Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6185/25 Головуючий у 1-й інст. Покатілов О. Б.
Номер провадження №33/4805/1016/25
Категорія ст.124,122-4 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
19 листопада 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Левчук Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 18 липня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП,
Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 18 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно постанови суду ОСОБА_1 28 травня 2025 року близько 19 год. 22 хв., в м. Житомирі по вул. Київській, 18, керуючи транспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, у результаті чого допустив виїзд за межі проїзної частини, де допустив наїзд на металеві огороджувальні стовпчики. У результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, травмовані відсутні. Вказаним ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне порушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 28 травня 2025 року близько 19 год. 22 хв., в м. Житомирі по вул. Київській, 18, керуючи транспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до ДТП, місце пригоди залишив. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10.А Правил дорожнього руху України, за що ст. 122-4 КУпАП передбачено відповідальність.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та застосувати до нього ст. 22 КУпАП або закрити провадження за недоведеністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд встановив його вину на підставі неналежних доказів, не дав належної і об'єктивної оцінки фактичним обставинам справи та наявним доказам, а призначене покарання не відповідає тяжкості правопорушення, вчинене з необережності. При цьому вказує, що транспортний засіб йому потрібен для підтримання його життєдіяльності та трудової діяльності батька ОСОБА_2 , який хворіє.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат Левчук Т.В. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №345899 від 30.05.2025, ОСОБА_1 28 травня 2025 року близько 19 год. 22 хв., в м. Житомирі по вул. Київській, 18, керуючи транспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, у результаті чого допустив виїзд за межі проїзної частини, де допустив наїзд на металеві огороджувальні стовпчики. В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, травмовані відсутні, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне порушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №345909 від 30.05.2025, ОСОБА_1 28 травня 2025 року близько 19 год. 22 хв., в м. Житомирі по вул. Київській, 18, керуючи транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце пригоди залишив, чим порушив вимоги п. 2.10.а. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 06 червня 2025 року провадження за вказаними адміністративними правопорушеннями об'єднано в одне провадження.
В своїх письмових поясненнях, а також поясненнях суду, водій ОСОБА_1 пояснив, що він керував належним йому автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Київській в м. Житомирі. Перебуваючи на перехресті в лівій смузі руху, він побачив, що автомобіль перед ним увімкнув лівий показник повороту. Намагаючись об'їхати його, він почав різко перелаштовуватися у праву смугу руху, але допустив виїзд за межі проїзної частини на огороджувальні стовпчики. Вийшовши з автомобіля, він оглянув місце події і, почувши погрози з боку пішоходів, поїхав з вказаного місця. Вважає, що істотної шкоди заподіяно не було.
Судом першої інстанції досліджено докази, які знаходяться в матеріалах справи:
- письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які пояснили, що почули рев мотору і побачили, як автомобіль «BMW», темно-синього кольору, вилетів на тротуар біля пішоходів поруч з собором, збивши огороджувальні стовпчики. Після цього водій даного автомобіля вийшов, оглянув місце ДТП і з пробуксовкою поїхав далі;
- письмові пояснення ОСОБА_5 , яка зазначила, що ОСОБА_1 є її сином. Побачивши в соціальних мережах фото, де її син збив стовпчики, намагалася йому дозвонитися, але не змогла. Місце його знаходження їй не було відомо;
- схема місця ДТП, на якій зафіксовано пошкодження огороджувальних стовпчиків на тротуарі по вул.Київська, 18 в м.Житомирі у кількості 7 штук;
- відеозапис з камер відеоспостереження.
Проаналізувавши вищевказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, що виразилися у порушення ним пунктів 12.1, 2.10 а) ПДР України.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
При оцінці доказів суд реалізує стандарт більшої переконливості, при якому цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду було дотримано у достатньому обсязі і висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР України, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із останнім.
Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР України може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв'язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.
Причинно-наслідковий зв'язок між пригодою та порушенням ПДР України встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.
Свій висновок суд, з посиланням на пояснення водія ОСОБА_1 , письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , схему місця ДТП з додатком, відеозаписи з місця пригоди, належним чином обґрунтував порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР України (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), що знаходиться у причинному зв'язку із виникнення даної ДТП.
Реалізовуючи стандарт більшої переконливості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме недотримання водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР України призвело до наслідків - пошкодження дорожніх споруд та іншого майна.
Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обґрунтовані та об'єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам, які відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та які не мають ознак монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи. Долучені відеозаписи з камер нагляду та свідків події, хоч і складається з кількох частин, однак не містять ознак підробки, повністю узгоджуються із схемою місця ДТП, поясненнями свідків та самого водія ОСОБА_1 , відображають фактичні обставини механізму дорожньо-транспортної пригоди та дії водія автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , які призвели до пошкоджень дорожніх споруд на тротуарі та перебування у безпосередній близькості значної кількості пішоходів.
Аргументи захисника щодо не засвідчення доданих до протоколу відеозаписів електронним цифровим підписом суд також оцінює критично, оскільки вказане засвідчення не передбачене чинним КУпАП, а Кодексом адміністративного судочинства встановлено порядок здійснення судочинства іншої юрисдикції. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 (справа № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20), ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. До того ж, КУпАП не містить норм, які передбачають обов'язок подання відповідних доказів з використанням електронного цифрового підпису. Крім того, відсутність засвідчення електронним цифровим підписом відеозапису не спростовує відображені на ньому події.
Також, на відеозаписах зафіксовано, як автомобіль «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , залишає місце ДТП на великий швидкості, маючи значні пошкодження переднього бамперу.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. Наданий суду апеляційної інстанції висновок експертного дослідження № ЕД-19/106-25/13007-ФП від 04.11.2025 вищевказаних висновків не спростовує, оскільки судом встановленні недотримання водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР, наслідком якого є дорожньо-транспортна пригода.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Матеріали справи місять достатню кількість доказів обставин ДТП та залишення водієм цього місця, які, до того ж, зафіксовані на відеозаписах, тому допит додаткових свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не є необхідним, тому клопотання про їх допит не підлягає задоволенню.
В той же час, судом першої інстанції не в достатньому обсязі враховано вимоги ст. 280 КУпАП, за якою орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається зі ст. 124 КУпАП, санкція останньої передбачає два альтернативних види стягнення: штраф в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ст. 33 КУпАП).
Статтею 27 КУпАП визначено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
В той час, як згідно ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Отже, у разі альтернативного покарання, позбавлення права керування транспортними засобами може застосовуватися за певних умов - грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.
Щодо застосування ст. 22 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Зазначена стаття містить примітку, в якій зазначено, що положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.
Оскільки ОСОБА_1 притягується до відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, а також враховуючи можливі тяжкі наслідки вчиненого правопорушення внаслідок виїзду на жвавий тротуар, що могло призвести до заподіяння шкоди здоров'ю та/або життю пішоходам, застосування до нього ст. 22 КУпАП є неможливим через пряме обмеження в цій нормі щодо ст.122-4 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив врахувати підстави залишення місця, тяжкість правопорушення та необхідність використання ним автомобіля у підприємницькій діяльності його батька ОСОБА_2 , який хворіє та є волонтером, а також потреби у зустрічі матері ОСОБА_5 в день ДТП з автобуса.
Водій ОСОБА_1 свою вину визнав, в матеріалах справи також відсутні докази повторного порушення порядку користування цим правом.
Судом першої інстанції не враховано зазначені факти, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про недотримання судом першої інстанції вимог ст.ст. 23, 30, 33, 280 КУпАП в частині призначеного покарання.
Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції в частині призначеного покарання підлягає зміні з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік на застосування штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 18 липня 2025 року змінити в частині накладеного адміністративного стягнення з адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік на адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь