Справа № 344/15421/25
Провадження № 33/4808/737/25
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.
Суддя-доповідач Малєєв
21 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., за участю секретаря с.з. Паньків В.І., розглянув справу за апеляційною скаргою адвоката Любчика С.Р. в інтересах ОСОБА_1 (Апелянт) на постанову Івано-Франківського міського суду від 13.10.2025 та
1. Зміст постанови суду першої інстанції.
1.1. Суд визнав Апелянта винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, піддав штрафу 17 000 грн, позбавив права керування транспортними засобами на 1 рік.
1.2. 27.08.2025 о 17 год 44 хв у м. Івано-Франківськ по вул. Коновальця, 221 Апелянт керував т.з. марки «Volkswagen» моделі «Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а ПДР України.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 7510». Результат 1,88%.
2. Доводи апеляційної скарги.
2.1. Стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів того, що Апелянт безпосередньо керував транспортним засобом, що є визначальною обставиною для кваліфікації правопорушення.
2.2. На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовано лише нерухомий автомобіль та момент спілкування з особою, яка перебуває на місці водія, але відсутній сам факт руху транспортного засобу під керуванням обвинуваченого.
2.3. Апелянт заперечує факт керування автомобілем у час, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення (17:44), а протилежне не доведено матеріалами справи.
2.4. Акт огляду на стан сп'яніння та направлення на огляд є недопустимими доказами, оскільки вони складені з порушенням вимог ДСТУ 4163-2003 (у них відсутні обов'язкові реквізити: дата та місце складання документа).
2.5. Суд першої інстанції помилково надав перевагу Інструкції про виявлення ознак сп'яніння (яка не вимагає зазначення дати і місця) перед Національним стандартом України, вимоги якого є вищими та обов'язковими для оформлення організаційно-розпорядчої документації.
2.6. Судом порушено принцип презумпції невинуватості та стандарт доказування «поза розумним сумнівом» (з посиланням на практику ЄСПЛ), оскільки усі сумніви щодо доведеності вини, зокрема факту керування, не були розтлумачені на користь особи.
2.7. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини без підкріплення іншими належними доказами.
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
3. Провадження в апеляційному суді.
В судовому засіданні Апелянт пояснив, що він автомобілем за обставин, указаних у постанові суду не керував, оскільки перед цим вживав алкоголь. Керувала його дружина, під час руху вона допускала порушення і тому на стоянці він пересів за кермо. Коли підійшли працівники поліції, то він, не бажаючи проблем для дружини, узяв все на себе. Працівникам поліції не казав, що він є військовослужбовцем ЗСУ. Адвокат звернув увагу суду на те, що докази керування автомобілем відсутні, автомобіль був нерухомий і тому немає підстав визначати Апелянта як водія транспортного засобу. Просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, які в ній указані.
4. Мотиви суду.
4.1. Заборона водієві керувати транспортним засобом, у стані алкогольного сп'яніння встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП та п.2.9 «а» ПДР України.
4.2. Щодо виконання функцій водія.
Ключовим питанням справи є те, чи є підстави для висновку, що Апелянт виконував функції водія - керував автомобілем.
На це питання, на думку апеляційного суду, належить дати ствердну відповідь.
По-перше. Апелянт на відеозаписі під час комунікації з працівником поліції вказував, що він під час руху “підрізав» якийсь автомобіль.
По-друге. Працівники поліції підійшли до автомобіля, який був з працюючим двигуном, а Апелянт перебував за кермом. За відсутності інших даних це вказує на виконання функцій водія і є підставою для висновку, що Апелянт керував автомобілем, з приводу якого надійшло повідомлення працівникам поліції.
Це об'єктивне підтвердження висновків суду першої інстанції про керування Апелянтом автомобілем.
Клопотань про допит дружини Апелянта в якості свідка сторона захисту не заявила.
4.3. Щодо проходження огляду.
Під час встановлення особи Апелянт не повідомив, що він військовослужбовець ЗСУ. В матеріалах справи дані про це відсутні, тому у працівників поліції не було підстав для проведення огляду з урахуванням спеціального статусу Апелянта як військовослужбовця.
Огляд був проведений відповідно до приписів ст. 266 КУпАП на місці за допомогою газоаналізатора. Результат 1, 88 %. Апелянт погодився з таким висновком. В апеляційному суді факт вживання алкоголю він теж не заперечив.
Тому результати огляду в апеляційного суду сумнівів не викликають і факт алкогольного сп'яніння Апелянта належить вважати доведеним.
5. Оцінки і рішення.
За наслідками розгляду апеляційний суд дійшов тих же висновків, що і суд першої інстанції. Апелянт керував (виконував функції водія) автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Його дії містять склад ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Рішення суду 1-ї інстанції законне, обґрунтоване, вмотивоване. Порушень, які б слугували підставою для скасування рішення не встановлено.
Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Любчика С.Р. залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 13.10.2025 щодо ОСОБА_1 без змін.
Постанова не оскаржується.
Суддя А.Ю. Малєєв