Справа № 161/23542/25 Провадження №11-сс/802/638/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ( в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2025 року (ЄРДР №12025030580002800),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , про застосування підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим та прокурором надано докази про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, а тому прийшов до висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у зв'язку з чим застосував даний запобіжний захід.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби. Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а клопотання про застосування запобіжного заходу безпідставно задоволено, оскільки, стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України. Більше того, звертає увагу, що слідчим суддею не було взято до уваги наявність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного та той факт, що останній має постійне місце проживання та реєстрації у м. Луцьку, де він проживає із своєю матір'ю, яка є інвалідом I групи. Також зазначає, що слідчим суддею не було враховано стан здоров'я підозрюваного, який будучи військовослужбовцем отримав поранення та контузію під час виконання завдань зі захисту Батьківщини і потребує лікування, що підтверджується доданими стороною захисту до матеріалів даної справи медичними довідками.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які скаргу підтримали з викладених в ній підстав, прокурора, який заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Як вбачається із матеріалів справи, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховано судом і те, що ОСОБА_7 в даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, за яке законом передбачене покарання на строк від 7 до 10 років позбавлення волі, в силу ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, однак щодо нього у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває обвинувальний акт за ч.4 ст. 187 КК України, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, та наявністьдоведених в судовому засіданні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що останній перебуваючи на волі може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя, без належного обґрунтування послався на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які нічим не підтверджені, на увагу суду не заслуговують, оскільки повністю спростовується матеріалами провадження, які фактично вказують про протилежне. А тому, такі доводи сторони захисту, з урахуванням наведених вище мотивів не дають жодних підстав для відмови в задоволенні клопотання слідчого та застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою.
Твердження сторони захисту, що домашній арешт зможе запобігти ризикам, визначеним у ст.177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки враховуючи встановлені обставини, обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також особу підозрюваного, вони є непереконливими.
Медичних протипоказань утриманню підозрюваного у СІЗО в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Разом з тим, відповідно до вимог п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, поєднаного із застосуванням насильства, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.
Таким чином, доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду, з урахуванням наведених вище мотивів, не зменшують доведених в ході розгляду справи стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та не дають жодних підстав для відмови в задоволенні клопотання слідчого та застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, як про це просить захисник.
Будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді