Справа № 154/2379/25 Провадження №33/802/775/25 Головуючий у 1 інстанції:Вітер І. Р.
Доповідач: Гапончук В. В.
17 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Палащука В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Палащука В.М. на постанову Володимирського міського суду Волинської області від 24 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 13 червня 2025 року о 13:10 год. в місті Володимирі Волинської області по вулиці Устилузькій ОСОБА_1 керував моторолером марки «Кросер», з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку на місці зупинки та у лікувальному закладі, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Не погодившись з постановою судді першої інстанції захисник Палащук В.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує що судом не з'ясовані та не доведені обставини, які мають значення для справи. Апелянт зазначає, що оскільки працівники поліції не здійснювали зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , тому були відсутні підстави для проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, електровелосипед не підпадає під визначення механічний транспортний засіб, оскільки немає двигуна внутрішнього згорання, а електродвигун потужністю 500 Вт, менше 3 кВт, відповідно працівники поліції мали застосовувати норми законодавства України, що передбачають відповідальність велосипедистів за порушення ПДР. Захисник просить скасувати оскаржену постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Володимирського міського суду Волинської області від 24 вересня 2025 року, оскільки копію постанови отримано лише 08.10.2025.
За приписами ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, будь-яких клопотань до суду не подавав.
Тому, за наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 у судовому засіданні, при цьому враховує, що інтереси останнього представляє його захисник Палащук В.М.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, доходжу наступного висновку.
Перш за все підлягає поновленню строк на апеляційне оскарження постанови Володимирського міського суду Волинської області від 24 вересня 2025 року, оскільки такий пропущений з поважних причин, що доведено під час апеляційного розгляду.
Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За положеннями статтей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На переконання апеляційного суду, вказаних вимог закону судом першої інстанції під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України дотримано та вжито всіх заходів, передбачених КпАП України для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, а тому висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.
Захисником оспорюється доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КпАП України з посиланням, що електровелосипед не підпадає під визначення механічний транспортний засіб.
Однак таке посилання в апеляційній скарзі не заслуговує на увагу з огляду на наступне.
Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Згідно п.1.10 ПДР України, механічний транспортний засіб транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року, який набрав чинності 23 березня 2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», електричним колісним транспортним засобом є - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.
Положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Зважаючи на зазначене, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
До не механічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).
Втім норма статті 130 КУпАП України встановлює відповідальність, та не розділяє транспортні засоби на механічні, не механічні, електричні чи будь-які інші.
Відтак електроскутер, а також електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноцінним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Поміж тим, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а тому були відсутні підстави вимагати у нього пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки предметом доказування в межах цієї справи є саме фактичні дані щодо відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння .
Огляду на стан сп'яніння підлягають усі водії, щодо яких є докази керування ними транспортними засобами із ознаками певного виду сп'яніння, до яких, згідно із матеріалами справи, відноситься і ОСОБА_1 .
Сам ОСОБА_1 факт керування транспортним засобом, а саме електровелосипедом марки Crosser моделі CR-1 не заперечував, а лише вказував, що електровелосипед не є механічним транспортним засобом в його розумінні, що належним чином спростовано наведеним вище.
Апеляційний суд вважає, що підстави зупинки транспортного засобу та факт зупинки транспортного засобу не можуть беззаперечно впливати на вирішення питання про винність чи не винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Водночас, відеозаписом чітко зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, переслідування його поліцейськими по вулиці Устилузькій у місті Володимирі та подальше спілкування поліцейських із ОСОБА_1 після зупинки ним транспортного засобу.
Отже, факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким встановлено обставини та форма правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13 червня 2025 року, яким встановлено ознаки алкогольного сп?яніння ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, а також зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 червня 2025 року, від проходження якого у закладі охорони здоров'я він також відмовився; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, якими повністю підтверджено: факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 13 червня 2025 року о 13:30 год; переслідування його поліцейським по вулиці Устилузькій у місті Володимирі; спілкування поліцейських із ОСОБА_1 після зупинки ним транспортного засобу та неодноразове акцентування поліцейським на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
Апеляційному суду не надано відомостей, які можуть слугувати підставою не довіряти наведеним вище доказам, оскільки судом першої інстанції вжито усіх заходів для встановлення доведеності факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Таким чином доводи апелянта про безпідставність визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України апеляційний суд вважає цілком необґрунтованими.
Таким чином, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,
Поновити захиснику Палащуку Володимиру Михайловичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Володимирського міського суду Волинської області від 24 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Палащука Володимира Михайловича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 24 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук