Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5784/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/957/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
11 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №285/5784/25 в межах кримінального провадження №102025060530000691 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21.10.2025,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 20 грудня 2025 року включно.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою обрати йому біль м'який запобіжний захід. При цьому, наголошує, що його фактично утримують під вартою за вчинення адміністративного правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд, при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , в основному дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
У відповідності до виділених матеріалів судового провадження №285/5784/25, в провадженні Звягельського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження №12025060530000691 від 24.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України.
В ході судового розгляду вказаного кримінального провадження, 21.10.2025 в судовому засіданні Звягельським міськрайонним судом Житомирської області, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_6 (а.п.17-18) про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
На думку апеляційного суду клопотання прокурора є відповідним вимогам ст.199 КПК України, подано у визначений цією статтею строк, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відповідні відомості та обставини, які враховуються при продовженні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.
В свою чергу, сторона захисту була відповідно ознайомлена з цим клопотанням, безпосередньо в судовому засіданні заперечувала про задоволення цього клопотання, просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, наводивши відповідні доводи на спростування позиції прокурора, тощо. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
Вирішуючи зазначене клопотання прокурора, після відповідного обговорення в судовому засіданні між всіма учасниками провадження (потерпілий та його представник підтримали клопотання прокурора), суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів у своїй ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне судове рішення, зазначивши мотиви в існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які виправдовують продовження тримання під вартою обвинуваченого.
Під час розгляду клопотання прокурора, судом першої інстанції належно досліджені доводи обвинуваченого та його захисника викладені останніми безпосередньо в судовому засіданні про зміну запобіжного заходу, тощо, цим доводам дана відповідна оцінка та належний аналіз.
В свою чергу, кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом факту винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, а тому з огляду на цю стадію кримінального провадження для вирішення питання продовження строку запобіжного заходу відсутня необхідність оцінки зібраних у справі доказів на підтвердження чи спростування обґрунтованості обвинувачення, а встановлення на даному етапі обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відноситься до виключної компетенції суду першої інстанції при постановленні вироку.
При цьому, на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають оцінці судом характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В даному випадку, апеляційне посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на необґрунтованість його обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України, оскільки в його діях (на його думку) наявний склад адміністративного правопорушення, апеляційним судом визнається безпідставним, таким, що об'єктивно не спростовує (у тому числі й обґрунтованості обвинувачення) підстав продовження міри запобіжного заходу у даному провадженні та є явно неспроможним та виходить за межі апеляційного розгляду на даному етапі розгляду провадження в суді першої інстанції, оскільки під час розгляду провадження в суді першої інстанції в апеляційному порядку оскаржується лише продовження строку тримання під вартою.
Перевіряючи доцільність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого з огляду на наступне.
Так, на думку апеляційного суду, наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Апеляційний суд звертає увагу, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При цьому, апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання (в разі засудження), передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
В свою чергу, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років.
З огляду на це останній під тяжкістю можливого покарання об'єктивно може вчиняти спроби переховування від суду.
Крім того, слід врахувати і те, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в останнє, за вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж).
Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, який на момент розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом першої інстанції та апеляційним судом не зменшився та продовжує існувати.
Крім того, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду про наявність ризику незаконного впливу на свідків в даному провадженні. Так, при встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Також, за встановлених обставин, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, знову підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, то апеляційний суд вважає і доведеним процесуальний ризик вчинення інших правопорушень.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції відповідно до ст.178 КПК України, врахував інкриміновані фактичні обставини цього кримінального провадження, його характер, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винним, дані про його особу, тяжкість злочинів, взяв також до уваги наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Також, апеляційний суд приймає до уваги, що жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_8 на вказаній стадії кримінального процесу, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду надано не було.
За таких обставин суд апеляційної інстанції визнає безпідставними доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що суд не обґрунтував неможливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, та недоведеністю ризиків зазначених в клопотанні прокурора.
Гарантування обвинуваченого ОСОБА_8 належного дотримання процесуальних обов'язків, не достатньо доводять по-за розумним сумнівом дотримання ним відповідної сталої процесуальної поведінки.
Враховуючи доведеність прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з'ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Разом з цим, у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Разом з цим, оскаржуваним рішенням судом першої інстанції не застосовано заставу обвинуваченому, що, на думку апеляційного суду, з огляду на вимоги ч.3 ст.183 КПК України, свідчить про не належне врахування судом всіх норм кримінального процесуального законодавства.
Таким чином, в даному випадку, суд першої інстанції, не визначивши обвинуваченому ОСОБА_8 застави у її відповідному розмірі, допустився порушень норм КПК України, що підлягає виправленню апеляційним судом шляхом зміни ухвали Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21.10.2025 з встановленням відповідного розміру застави обвинуваченому.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За таких обставин, відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 , даних про його особу, а також встановленими ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, апеляційний суд, відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, визначає заставу обвинуваченому ОСОБА_8 в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, на думку суду апеляційної інстанції, буде відповідати принципам достатності та виваженості і буде гарантувати виконання обвинуваченими покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21.10.2025 - змінити.
Вважати продовженим строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб до 20.12.2025 (включно).
Визначити ОСОБА_8 як альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою на відповідний депозитний рахунок (Одержувач коштів: Житомирський апеляційний суд, код одержувача: 42261525, МФО: 820172, Банк: ДКСУ у м.Києві, рахунок: UA058201720355279002000085932).
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) прибувати до суду на кожну законну вимогу;
2) не відлучатися з м.Звягель Житомирської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
Строк дії обов'язків у разі внесення застави до 20.12.2025.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :