Справа № 163/2257/25 Провадження №33/802/792/25 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Доповідач: Клок О. М.
19 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який не працює, РНОКПП НОМЕР_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 08 жовтня 2025 року о 09 год 20 хв, на вул. Володимирській у м. Любомль, Ковельського району, Волинської області, керував електровелосипедом марки «Мінськ», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, як незаконну. Стверджує, що електровелосипедом марки «Мінськ» не є транспортним засобом, в розумінні ст. 130 КУпАП, і працівники поліції стосовно нього протокол про керування вказаним велосипедом у стані алкогольного сп'яніння, не складали. А встановлений на ньому механічний або електричний двигун не відносить його до категорії механічних транспортних засобів. У зв'язку із цим, просить оскаржену ним постанову судді першої інстанції від 23 жовтня 2025 року скасувати, а провадження по даній справі закрити аз відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 , а також його захисник - адвокат Губар Н.В., які своєчасно та належним чином повідомлялись про розгляд даної справи у апеляційному суді, що стверджується телефонограмою секретаря судового засідання відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ Анни Зубрицької, в судове засідання на розгляд даної справи не з'явились, про причини неявки не повідомляли, а тому суддя вважає можливим проводити її розгляд у їх відсутності.
Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, доходжу такого висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.
Згідно із п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Тоді як сам факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 476877 від 08 жовтня 2025 року, за змістом якого перший керував електровелосипедом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, і у якому надав пояснення «з протоколом ознайомлений та згідний»; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано виявлені у нього, в ході огляду, ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; роздруківкою результату тесту газоаналізатора «Alcotestr Drager 6820» від 08 жовтня 2025 року із результатом - 1, 48 ‰;направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 08 жовтня 2025 року, частково даними довідки старшого інспектора ВОНС в м. Ковель УПП у Волинській області ДПП старшого лейтенанта поліції Олександра ТАРАНА, якою стверджується факт отримання ОСОБА_1 , згідно відомостей «ІПНП», «НАІС» посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 30 липня 2013 року, що цілком підставно було враховано суддею при накладенні на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського який,з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є незалежним від будь-якого суб'єктивного сприйняття належним, допустимим та достатнім доказом його вини.
Сукупність зазначених доказів цілком обґрунтовано взята до уваги судом, і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.
Основні мотиви незгоди із постановою судді першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що електровелосипед, відповідно до його технічних характеристик, не є механічним транспортним засобом, а тому перший, не підлягає адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При оцінці таких його доводів, слід зазначити таке.
Згідно із визначенням, яке міститься в примітці до статті 121 КУпАП, під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини й механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом визнається колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Як слушно зазначено суддею та убачається із дослідженого відеозапису, велосипед марки «Мінськ», керований ОСОБА_1 , рухався без докладання фізичних зусиль до педалей останнім. Також установлено, що він експлуатувався на проїзній частині дороги, призначеній для руху транспортних засобів, із створенням небезпеки для інших учасників дорожнього руху та його швидкість становила орієнтовно 33 км/год.
Наведені ознаки цілком підставно були ураховані суддею для віднесення зазначеного велосипеда до низькошвидкісних легких електричних транспортних засобів.
Відповідно до правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 березня 2023 року (справа № 127/5920/22) будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна, для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, факт керування першим транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, є правильно установлений поліцейськими, що виразилось у оформленому стосовно нього протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджений судом.
Наведене у своїй сукупності, свідчить про правильність висновків судді щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Нових доказів, у спростування зазначених у постанові судді обставин у підтвердження доведення його вини у вчиненому, також надано не було.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року-залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: