Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15424/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/786/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
18 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Житомирі судового провадження №295/15424/25 в межах кримінального провадження №12024060000000475 від 17.06.2024 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 04.11.2025,
Зазначеною ухвалою частково задоволено клопотання слідчої СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 .
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.
Заборонено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу із 18:00 години до 06:00 години в межах строку досудового розслідування до 30.12.2025 (включно).
Покладено на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та/або суду;
2) не відлучатися за межі Київської та Житомирської областей без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
3) утримуватися від спілкування з будь-ким із представників АТ «Житомиробленерго», зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Встановлено строк дії ухвали до 30.12.2025.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчої СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 . При цьому, звертає увагу на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, яка полягає у не встановленні належною правовою процедурою обов'язкового складу інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення з матеріальним складом у вигляді розміру інкримінованої матеріальної шкоди, періоду та обставин завдання такої матеріальної шкоди саме ОСОБА_5 (об'єктивна та суб'єктивна сторона злочину). Так, перевіркою уповноважених осіб потерпілої сторони 22.11.2024 порушень виявлено не було, то покази ОСОБА_8 про втручання ОСОБА_5 у червні 2024 року не відповідають дійсності, що також спростовує твердження сторони обвинувачення про втручання ОСОБА_5 в роботу лічильника і в жовтні 2024 року, адже за логікою, втручання мало відбутися після 22.11.2024, що повністю нівелює причетність ОСОБА_5 до вказаного періоду. Також, поза умисною увагою слідчої судді на підтвердження необґрунтованості підозри ОСОБА_5 в частині невідповідності інкримінованого йому періоду викрадення електроенергії, залишились і доводи сторони захисту щодо показів ОСОБА_8 (протокол допиту від 06.08.2025 р.) про те, що у січні 2025 року ОСОБА_5 забрав обладнання (пристрої для майнінгу), і воно не використовувалося як мінімум до березня 2025 року. Однак, незважаючи на такі покази даного свідка, сторона обвинувачення все одно інкримінує ОСОБА_5 вчинення неправомірних дій, пов'язаних із використанням обладнання, саме в зазначений період (січень - березень 2025 року), що додатково доводить той факт, що інкримінований ОСОБА_5 період вчинення правопорушення, як і розмір матеріальної шкоди, невстановлені та не відповідають фактичним обставинам справи. Наголошує, що обґрунтування повідомленої ОСОБА_5 підозри, про несанкціоноване втручання у роботу лічильника та викрадення саме ним електроенергії, ґрунтується виключно на показах єдиного свідка сторони обвинувачення, ФОП ОСОБА_8 , пряму та очевидну зацікавленість якого у притягненні ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, сторона обвинувачення воліє не помічати, а слідчий суддя проігнорувати. Натомість саме ОСОБА_8 є власником приміщення та абонентом/споживачем електроенергії за договором з потерпілою стороною за адресою, де відбулося викрадення електроенергії та базується належне ОСОБА_8 підприємство по каменеобробці, робота якого беззаперечно потребує використання великої кількості електроенергії, що мало б бути перевірено стороною обвинувачення шляхом порівняння обсягів енергії, необхідному для роботи вилученого обладнання для майнінгу, з обсягом, необхідним для каменеобробки, який очевидно буде перевищувати енергоспоживання в рази, що може бути підтверджено або спростовано відомостями споживання підприємством ОСОБА_8 кількості електроенергії за попередні роки, ігнорування чого, з боку сторони обвинувачення, є додатковим підтвердженням необґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, і як результат, незаконне застосування до нього запобіжного заходу, прирівняного до обмеження волі.
Адвокат ОСОБА_6 під час повідомлення про призначений судовий розгляд провадження 11.11.2025 заявив клопотання про проведення судового розгляду без його участі та підозрюваного ОСОБА_5 . Клопотань про перенесення чи відкладення розгляду провадження з їх боку до суду не надійшло. Участь підозрюваного ОСОБА_5 в судовому розгляді провадження не є обов'язковою.
В свою чергу, прокурор Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_12 подав до апеляційного суду письмове клопотання про розгляд провадження без участі представників прокуратури у письмовому провадженні з позицією в заперечення апеляційних вимог адвоката ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Виходячи з положень ч.4 ст.107, ст.406 КПК України апеляційний суд вважає за можливе розглянути вказане судове провадження в письмовому порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції за місцем проживання.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 181, 194 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження №295/15424/25, в провадженні СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024060000000475 від 17.06.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.188-1, ч.5 ст.190 КК України.
У відповідності до клопотання слідчої, в період з 2021 по 2024 роки ОСОБА_5 , маючи спеціальні знання у сфері комп'ютерних технологій та доступ до комп'ютерного обладнання, вирішив займатися майнінгом, тобто обчислювальними операціями, за допомогою спеціалізованого обладнання, з метою отримання винагороди системи блокчейн у вигляді криптовалюти.
З цією метою ОСОБА_5 підшукав відповідне приміщення, придатне для розміщення та подальшої роботи належного йому майнінгового обладнання, яке розташував на території цеху по переробці природнього каменя, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває у власності ФОП ОСОБА_8 .
Для забезпечення функціонування спеціалізованого обладнання необхідне безперебійне підключення до електромережі потужністю не менше 100кВТ.
В подальшому з метою отримання прибутку шляхом блокування процесу обліку лічильником спожитої електроенергії, викрав, незаконно споживши, 365 049 кВт/год електричної енергії, чим завдав АТ «Житомиробленерго» майнову шкоду на загальну суму 2 292 099,65 грн.
31.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.188-1КК України.
31.10.2025 слідча СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 звернулась до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.152 КК України.
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_13 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 від 28.06.2025; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_3 від28.06.2025; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_14 ; висновком експерта за результатами проведення комплексної судової електротехнічної та трасологічної експертизи від 20.10.2025 №540/541/25-25; листом АТ «Житомиробленерго №013/25030 від 28.07.2025; повідомлення про підозру ОСОБА_5 ; іншими матеріалами провадження.
Наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
Таким чином, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується сукупністю доказів, які були долучені до клопотання слідчого, та об'єктивно на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної останньому, і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа може бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Наведене адвокатом ОСОБА_6 в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів в обґрунтування підозри ОСОБА_5 в інкримінованих злочинних діях, не спростовують даних, що ОСОБА_5 може бути причетним до інкримінованого кримінального правопорушення. Фактично формальні посилання захисника на недоведеність висунутої підозри не підтверджено відповідними доказами, на противагу сукупності доказів наданих органом обвинувачення. Апеляційні посилання в цій частині є безпідставними.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними посилання сторони захисту, що органом досудового розслідування не доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.188-1 КК України.
В свою чергу, як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на відповідних учасників кримінального провадження, як і вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, на думку апеляційного суду при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 , фактичні обставини їх вчинення, суспільну небезпеку, тощо.
Так, як убачається з матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.188-1 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є нетяжким, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 3-ох років.
Крім того, в даному випадку слід врахувати і інкриміновані фактичні обставини вчинення цього кримінального правопорушення (суть та характер), а саме умисне викраданні електричної енергії у великих розмірах в умовах енергетичної кризи в Україні, і за таких умов, значну суспільну небезпечність інкримінованих злочинних дій, системність цих дій, як і їх тривалий час, тощо.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_5 , переховуватися від органу від органу досудового розслідування/суду. Також, слід взяти до уваги і можливість позапроцесуальної поведінки останнього спрямованої на ухилення. Апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників (потерпілого та свідків) кримінального провадження будь яким шляхом для зміни, відмови від показів останніх. В даному випадку, слід врахувати те, що підозрюваному ОСОБА_5 на даний час відомі анкетні дані останніх (місця роботи, проживання та контактні дані). Також, слід врахувати і стадію досудового розслідування у цьому провадженні, яка потребує з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення.
Не залишено поза увагою слідчого судді і дані характеризуючі особу підозрюваного, зокрема, те, що підозрюваний має постійне місце проживання, на утриманні двох неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю ІІ групи, займається підприємницькою діяльністю, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, стадію досудового розслідування, як факт повного розуміння підозрюваним наслідків ним вчиненого.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність прокурором, процесуальних ризиків - можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні (п.п.1, 2 ч.1 ст.177 КПК України).
Апеляційні посилання сторони захисту на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними. При цьому, стороною захисту фактично не надано жодних відповідних доказів на спростування (хоча б опосередкованих) існування вище зазначених процесуальних ризиків у провадженні.
Таким чином, задовольняючи клопотання про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати, підозру останнього у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, тому застосування запобіжного заходу до підозрюваного у виді домашнього арешту, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
На переконання апеляційного суду, на даний час, саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений період доби, є цілком достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
З огляду на об'єктивно існуючі обставини справи (провадження), характеру протиправних дій, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 даних, які характеризують особу останнього, на даний час, домашній арешт в визначений період доби буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначають слідчий, прокурор та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов'язків.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в визначений період доби, з покладанням обов'язків, визначених ст.194 КПК України, оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують достатність такого виду забезпечення кримінального провадження, який на цьому етапі кримінального провадження є найбільш дієвим для підозрюваного.
Як вважає апеляційний суд, саме обмеження свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло зможе гарантувати забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 та відповідатиме меті застосування запобіжного заходу з тим щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст.2 КПК України.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та достатні гарантії його явки в суд/орган досудового слідства, забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу суд має врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, відомості про особу підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, обставини досудового розслідування.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя, дав належну оцінку усім доводам викладених в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу та правильно прийшов до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора та захисника не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 04.11.2025, якою застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання, заборонивши залишати вказане житло в період часу із 18:00 години до 06:00 години в межах строку досудового розслідування до 30.12.2025 (включно), без застосування електронних засобів контролю, з покладанням відповідних процесуальних обов'язків, з строком дії до 30.12.2025 (включно), - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :