Справа № 161/14085/25 Провадження №33/802/799/25 Головуючий у 1 інстанції:Рудська С. М.
Доповідач: Гапончук В. В.
17 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю секретаря Галензи В.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2025 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, протягом року до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення не притягувався, студента ЛНТУ, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29.06.2025 року о 03.18, в м. Луцьку, по проспекту Перемоги, 20, ОСОБА_1 керував електросамокатом JET, з бортовим номером 310-224, в порушення вимог п. 2.9а ПДР України, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди ОСОБА_1 , проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Alcotest Drager 6810», результат якого становив 1,36 %о.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою судді першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом не з'ясовані та не доведені обставини, які мають значення для справи. Апелянт зазначає, що його огляд на стан алкогольного сп'яніння у період дії повітряної тривоги був проведений з порушеннями, оскільки він був позбавлений можливості пройти в укриття, скористатися допомогою адвоката. Крім того, електросамокат, яким керував апелянт не є механічним транспортним засобом у розумінні ПДР, тому у цьому випадку положення ст. 130 КпАП України не підлягають застосуванню. Просить скасувати оскаржену постанову та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі і просив її задовольнити, доходжу наступного висновку.
За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскарженій постанові судді підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 375867; довідкою УПП у Волинській області ДПП Національної поліції України від 02.07.2025 року; чеком приладу «Alcotest Drager 6810» ARСЕ-0225 (результат огляду 1,36 %о); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 29.06.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.06.2025 року; рапортом інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП у Волинській області лейтенанта поліції М. Чепура від 29.06.2025 року; відеозаписом із відеореєстратора, встановленого в салоні службового автомобіля поліції та з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського.
Разом з тим, вина ОСОБА_1 доводиться відеозаписом, яким зафіксовано, що 29.06.2025 року, під час патрулювання, приблизно о 03.18, по проспекту Перемоги, 20 в м. Луцьку, було помічено електросамокат з бортовим номером 310-224 під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування з ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. На цю пропозицію ОСОБА_1 погодився, результат тесту «Драгер» склав 1,36 %о. Останній не оспорював результат свого огляду на стан сп'яніння на місці його зупинки, бажання проїхати до медичного закладу не виявив. ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено з порушеннями, оскільки такий був проведений в нічний час і під час повітряної тривоги на увагу суду не заслуговує.
Апеляційний суд наголошує, що в Україні введено режим воєнного стану, який передбачає обмеження прав громадян, зокрема щодо вільного пересування, діє комендантська година і відповідно працівники правоохоронних органів мають забезпечувати громадський порядок, особливо в комендантську годину.
Якщо людина в заборонений час - протягом комендантської години - перебуває на вулиці, то комендантський патруль має право її затримати, перевірити в неї наявність документів, які б давали право на перебування на вулиці, чи підтвердити обставину про відсутність таких документів у даної особи, а також встановити причину порушення комендантської години.
Саме порушення вимог комендантської години і стало причиною зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції і в ході спілкування та перевірки документів було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, що стало надалі причиною вимоги до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння 29.06.2025 належним чином підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та фактично не заперечується самим апелянтом.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що електросамокат, вказаний в постанові суду не є механічним транспортним засобом в розумінні ПДР та КпАП України не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Однак, при цьому, норма ст. 130 КпАП України не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що неможливо стверджувати про керування ОСОБА_1 саме механічним транспортним засобом, суд відхиляє, оскільки ст. 130 КпАП України передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З огляду на викладене вище, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким з ознаками алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КпАП України.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження факту будь-яких порушень працівниками поліції вимог закону під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння чи складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , а лише покликання сторони захисту в апеляційній скарзі на можливі порушення без належного їх обґрунтування слід розцінювати як спроби останнього уникнути відповідальності за скоєне будь-яким чином.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи, тому безпідставними є доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Водночас, апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки судом при його накладенні не було враховано наступне.
Положеннями ст. 33 КпАП України регламентовано, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Так, санкція ч. 1 ст. 130 КпАП України передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від № 18 від 19.12.2008 р.) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Окрім того, ст. 30 КпАП України передбачено позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, в тому числі права керування транспортними засобами.
Зі змісту вказаної статті убачається, що позбавити права керування транспортними засобами можна особу, якій таке право надане.
Згідно довідки УПП ГУНП у Волинській області ДПП від 02.07.2025, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія не отримував.
Тож, з аналізу наведених вище норм та обставин справи слідує, що ОСОБА_1 на час інкримінованих подій не був водієм в розумінні Правил дорожнього руху України, оскільки не був наділений спеціальним правом керування транспортним засобом.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при обранні виду адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував обставин справи та дані про особу правопорушника, який станом на день події правопорушення не мав посвідчення водія.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що постанову суду першої інстанції слід змінити, а саме виключити з оскарженої постанови вказівку суду про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 змінити.
Виключити з постанови вказівку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
В іншій частині постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук