Справа № 1602/571/2012 Номер провадження 22-ц/814/3741/25Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
05 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Панченка О. О.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Якимової Ольги Володимирівни
на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 липня 2025 року, постановлену в селищі Велика Багачка під головуванням судді Ячала Ю. І.
за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України
у цивільній справі за поданням начальника відділу ДВС Великобагачанського районного управління юстиції Каравана Ю. В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у відношенні боржника ОСОБА_1 ,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила суд скасувати заходи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосовані ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15.05.2012 у справі № 1602/571/2012.
Заява мотивована тим, що Великобагачанським районним судом Полтавської області розглянуто та ухвалою від 15.05.2012 задоволено подання начальника відділу ДВС Великобагачанського РУЮ Каравана Ю. В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання судового рішення.
Вказувала, що при зверненні до Державної прикордонної служби України з приводу перетину кордону України отримала відповідь про те, що на даний час виконується ухвала Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15.05.2012.
Проте, станом на 04.07.2025 відносно неї відсутнє виконавче провадження про стягнення заборгованості в межах зведеного виконавчого провадження № 308-3, а тому підстави для тимчасового обмеження її у праві виїзду за межі України відсутні.
Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з відсутністю законних підстав для скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Не погодившись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Якимова О. В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд, діючи однобічно та упереджено, встановив, що виконавчі провадження, які було відкрито після 2012 року відносно заявника ОСОБА_1 , є підставою для продовження існування застосованого заходу забезпечення позову, при цьому посилався на виконавчі провадження, які не мають відношення до зведеного виконавчого провадження № 308-3 до виконання зобов'язань за яким застосовано тимчасове обмеження.
Вважає, що суд буквально витлумачив резолютивну частину ухвали від 15.05.2012, зміст якої містить порушення принципу правової визначеності, так як не вказує якого саме зобов'язання стосується.
Звертає увагу, що ВДВС не надало відомостей про стан зведеного виконавчого провадження № 308-3, на виконання зобов'язань з якого було застосовано тимчасове обмеження.
На думку апелянта, на даний час відсутні підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки такий захід мав тимчасовий характер, відомості про зведене виконавче провадження № 308-3 відсутні, як відсутні й будь-які претензії зі сторони осіб, на користь яких було ухвалено рішення про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 .
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у статті 33 Конституції України, за якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.
Пунктом 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга статті 18 ЦПК України).
Аналогічна норма міститься у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України.
Європейський суд з прав людини наголошує, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».
У справі «Soering vs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Виконання будь-якого рішення суду є складовою права на справедливий суд та обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції.
Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
У разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною першою статті 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина п'ята статті 441 ЦПК України).
Звертаючись до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник повинен довести факт зміни обставин, які стали підставою для застосування до нього відповідного заходу.
По справі встановлено, що ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 травня 2012 року за поданням начальника ДВС Великобагачанського РУЮ тимчасово обмежено до виконання судового рішення право виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
Підставою для вжиття вказаних обмежувальних заходів відносно боржника ОСОБА_1 стало наявність значної заборгованості по зведеному виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчих документів, виданих Великобагачанським районним судом Полтавської області та Полтавським окружним адміністративним судом, за якими ОСОБА_1 зобов'язана сплатити заборгованість на користь Миргородської ОДПІ в сумі 49 450,85 грн; на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 24 924,34 грн; на користь ПАТ КБ «Надра» в сумі 28 945,09 грн; на користь АТ «ПроКредитБанк» в сумі 8 367,23 грн; на користь держави в сумі 11 389,52 грн, всього загальною сумою 123 077,03 грн.
Звертаючись із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, ОСОБА_1 посилалася на відсутність підстав для застосування обмеження, оскільки виконавче провадження щодо неї в межах зведеного виконавчого провадження № 308-3 відсутнє.
Проте, такі доводи заявника є безпідставними, оскільки спростовуються наявними доказами існування заборгованості, зокрема, на користь ПАТ КБ «Надра» в сумі 28 741,38 грн, на користь Миргородської ОДПІ в сумі 49 450,85 грн, що підтверджується інформацією Миргородського відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.07.2025 та не оспорюється боржником.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність зведеного виконавчого провадження № 308-3, під час виконання якого у травні 2012 року начальник відділу ДВС звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, не свідчить про відсутність заборгованості по виконавчим документам, що стали підставою застосування заходів тимчасового обмеження прав боржника.
Належних та допустимих доказів погашення вказаної заборгованості заявником суду не надано і таких обставин не доведено.
Таким чином, за недоведеності заявником факту виконання обов'язку, покладеного на неї судовими рішеннями, зокрема, внесення платежів у погашення заборгованості, вжиття усіх необхідних заходів для виконання боргових зобов'язань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування заходів тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та доводами апеляційної скарги не спростовується.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та залишає ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу представника боржника - без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якимової Ольги Володимирівни залишити без задоволення.
Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. О. Панченко