Справа № 570/5006/21 Головуючий у 1 інстанції: Гнатущенко Ю. В.
Провадження № 22-ц/802/1212/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
11 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Черняк О. В.,
з участю:
прокурора - Костюк Н. В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом виконувача обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_1 , треті особи, - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , про витребування земельної ділянки, за апеляційними скаргами третьої особи ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_4 , та відповідача ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року,
У жовтні 2021 року виконувач обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області), ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 01 серпня 2022 року, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 08 жовтня 2019 року № 2506 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність»; скасувати рішення державного реєстратора від 11 листопада 2021 року № 61530455 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,0207 га, кадастровий номер 5624682000:04:028:0930, що розташована на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області; витребувати у ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області земельну ділянку загальною площею 1,0207 га, кадастровий номер 5624682000:04:028:0930, що розташована на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Позов обґрунтовано тим, що Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області рішенням від 27 червня 2019 року № 2143 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства» затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства площею 0,8087 га з кадастровим номером 5624683300:07:033:0134 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності в с. Городок Городоцької сільської ради та передала зазначену земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_7 . На підставі вказаного рішення 04 липня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права приватної власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_7 .
Прокурор також зазначав, що ОСОБА_7 , знаючи, що він отримав у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом приватизації, повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
ГУ Держгеокадастру у Рівненській області своїм наказом від 08 жовтня 2019 року № 2506 затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0207 га ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району та передало у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1,0207 га з кадастровим номером 5624682000:04:028:0930 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
На підставі вказаного рішення державний реєстратор виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Левчук Ю. С. 10 грудня 2019 року зареєстрував право власності за ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 5624682000:04:028:0930 площею 1,0207 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1983197556246).
Таким чином, ОСОБА_7 вдруге безкоштовно отримав у власність земельну ділянку з тим самим цільовим призначенням, а саме для ведення особистого селянського господарства.
Надалі на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 червня 2020 року ОСОБА_7 вказану земельну ділянку відчужив ОСОБА_5 (розмір частки 2/5), ОСОБА_3 (розмір частки 2/5) та ОСОБА_6 (розмір частки 1/5), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
За положеннями статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 124 Земельного Кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадян може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
ОСОБА_7 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 08 жовтня 2019 року № 2506) уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (рішення Городоцької сільської ради від 27 червня 2019 року № 2143).
Прокурор вважає, що всупереч вимог статей 116, 118, 121 ЗК України ОСОБА_7 приховав той факт, що раніше ним на підставі рішення Городоцької сільської ради Рівненського району від 27 червня 2019 року № 2143 фактично використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року у цій справі позов виконувача обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області задоволено.
Ухвалено визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 08 жовтня 2019 року № 2506 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність».
Скасовано рішення державного реєстратора від 11 листопада 2021 року № 61530455 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,0207 га з кадастровим номером 5624682000:04:028:0930, що розташована на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Витребувано у ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області земельну ділянку загальною площею 1,0207 га з кадастровим номером 5624682000:04:028:0930, що розташована на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Стягнуто із ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у розмірі по 2 270,00 грн з кожного.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року у цій справі залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2025 року у цій справі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2923 року в частині вирішення позовних вимог виконувача обов?язків Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великоомелянівської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08 жовтня 2019 року № 2506 «Про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» та скасування рішення державного реєстратора від 11 листопада 2021 року № 61530455 про державну реєстрацію права власності за земельну ділянку з кадастровим номером 5624682000:04:026:0939, що розташована на території Великоомелянівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про витребування земельної ділянки скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позову про витребування земельної ділянки, представник ОСОБА_3 - адвокат Ошурко Й. М. подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кохана О. В. покликається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про витребування земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову в позові.
У відзиві на апеляційні скарги прокурор зазначає, що на його думку, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому прокурор просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Ошурко Й. М. та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кохана О. В. апеляційні скарги підтримали, просили рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про витребування земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Прокурор Костюк Н. В. апеляційні скарги заперечила, просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про витребування земельної ділянки залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про витребування земельної ділянки без змін з таких підстав.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Частинами 1, 2 статті 78 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Частиною 1 статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до пункту «а» частини 3 статті 22 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з пунктом «в» частини 3, частиною 4 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
За змістом пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Судом за матеріалами справи встановлено, що 08 лютого 2019 року ОСОБА_7 звернувся до Городоцької сільської ради із заявою про виділення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Городок Рівненського району площею 1,0 га. У заяві зазначив, що правом на безоплатну приватизацію він не скористався (т. 1, а. с. 28).
Городоцька сільська рада своїм рішенням від 13 лютого 2019 року № 2022 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», розглянувши заяву ОСОБА_7 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, надала дозвіл ОСОБА_7 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Городок Рівненського району для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,81 га із земель комунальної власності (т. 1, а. с. 27).
25 червня 2019 року ОСОБА_7 звернувся до Городоцької сільської ради із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с. Городок та передачу цієї земельної ділянки у власність (т. 1, а. с. 29).
Городоцька сільська рада рішенням від 27 червня 2019 року № 2143 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства» затвердила проект землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,0887 га (кадастровий номер 5624683300:07:033:0134) ОСОБА_7 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в с. Городок на території Городоцької сільської ради та надала ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 0,800 для ведення особистого селянського господарства в с. Городок на території Городоцької сільської ради (т. 1, а. с. 30).
01 липня 2019 року ОСОБА_7 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та відповідно до статті 118 ЗК України просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовано площею 1,0207 га, яка розташована на території Великоомелянівської сільської ради Рівненського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільського господарського призначення державної власності. У своїй заяві ОСОБА_7 повідомив, що не скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території України (т. 1, а. с. 22).
Наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 22 липня 2019 року № 1693 надано дозвіл ОСОБА_7 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Великоомелянівської сільської ради. Орієнтований розмір земельної ділянки 1,027 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 23).
23 вересня 2019 року ОСОБА_8 звернувся до начальника ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та відповідно до статті 118 ЗК України просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0207 га для ведення особистого селянського господарства на території Великоомелянівської сільської ради та просив надати цю земельну ділянку власність (т. 1, а. с. 24).
Наказом ГУ Держгеокадастру у Рівнеській області від 08 жовтня 2019 року № 2506 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0207 га ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Великоомелянівської сільської ради. Передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1,0207 га з кадастровим номером 5624682000:04:028:0930 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільського господарського призначення держаної власності на території Великоомелянівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (т. 1, а. с. 25).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 червня 2020 року ОСОБА_7 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_5 (розмір частки 2/5), ОСОБА_3 (розмір частки 2/5), ОСОБА_6 (розмір частки 1/5).
23 вересня 2021 року та 11 жовтня 2021 року Рівненська окружна прокуратура зверталася з листом до Великоомелянівської сільської ради про виявлене порушення норм земельного законодавства (т. 1, а. с. 31-34). Своїми листами від 24 вересня 2021 року та від 25 жовтня 2021 року Великоомелянівська сільська рада повідомила прокурора про те, що вони не заперечують проти представництва в судах їх законних інтересів Рівненською окружною прокуратурою відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (т. 1, а. с. 35, 36).
Відповідач у цій справі ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5624682000:94:028:0930 площею 1,0207 га для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 з одної сторони та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Чумак Т. В., зареєстрованого в реєстрі № 1267 (т. 1, а. с. 120, 121).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Стаття 400 ЦК України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.
Стаття 388 ЦК України (в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21).
За висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Третя особа ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи можливість витребування спірної земельної ділянки, зазначають, що вони є добросовісними набувачами.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції врахував, що оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 08 жовтня 2019 року № 2506 ОСОБА_7 незаконно надано земельну ділянку площею 1,0207 гектара (кадастровий номер 5624682000:04:028:0930), оскільки він надав недостовірну інформацію та повторно отримав земельну ділянку для безоплатної приватизації, яку потім відчужив ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у відповідних частках на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 червня 2020 року, серія та номер 506, а останні надалі відчужили ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11 листопада 2021 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Чумак Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1267.
Установивши, що ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку площею 1,027 га (кадастровий номер 5624682000:028:0930) на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08 жовтня 2019 року, яке прийнято з порушенням вимог статей 116, 118, 121 ЗК України, оскільки ОСОБА_7 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок даного виду використання, ураховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння сільської територіальної громади поза її волею, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відновлення права Великоомелянівскої сільської територіальної громади на земельну ділянку шляхом її витребування від відповідача ОСОБА_1 .
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог прокурора про витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 та на те, що втручання держави у його право власності в цьому випадку є виправданим, оскільки порушення визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі як національного багатства, та положення законодавства України про зобов'язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.
Скасовуючи постанову Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у цій справі в частині вирішення позову про витребування земельної ділянки, Верховний Суд зауважив, що 09 квітня 2025 року набув чинності Закон України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-ІХ).
Законом № 4292-ІХ статтю 388 ЦК України викладено в такій редакції:
«Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача
1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо:
1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень;
2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
3. Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:
1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;
2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.
Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.
Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало:
а) до об'єктів критичної інфраструктури;
б) до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
в) до об'єктів та земель оборони;
г) до об'єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів (територій) на момент вибуття з володіння;
ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів на момент вибуття з володіння;
д) до пам'яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.
4. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках».
Статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Відповідно до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
У справі, що переглядається в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції про витребування земельної ділянки ухвалено 30 травня 2023 року, тобто до набрання чинності Законом № 4292-ІХ.
У зв?язку з цим положення Закону № 4292-ІХ про зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно - грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не можуть застосовуватися у цій справі, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення про витребування земельної ділянки до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову прокурора в інтересах держави про витребування земельної ділянки.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не впливають на правильність судового рішення.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновків, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про витребування земельної ділянки ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги третьої особи ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_4 , та відповідача ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року у цій справі в частині задоволення позову виконувача обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_1 , треті особи, - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , про витребування земельної ділянки залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді