документ сформований в системі «Електронний суд» зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі.
Просить врахувати вимоги п.10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03.11.2021 №113. За змістом наведеної норми, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 Розділу ІІ цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у відповідному форматі.
Отже, з боку позивача порушень не відбулося та з урахуванням вимог законодавства здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.
Зазначає, що будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі у розмірі 5000,00 грн надійшли в розпорядження відповідача на належну йому банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, відповідачем не надано, як і не спростовано розмір стягнення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.06.2025 відкрито апеляційне провадження та встановлено учасникам строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу до 21 липня 2025 року; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 11.08.2025.
15.09.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, який колегія суддів приймає до уваги, оскільки як зазначає представник відповідача Ковальчук О.М., ухвала про відкриття апеляційного провадження від 18.06.2025 на адресу відповідача не надходила, так само як і повідомлення представнику відповідача про доставлення копії ухвали в електронному кабінеті також не надходило.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що кредитний договір не містить підписів ні кредитодавця, ні відповідача, що вказує на необґрунтованість та недоведеність позивачем того факту, що договір взагалі укладено і саме на зазначених позивачем умовах.
Зазначає, що наданий позивачем розрахунок не є належним та допустимим доказом розміру заборгованості, оскільки розрахунок відсотків за користування кредитом зроблено поза межами строків кредитування, розміру відсотків, вказаних в договорі та взагалі невідомо за який період.
Підсумовує тим, що позивачем не доведено наявність прав кредитора, а значить і прав позивача, наявність підписаного кредитного договору як з боку кредитора так і з боку відповідача, факту перерахування коштів за кредитним договором та погодження відповідачем всіх умов кредитного договору, а відсутність оригіналу кредитного договору дає підстави не брати такий доказ судом до уваги.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом, відповідно до позовних вимог за договором № 9151493 від 30.12.2022 укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 позивач вимагає стягнути з відповідача 17495,00 грн, з яких 3800 - основна сума боргу, 12745,50 - відсотки за користування кредитом та 950 грн комісії (а.с. 14-23).
Пунктом 1.5.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 1.5.3 договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 13500,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Позивач зазначив, що даний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника шляхом подачі заявки на отримання кредиту. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 9151493 від 30.12.2022.
У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.
Як вбачається із платіжного доручення № 90246297 від 30.12.2022 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у сумі 5000 грн (а.с. 28).
26 червня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Кпітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 99-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступив права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (а.с. 35-43).
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 099-МЛ від 26.06.2023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 згідно договору № 9151493 від 30.12.2322 на загальну суму 17495,00 грн (а.с. 46).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх недоведеність та необґрунтованість, з огляду на те, що позивачем не доведено наявність прав кредитора, а значить і прав позивача, адже матеріали справи не містять доказів підписання ним спірного договору про надання споживчого кредиту.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Звертаючись до суду з позовом, товариство посилалося на те, що між сторонами був укладений в електронній формі кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак належним чином взятті на себе зобов'язання за цим договором не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви було долучено договір про споживчий кредит № 9151493 від 30.12.2022 укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , графік платежів, як додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 9151493 від 30.12.2022, паспорт споживчого кредиту № 9151493, анкету-заяву на кредит №19151493, платіжне доручення № 90246297 від 30.12.2022 на суму 5000 грн.
Однак, вищевказані документи не підписані електронним підписом відповідача у вигляді одноразового ідентифікатора.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі № 129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір про надання споживчого кредиту був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором S28834, підтверджується преамбулою даного договору колегія суддів до уваги не приймає виходячи з наступного.
Преамбула договору - це вступна частина договору, яка зазвичай містить інформацію про сторін, що укладають договір, а також короткий опис мети та підстав укладення договору, тому наявність у відповідній частині відомостей про підписання договору, не свідчить про ознайомлення позичальника з його істотними умовами та їх погодження.
Крім того, позивач на підтвердження факту укладення відповідачем кредитного договору та виконання ТОВ «Мілоан» як позикодавцем його умов в частині передачі грошових коштів позичальнику у сумі 5000,00 грн, посилається на платіжне доручення 90246297 від 30.12.2022.
Дослідивши вищевказане платіжне доручення, колегія суддів зазначає, що воно не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі, з огляду на таке.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Абзацом 14 п. 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення № 75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
У долученому до матеріалів справи платіжному дорученні № 90246297 від 30.12.2022 взагалі відсутній код банку отримувача, а також рахунок отримувача. Натомість, замість означених обов'язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у платіжному дорученні зазначено відповідно «Mastercard» та кредит рах. № 516874*04 .
Проте, рахунок отримувача має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину, що є об'єктивною перешкодою для здійснення грошової операції перерахунку коштів.
Згідно п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що ані кредитний договір, ані графік розрахунків як додаток до нього, ані анкета-заява № 9151493 не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 5000,00 грн відповідачу ОСОБА_1 .
Доказів належності відповідачу карткового рахунку на який, згідно платіжного доручення, були перераховані кредитні кошти матеріали справи не містять.
Таким чином, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.
За змістом ст. 84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у позовній заяві викладено обставини, якими обґрунтовано вимоги, зазначивши докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, а також не подано клопотання про їх витребування, зокрема щодо підтвердження факту належності відповідачу карткового рахунку та отримання нею кредитних коштів на цей рахунок.
Крім того, ухвалою місцевого суду було витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» оригінали всіх електронних та письмових доказів по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Проте, товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витребувані судом матеріали надані суду не були.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, що узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про не доведенням позивачем факту як укладення між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 кредитного договору, так і факту перерахування останній кредитних коштів.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладення спірного договору про споживчий кредит, тому, відповідно, позивач не набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував норми процесуального права та постановив рішення, яке відповідає закону, тому підстави для задоволення даної апеляційної скарги відсутні.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1,375,382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль