Справа № 547/663/24 Номер провадження 22-ц/814/3885/25Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
12 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вигородського Сергія Володимировича, Селянського ( фермерського) господарства "ДОСЛІДНЕ" та ОСОБА_2 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року у справі за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимира Леонідовича в інтересах стягувача ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в особі законного представника - батька ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Селянське (фермерське) господарство "Дослідне", про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, про визнання недійсним пункту 2 договору про припинення права аліментів на дитину у зв'язку з передачею права власності на земельні ділянки в частині передачі земельної ділянки,-
ОСОБА_3 , ОСОБА_6 звернулися із позовом до суду, в якому прохають визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03.03.2023, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Трембач Н.В. за реєстраційним № 271, щодо земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480; визнати недійсним пункт 2 договору про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з передачею права власності на земельні ділянки, що укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвічений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Д.О. Прокоп за реєстраційним № 281 в частині передачі земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480 на користь ОСОБА_5 ..
В обґрунтування позову зазначає, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження № 72657631 з примусового виконання виконавчого листа Семенівського районного суду Полтавської області № 547/282/23, виданого 09.08.2023, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики № б/н від 12.11.2021 в розмірі 10000,00 доларів США, пені 9000,00 доларів США, а також 3 % річних у розмірі 393,70 доларів США, штрафу 5 % від простроченої суми в розмірі 500,00 доларів США, штрафу 5 % від суми позики у розмірі 500,00 доларів США, а всього 20393,70 доларів США.
Після перевірки майнового стану боржника ОСОБА_4 було встановлено, що боржнику на праві приватної власності належала земельна ділянка кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, площею 1,4908 га, цільове призначення: для особистого селянського господарства, місце розташування: Полтавська область, Кременчуцький район, село Веселий Поділ. Після виникнення у боржника 12.12.2021 зобов'язання повернути кошти отримані за договором позики № б/н від 12.11.2021, він відчужив 03.03.2023 свою спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Трембач Н.В. за реєстраційним № 271.
Тобто боржником ОСОБА_4 штучно створені умови своєї неплатоспроможності шляхом відчуження майна на користь пов'язаної особи, Цей договір є таким, що укладений боржником на шкоду кредитору (стягувану) з метою уникнення сплати боргу та звернення стягнення на відповідне нерухоме.
В подальшому між ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 від імені якої діяв батько дитини ОСОБА_1 було 22.02.2024 укладено договір про припинення права аліментів на дитину у зв'язку з передачею права власності на земельні ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокопом Д.О. за реєстраційним № 281. Зокрема, відповідно до п. 2 договору №281 ОСОБА_2 , передає, а ОСОБА_5 приймає у власність нерухоме майно, серед якого наявна земельна ділянка, площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480.
Позивач вважає, що вартість спірної земельної ділянки була занижена, а правочин з її першого відчуження є фраудаторним. Цим відповідач ОСОБА_4 свідомо зменшив обсяг свого майна щодо якого можна було б здійснити стягнення коштів за рішенням суду на користь ОСОБА_3 .. Наступний правочин щодо відчуження земельної ділянки на користь дитини в обмін на звільнення від сплати аліментів, є проявом "права на зло" оскільки ускладнює повернення земельної ділянки з власності дитини і спрямований на неможливість її повернення у власність ОСОБА_4 .
Наголошував, що договір позики, який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передбачав забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_4 належною йому земельною ділянкою площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480. Позичальник ОСОБА_4 зобов'язався не відчужувати вказану земельну ділянку до повернення позики ОСОБА_3 .. ОСОБА_4 знав про ініціювання ОСОБА_3 позову проти нього, а тому продав земельну ділянку покупцеві ОСОБА_2 , за кілька тижнів до отримання позову судом. Договір від 03.03.2023 є фраудаторним відповідно до висновків ВП ВС у справі №910/16579/20 через його вчинення продавцем з порушенням принципі доброчесності, з метою приховування боржником своїх активів, на шкоду кредитору. Правочин, який вчинено боржником в період настання у нього зобов'язань з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Наступні відповідачі фактично є заручниками неправомірних дій ОСОБА_4 ..
Крім того, позивач звернув увагу на ознаки злагоджених дій сторін договору від 22.02.2024, якому передувало розірвання сторонами шлюбу, стягнення аліментів з матері дитини на утримання дитини на користь батька дитини, купівля матір'ю дитини значної кількості земельних ділянок, одночасне передання земельних ділянок у власність дитини задля припинення зобов'язань матері зі сплати аліментів.
Водночас ОСОБА_4 і ОСОБА_7 є односельцями та депутатами місцевої ради, а тому обґрунтовано спілкуються. ОСОБА_2 , є дочкою ОСОБА_7 .. ОСОБА_2 , передала спільну із її чоловіком ОСОБА_1 спірну земельну ділянку у власність їх дочці ОСОБА_5 ..
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області позов було задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03.03.2023, що укладений між продавцем ОСОБА_4 і покупцем ОСОБА_2 , що посвідчений 03.03.2023 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Нельою Володимирівною, зареєстровано у реєстрі за № 271, щодо земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, місце розташування: Полтавська область, Кременчуцький (раніше Семенівський) район, село Веселий Поділ.
Визнано недійсним договір про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з передачею права власності на земельні ділянки від 22.02.2024, що укладений між ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_1 , та посвідчений 22.02.2024 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокоп Денисом Олександровичем, зареєстровано у реєстрі за № 281, у частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, місце розташування: Полтавська область, Кременчуцький (раніше Семенівський) район, село Веселий Поділ.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича 3028,00грн витрат зі сплати судового збору.
З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Вигодський С.В. та подав апеляційну скаргу, в якій прохає рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 22.07.2025р. у справі №547/663/24 скасувати та ухвалити нове рішення. До вказаної апеляційної скарги приєдналися відповідач ОСОБА_2 та третя особа СФГ «Дослідне».
Зокрема вказує, що не погоджується із оскаржуваним судовим рішенням, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено наявність у діях відповідача (покупця) спірної земельної ділянки ОСОБА_2 ознак недобросовісності. Тобто, не було встановлено ознак (критеріїв) фраудаторного договору та, які підтверджувалися би достатніми, належними і допустимими доказами.
Акцентує увагу суду, що суд першої інстанції не з'ясовував мотивів, що спонукали відповідача ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_8 активно спряти ОСОБА_3 в отриманні оспорюваних договорів навіть з порушенням порядку, встановленого законодавством.
Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представник відповідача ОСОБА_1 та представник ОСОБА_9 , інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст.374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відбулося за обставин, що свідчать про фраудаторний характер правочину, тобто продавець зобов'язався не відчужувати землю до повернення позики ОСОБА_3 , однак всупереч цьому передав ділянку за місяць до подання позову про стягнення простроченої валютної позики.
Суд врахував також родинні, дружні та майнові зв'язки між відповідачами та третьою особою (СФГ "Дослідне"), через які відбулася формальна передача права власності на земельну ділянку зі збереженням фактичного володіння орендаря. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що договір про припинення права на аліменти на дитину від 22.02.2024 не відповідає вимогам ст. 190 СК України, оскільки дитина проживала разом із батьками, а також не є відплатним договором відповідно до ст. 388 ЦК України, адже дитина не здійснювала зустрічного надання. Враховуючи ці обставини та принцип недопустимості зловживання правом, суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсними як договір купівлі-продажу від 03.03.2023, так і договір про припинення права на аліменти у частині передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_5 ..
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно пунктів 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Частиною першою статті 216 ЦК встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки сам факт укладення ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки з ОСОБА_2 сам по собі не свідчить про втручання у майнову сферу боржника ОСОБА_4 . Однак ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку, попри взяте на себе зобов'язання не відчужувати її до моменту повернення позики ОСОБА_3 , а також те, що договір купівлі-продажу було укладено всього за місяць до подання ОСОБА_3 , позову про стягнення простроченої валютної позики. Сукупність цих обставин дала суду підстави дійти висновку про фраудаторний (удаваний) характер правочину та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 03.03.2023, укладений між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) щодо ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480, розташованої в селі Веселий Поділ Кременчуцького (раніше Семенівського) району Полтавської області. Це рішення ухвалено на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципу недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.09.2023 у справі №524/4347/23 розірвано шлюб між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На момент відкриття провадження у справі обидва відповідачі мали однакове зареєстроване місце проживання, за яким отримували судову кореспонденцію, не повідомивши суд про зміну адреси.
Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 16.05.2024, щодо ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження №73342277 від 15.11.2023, стягувачем за яким є ОСОБА_1 - співвідповідач у цій справі.
З інформації з ЄДР юридичних осіб встановлено, що керівником СФГ "Дослідне" (третя особа у справі, код ЄДРПОУ 32364537) є ОСОБА_7 , який володіє 80% статутного капіталу, тоді як ОСОБА_10 - 20%. Згідно з декларацією ОСОБА_7 за 2019 рік, відповідачка ОСОБА_2 є його дочкою.
22.02.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , від імені якої діяв її батько ОСОБА_1 , був укладений договір про припинення права на аліменти на дитину шляхом передачі права власності на земельні ділянки. Цей договір, посвідчений приватним нотаріусом Прокопом Д.О. (реєстр №281), передбачав передачу ОСОБА_2 у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1,4908 га (кадастровий номер 5324581201:01:001:0480).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.09.2023 у справі №524/4349/23 визначено обов'язок матері - ОСОБА_2 сплачувати доньці ОСОБА_11 аліменти у розмірі 7000 грн щомісячно, починаючи з 29.06.2023 до досягнення нею повноліття. Усього договір охоплював передачу восьми земельних ділянок загальною площею 28,2443 га.
Вартість спірної ділянки сторони визначили у 48 213,77 грн - її нормативній грошовій оцінці, що не суперечить даним Єдиної бази звітів про оцінку від 14.02.2024. Доказів ринкової вартості сторони не надали.
Також встановлено, що право оренди цієї земельної ділянки зареєстроване 10.04.2023 за СФГ "Дослідне" на підставі договору оренди від 03.03.2023 №541, укладеного між ОСОБА_2 (орендодавцем) та СФГ "Дослідне" (орендарем).
Суд першої інстанції вірно зазначає, що за даними справи дитина ОСОБА_5 проживає разом із батьками в м. Кременчуці. Водночас ч. 1 ст. 190 Сімейного кодексу України передбачає можливість укладення договору про припинення права на аліменти лише за умови проживання дитини з батьком окремо від матері, що у даному випадку не підтверджено.
Отже, цей договір не відповідає вимогам ст. 190 СК України, а отже, і ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України щодо дійсності правочину.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадках, якщо воно було загублене, викрадене або вибуло з володіння не з його волі. Проте договір про припинення права на аліменти не є відплатним, оскільки дитина не здійснювала зустрічного надання чи оплати за набуття земельної ділянки.
З огляду на родинні зв'язки між відповідачами та керівником СФГ "Дослідне" Мокляк В.Я. суд дійшов висновку, що передача земельних ділянок відбулася формально, без зміни фактичного володіння, з метою збереження орендаря - СФГ "Дослідне".
Виходячи з викладеного суд правомірно визнав наявними достатні підстави для задоволення позову та визнав недійсним договір про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з передачею права власності на земельні ділянки від 22.02.2024 у частині передачі ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею 1,4908 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0480.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального та матеріального права під час ухвалення рішення районного суду не знайшли свого підтвердження при перегляді його в апеляційному порядку.
Інших доводів, які б у розумінні статті 376 ЦПК України були б обов'язковою підставою для скасування судового рішення, апеляційна скарга не містить та зводиться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вигородського Сергія Володимировича, Селянського ( фермерського) господарства "ДОСЛІДНЕ" та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2025 року.
Головуючий суддя : ________________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ______________________ С.Б. Бутенко ____________________ О.І. Обідіна