Справа № 161/21460/25 Провадження №11-сс/802/631/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
дізнавача - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2025 року (ЄРДР № 12025035580000748),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання дізнавача СД Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025035580000748 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України.
Відповідно до вказаної вище ухвали слідчого судді відмовлено у накладені арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: легковий автомобіль марки «AUDI» модель «RS7» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити повністю та накласти арешт на легковий автомобіль марки «AUDI» модель «RS7» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що вилучений транспортний засіб є знаряддям та засобом вчинення злочину, зберіг на собі його сліди. Перевірка зазначених обставин, в ході проведення досудового розслідування потребує проведення огляду згаданого автомобіля і призначення, за необхідності, відповідних експертиз. З огляду на наведене, з метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт на вилучений транспортний засіб, свідоцтво про його реєстрацію.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора та дізнавача, які апеляційну скаргу підтримали, представника власника майна, який вказав про безпідставність апеляційних вимог та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Арештом майна згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч. 3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
З аналізу положень вказаних вище процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст. 170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду поданого дізнавачем клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого та законного висновку про недоведеність сукупності розумних підозр та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом для накладення арешту на майно вказане в клопотанні дізнавача.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що Луцьким РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025035580000748, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України, відомості про яке до ЄРДР внесені 14.10.2025.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 07 вересня 2025 року у період часу з 21 години 30 хвилин до 23 години 00 хвилин, разом із іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, діяльність яких була спрямована на грубе порушення громадського порядку, перебуваючи у громадському місці, поблизу АЗС «МАР», що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Сирники (М19), діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, організував проведення автомобільних перегонів за участі легкових автомобілів, які здійснювали свій рух, використовуючи прийоми дрифтування, що полягає в умисному керованому заносі автомобіля під час проходження повороту на високій швидкості, на автомагістральній дорозі М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» у районі села Сирники Луцького району, та взяв активну участь у цих групових діях, що призвели до грубого порушення громадського порядку та суттєвого порушення роботи транспорту інших громадян.
15.10.2025 дізнавачем СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області проведено огляд місця події по вул. Яровиця, 3, м. Луцьк, поблизу АЗС «Укрнафта», за участі ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було оглянуто та вилучено: легковий автомобіль марки «AUDI» модель «RS7» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 15.10.2025 вказане вище майно, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025035580000748.
Дізнавач доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на згадане майно зазначав про те, що на його думку існує сукупність розумних підозр, що транспортний засіб марки «AUDI» модель «RS7» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є доказами злочину, передбаченого ст. 293 КК України (групове порушення громадського порядку), у кримінальному провадженні № 12025035580000748, а тому саме з метою збереження цього майна, просив накласти арешт.
Проте, на час розгляду клопотання, органом досудового розслідування не доведено обґрунтування досягнення конкретних завдань шляхом арешту майна, як і не доведений факт причетності ОСОБА_12 та автомобіля «AUDI» модель «RS7» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , що перебуває у власності останнього до вчинення будь якого кримінального правопорушення.
Крім того, стороною обвинувачення жодним доказом не доведено, що власник майна не зможе забезпечити належне збереження речових доказів протягом здійснення досудового розслідування без накладення арешту на майно.
Отже, відсутні підстави стверджувати про можливість втрати слідів кримінального правопорушення, при тому, що ні дізнавачем, ні прокурором в судовому засіданні не вказано, які саме сліди кримінального правопорушення можуть бути втрачені, які негативні наслідки настануть для встановлення обставин у кримінальному провадженні у разі, коли на транспортний засіб не буде накладений арешт, за умови, що їх огляд вже проведений, відомості відображені у протоколі огляду місця події.
З огляду на наведене, на даному етапі досудового розслідування рішення слідчого судді про відмову в накладенні арешту на майно є законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги прокурора безпідставні та не доводять необхідність такого надмірного втручання у права власника, як накладення арешту на майно.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованню, підстави для її скасування відсутні.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді