Справа № 539/1442/25 Номер провадження 22-ц/814/3517/25Головуючий у 1-й інстанції Бєссонова Т. Д. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
04 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 червня 2025 року, ухвалене суддею Бессоновою Т.Д.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення матеріальної допомоги для часткової компенсації на опалення приватного будинку (придбання дров)
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ДСПГ «Ліси України» матеріальну допомогу в розмірі 6700,00 грн. для часткової компенсації на опалення будинку (придбання дров) за 2024 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він проживає за адресою АДРЕСА_1 , в будинку з пічним опаленням.
11.12.2015 року він був прийнятий на посаду лісника Лубенського агролісництва, у подальшому 01.06.2016 року переведений на посаду майстра лісу.
З 01.06.2019 року підприємство ДП «ПДЛП «Полтаваоблагроліс» було реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Полтавське лісове господарство». Наказом Держземагенства лісових ресурсів України № 922 від 28.10.2022 ДП «Полтавське лісове господарство» було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
22.01.2024 року його було звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до п. 8.5 розділу VIII «Соціальний пакет» колективного договору між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» та трудовим колективом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на 2023-2025 роки він, як працівник підприємства, має право на отримання матеріальної допомоги у розмірі 6700 грн. для часткової компенсації на опалення приватного будинку (придбання дров), однак у 2023 році та у 2024 році така допомога йому виплачена не була.
19.10.2024 року він звертався до філії «Полтавське лісове господарство» про виплату матеріальної допомоги на придбання дров в сумі 6700 грн., як колишньому працівнику, пенсіонеру по інвалідності 2 групи з 2005 року, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
06.12.2024 року він отримав відповідь про відмову у виплаті матеріальної допомоги на придбання дров в сумі 6700 грн., обґрунтовану тим, що він не являється ні працівником, ні пенсіонером підприємства, тому колективний договір на нього не розповсюджується.
З даною відмовою він не погоджується, так як він працюючи майстром у філії «Полтавське лісове господарство» вже був пенсіонером по інвалідності 2 групи як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і на момент звільнення його по скороченню штатів йому було вже 62 роки і вимога, що після звільнення по скороченню штатів для набуття статусу пенсіонера йому необхідно надати документи про перебування його на обліку в центрі зайнятості з моменту звільнення з підприємства і до моменту досягнення пенсійного віку є незаконною.
Також вважає незаконним, що його інваліда війни 2 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році не прирівняно до інвалідів, зазначених в пункті 1.5 Розділ 1 Колективного договору.
24.12.2024 року він звернувся до Генерального директора ДП «Ліси України» ОСОБА_2 та голови профспілки працівників лісового господарства України Ткачук В.І. з заявою вимогою, в якій прохав виплатити йому матеріальну допомогу на придбання дров в сумі 6700 грн. згідно Колективного договору ДП «Ліси України» від 30.06.2023 року на період 2023 - 2025 років як пенсіонера по інвалідності 2 групи, прирівняного до інваліда війни з 2005 року, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році. В заяві вказав, що він пропрацював на одному обході з 04.03.1989 року до 03.07.2002 року лісником (начальником ПСО) в колгоспних лісах, а з 01.03.2002 року лісником та майстром лісу в Мінлісгоспі, держагролісгоспі, держагролісництві, а з 01.06.2019 року в ДП «Полтавське лісове господарство» звідки і був звільнений 22.01.2024 року в зв'язку зі скороченням штатів. В лісництвах він пропрацював майже 35 років, а згідно Колективного договору для пенсіонерів необхідний стаж для отримання матеріальної допомоги на придбання дров становить 15 років.
07.02.2025 року він отримав відмову у виплаті матеріальної допомоги на придбання дров в сумі 6700 грн. в зв'язку з тим, що він не являється ні працівником, ні пенсіонером підприємства, тому колективний договір на нього не розповсюджується.
Вважає, що такими діями відповідач порушує його соціальні права, оскільки станом на 2024 рік він був працівником лісового господарства майже 35 років, його середня заробітна плата становила менше ніж 3 мінімальні заробітні плати, встановлені згідно законодавства, проживає у будинку з пічним опаленням, являється пенсіонером по інвалідності 2 групи - учасником війни, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому має право на отримання матеріальної допомоги на придбання дров в сумі 6700 грн. за 2024 рік.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 червня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення матеріальної допомоги для часткової компенсації на опалення приватного будинку (придбання дров) відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження його належності до категорії осіб, які визначені п. 1.5, 8.5, 8.6 Колективного договору (в редакції чинній на момент подання позивачем заяв про виплату матеріальної допомоги для часткової компенсації на опалення приватного будинку (придбання дров)), які б давали підстави для виплати йому матеріальної допомоги на придбання дров.
Не погодившись з даним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у виплаті матеріальної допомоги були порушені його соціальні права, оскільки станом на 2024 рік він перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, проживав у будинку з пічним опаленням, був пенсіонером по інвалідності 2 групи - інвалідом війни, учасником ліквідації аварії Чорнобильської АЕС, а тому мав на підставі колективного договору право на отримання допомоги на придбання дров у сумі 6700 грн. за даний календарний рік.
Від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано доводи апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . Будинок, в якому він проживає, має пічне опалення та потребує забезпечення твердим паливом, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області № 18-6/10/77 від 06.03.2024 р. (а.с. 5).
З копії трудової книжки позивача вбачається, що він 11.12.2015 прийнятий на посаду лісника Лубенського агролісництва, 01.06.2016 переведений на посаду майстра лісу Лубенського агролісництва, підприємство ДП «ПДЛП «Полтаваоблагроліс» з 01.06.2019 реорганізовано шляхом приєднання до підприємства ДП «Полтавське лісове господарство», ДП «Полтавське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», 05.01.2023 продовжено дію трудового договору та зараховано до філії «Полтавське лісове господарство ДП «Ліси України» ч. 6 ст. 36 КЗпП України, 22.01.2024 звільнений у зв'язку зі скороченням чисельності штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с. 7-8).
19.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до т.в.о. директора філії «Полтавське лісове господарство» з заявою, в якій просив виплатити йому матеріальну допомогу на придбання дров в сумі 6700,00 грн. згідно прийнятого колективного договору ДП «Ліси України» від 30.06.2023 зі змінами по розділу VIII пункту 8.6, як колишньому працівникові, який відпрацював безперервно на одному обході з 04.03.1989 року по 22.01.2024 року (а.с. 9).
Листом філії «Полтавське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 2384/28.2-2024 від 29.11.2024 позивачу повідомлено, що його було звільнено у зв'язку з скороченням чисельності штату, для набуття статусу пенсіонера підприємства йому необхідно надати документ, яким буде підтверджено поставлення та перебування останнього на обліку в центрі зайнятості з моменту звільнення з підприємства і до моменту досягнення пенсійного віку. Після надання зазначеного документу філія повернеться до розгляду його заяви (а.с. 10).
24 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою-вимогою до Генерального директора ДП «Ліси України» ОСОБА_3 та голови профспілки працівників лісового господарства України Ткачука В.І. про виплату йому матеріальної допомоги на придбання дров в сумі 6700,00 грн., згідно прийнятого Колективного договору ДП «Ліси України» від 30.06.2023 року зі змінами 28.11.2023 р., 25.04.2024 р. на період 2023-2025 р.р., в якій зазначив, що письмово звертався з відповідною заявою до керівництва філії «Полтавське Лісове Господарство» ДП «Ліси України», але йому було відмовлено. Вказує, що він є колишнім працівником, пенсіонером по інвалідності з 2005 року ІІ групи, як учасник ліквідації аварії на ЧАЄС, прирівняного до інваліда війни. В заяві вказав, що він пропрацював на одному обході з 04.03.1989 року до 01.03.2002 року лісником в колгоспі, а з 01.03.2002 року лісником та майстром лісу в Мінлісгоспі, держагролісгоспі, держагролісництві, а з 01.06.2019 року в ДП «Полтавське лісове господарство», був звільнений 22.01.2024 року в зв'язку зі скороченням штатів (а.с. 11).
Згідно відповіді філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» № 168/37-4-ВЛ від 07.02.2025 вбачається, що позивачу знову були наведені пункти 1.5, 8.6, 8.14 Колективного договору та повідомлено, що Колективним договором визначено вичерпний перелік підстав та умов для набуття права на отримання певного виду виплат. Наразі підстав для виплат ОСОБА_1 матеріальної допомоги відсутні. Підставою для отримання виплати, є набуття ОСОБА_1 статусу пенсіонера підприємства (а.с. 12-13).
Наказом ДП «Ліси України» № 1523 від 09.09.2024 Про створення філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» вирішено створити відокремлений підрозділ - філію «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» для виконання покладених на підприємство функцій у межах Полтавської та Харківської областей. (а.с. 39).
Згідно наказу ДП «Ліси України» № 1879 від 18.10.2024 припинено філію «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України» шляхом її закриття як відокремленого підрозділу та здійснено передачу активів та пасивів до філії «Слобожанський лісовий офіс» згідно із затвердженим передавальним актом (а.с. 40-41).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції враховуючи вищевикладені обставини справи, дослідивши умови колективного договору, прийшов до висновку про їх безпідставність та недоведеність.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суд з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Статтею 10 КЗпП України встановлено, що колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
За приписами ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст. 18 КЗпП України).
Положеннями колективного договору між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» та трудовим колективом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на 2023 - 2025 роки (в редакції чинній на момент подання позивачем заяв про виплату матеріальної допомоги для часткової компенсації на опалення приватного будинку (придбання дров)), зокрема, передбачено:
- п. 1.5. розділу І - договір поширюється на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, а також на працівників виборних органів профспілкових організацій підприємства. Окремі положення, що стосуються соціально-побутових питань, компенсацій та пільг, а також, що визначаються за згодою сторін, поширюються на пенсіонерів, які звільнилися з роботи в зв'язку з виходом на пенсію, працюючи на лісогосподарських підприємствах, правонаступником яких є ДП «Ліси України» (пенсіонером підприємства також вважається працівник, який був звільнений за скороченням за два роки до настання пенсійного віку і до настання пенсійного віку перебував на обліку в центрі зайнятості) та безпосередньо на ДП «Ліси України», інвалідів внаслідок трудового каліцтва або професійних захворювань і сім'ї працівників, загиблих на виробництві або під час АТО, ООС та захисту країни під час російсько-української війни (воєнний стан у зв'язку зі збройною агресією російської федерації введений з 24.02.2022 року);
- п. 8.5 розділу VІІІ для часткової компенсації на обігрів квартир (сплати комунальних платежів за опалення) та опалення приватних будинків (придбання дров) виплачувати матеріальну допомогу працівникам підприємства - 6700 грн., один раз на календарний рік згідно заяви працівника за умови, що даний працівник відпрацював на Підприємстві не менше 5 років і має середню заробітну плату менше ніж 22 тисячі грн.;
- п. 8.6 розділу VІІІ для опалення будинків і квартир, що мають пічне опалення, надавати один раз протягом календарного року матеріальну допомогу у розмірі 6700 грн. наступним категоріям (згідно заяви):
- сім'ям загиблих (чоловік, дружина, неповнолітні діти) на виробництві, в АТО, ООС та в російсько-українській війні, а також зниклих безвісти (воєнний стан у зв'язку зі збройною агресією російської федерації введений з 24.02.2022 року);
- працюючим учасникам АТО, ООС, учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок російсько-української війни (воєнний стан у зв'язку зі збройною агресією російської федерації введений з 24.02.2022 року), мобілізованим до ЗСУ, територіальної оборони та інших збройних формувань, які забезпечують обороноздатність країни.
ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами даного колективного договору, що підтверджується копією аркушу ознайомлення з його змістом (а.с. 42).
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявами про виплату матеріальної допомоги для часткової компенсації на опалення приватного будинку (придбання дров) після припинення між сторонами трудових правовідносин, документів на підтвердження його належності до категорії осіб, які визначені п. 1.5, 8.5, 8.6 Колективного договору не надавав, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доказів на підтвердження того, що він після звільнення за скороченням перебував на обліку в центрі зайнятості, а тому, згідно п. 1.5 умов колективного договору, вважався б пенсіонером підприємства, на підставі чого на нього б поширювалися умови даного колективного договору, ОСОБА_1 не надано.
Доводи апеляційної скарги, відносно того, що на момент припинення трудових правовідносин він вже був пенсіонером по інвалідності 2 групи - учасником війни, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому мав право на отримання відповідної матеріальної компенсації, колегія суддів відхиляє, оскільки умовами колективного договору, який має вичерпний перелік підстав та умов для набуття права на отримання певного виду виплат, не передбачено виплату матеріальної допомоги для опалення будинків, що мають пічне опалення з підстав наявності у позивача відповідного статусу.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права апеляційна скарга не містить.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував норми процесуального права та постановив рішення, яке відповідає закону, тому підстави для задоволення даної апеляційної скарги відсутні.
Отже, враховуючи вищевказане, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук