Справа № 161/15870/25 Провадження №33/802/797/25 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В.
Доповідач: Клок О. М.
19 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судового засідання Зубрицької А.М., захисника Савчук Г.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника Савчук Г.Т. в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, адреса проживання АДРЕСА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2025 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 22.07.2025 близько 10.40 год за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та економічного характеру а саме: словесно ображала, принижувала, виганяла з квартири доньку ОСОБА_2 , чим була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, захисник подала апеляційну скаргу, у якій просить судове рішення скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржена постанова є незаконною, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення. Апелянт вказує, що мав місце сімейний побутовий конфлікт, відтак ОСОБА_1 не є суб'єктом інкримінованого правопорушення, що узгоджується з висновками викладеними у рішеннях Луцького міськрайонного суду. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію постанови ОСОБА_1 отримала 13.10.2025, 17.10.2025 звернулась з заявою до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги, та лише 20.10.2025 їй призначено захисника.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не була присутня під час розгляду справи в суді першої інстанції, копію постанови отримала 13.10.2025, а 20.10.2025 їй призначено захисника, який скаргу подав 30.10.2025, тому строк апеляційного оскарження постанови необхідно поновити, так як він пропущений із поважних причин.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, яка скаргу підтримала з підстав кладених в ній, суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Вимоги ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачають, що суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Крім того, згідно з Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Судом першої інстанції ці вимоги закону, при винесенні постанови, враховано та дотримано в повному обсязі.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №429109 від 22.07.2025, заявою та письмовими поясненнями, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, під час його оформлення ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом протоколу та їй було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України.
В своїй сукупності наведені докази підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного та економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої, що тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Сумніви щодо достовірності зазначених вище доказів у суду відсутні.
Отже, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є обґрунтованими.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
Обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, та на переконання апелянта, слугують підставами для закриття провадження у справі, є необгрутованими і недостатніми, тому апеляційний суд їх не бере до уваги.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити строк захиснику Савчук Г.Т. в інтересах ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Савчук Г.Т. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2025 року стосовно останньої - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду О.М. Клок