Справа № 159/871/25 Провадження №11-кп/802/649/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
12 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030550001501 від 20.10.2024 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Горохів Горохівського району Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 08.02.2021 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статей 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;
- 09.08.2023 року Рожищенським районним судом Волинської області за ч.4 ст.185, ч.4 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 18.06.2024 року на підставі ст.81-1 КК України звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина покарання 4 роки 7 місяців 22 дні,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна, що перебуває у його власності.
На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 09.08.2023 року, а саме 2 (два) місяці позбавлення волі, та остаточно, за сукупністю вироків, призначено ОСОБА_7 до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 8 (вісім) місяців з конфіскацією майна, що перебуває у його власності.
Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк покарання попереднє ув'язнення з 20.10.2024 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку - один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_7 залишено тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_7 в доход держави процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи в розмірі 2387,70 гривень.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.10.2024 року.
Речові докази: джинсову куртку чорного кольору, сині джинсові штани, камуфляжну панаму, двоє джинсових штанів синього та чорного кольору, дві футболки чорного кольору, сіро - чорну кофту-куртку, коричневу сумку, один станок для гоління, 5 пластирів, два USB шнури, один чорний кейс з бездротовими навушниками, що передані на зберігання до камери схову речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області - вирішено повернути ОСОБА_7 ; зламані окуляри, що передані на зберігання до камери схову речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області - повернути потерпілому ОСОБА_9 .
Згідно вироку суду, 20.10.2024 року приблизно о 18.40 годині обвинувачений ОСОБА_7 , як пасажир перебував в автомобілі марки «Ауді А4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням потерпілого ОСОБА_9 , та під час зупинки на автодорозі М19 неподалік повороту на село Волошки Ковельського району Волинської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, вчинив розбійний напад на водія ОСОБА_9 , а саме, перебуваючи на задньому сидінні в автомобілі, лівою рукою обхопив шию ОСОБА_9 , який знаходився попереду на водійському сидінні, притиснув його до сидіння, що утруднило дихання останнього, при цьому неодноразово висловив вимогу до потерпілого віддати наявні у нього грошові кошти. Надалі, долаючи опір потерпілого, завдав йому один акцентований удар правою рукою в ділянку правого вуха та під час того, як ОСОБА_9 намагався звільнити шию від захвату, ОСОБА_7 схопив, утримував і згодом вкусив зубами вказівний палець лівої руки потерпілого, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді ран передньої та задньої поверхонь середньої та дистальної фаланги ІІ пальця (вказівного) лівої кисті, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дізнавшись про відсутність у потерпілого коштів, залишив транспортний засіб і попрямував у напрямку села Любитів Ковельського району Волинської області.
Зазначеними діями ОСОБА_7 скоїв злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого в умовах воєнного стану (том 2 а.с.99-102).
В апеляційній скарзі обвинувачений вказує на те, що з вироком він не згідний оскільки не була проведена належним чином психіатрична експертиза. Просить вирок скасувати та повернути справу до суду першої інстанції (том 2 а.с.112).
На адресу Волинського апеляційного суду 01.10.2025 року від прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 надійшли заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого. Вважає, викладенні доводи у апеляційній скарзі необґрунтованими, твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про підстави скасуванню вироку із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції не відповідають вимогам визначених ст.415 КПК України. Просить апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2025 року залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок - залишити в силі (том 2 а.с.129-130).
В судове засідання не з'явився потерпілий ОСОБА_9 , хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження. Від нього на адресу апеляційного суду не надходило ні заяв, ні клопотань про відкладення розгляду справи. Учасники кримінального провадження, які з'явилися в судове засідання не заперечували, щодо продовження розгляду справи у відсутності потерпілого ОСОБА_9 . Його неприбуття не перешкоджає розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги; думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який просив в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого відмовити за безпідставністю; перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки його вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Вказаних вимог закону місцевим судом при ухваленні вироку дотримано.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого в умовах воєнного стану, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження й ґрунтується на зібраних у провадженні і перевірених у суді доказах, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені і докладно викладені у вироку, як того вимагає ст.370 КПК України.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_9 , судового експерта ОСОБА_10 , а також даними, що містяться у письмових доказах.
Відповідно суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілого, документальні та інші докази, яким суд дав вірну оцінку, та які є послідовними та узгоджуються між собою та в своїй сукупності повно відтворюють картину події.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у провадженні, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій. Наявні у провадженні докази відповідають вимогам закону щодо належності та допустимості доказів.
Під час досудового розслідування та при судовому розгляді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону кримінального правопорушення.
За таких обставин не має підстав вважати, що у справі допущена однобічність судового розгляду, яка викликає необхідність скасування вироку, закриття провадження чи призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції у даній справі, як про це зазначав в апеляційній скарзі обвинувачений, та наведені доводи ним та його захисником в ході розгляду справи апеляційним судом.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , що виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого в умовах воєнного стану, мали місце. Зазначені дії містять склад кримінального правопорушення, передбачено ч.4 ст.187 КК України. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів проаналізував з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що внаслідок отриманої контузії, будучи військовослужбовцем ЗСУ, він не пам'ятає події та обставин скоєного кримінального правопорушення, що в результаті може впливати на здатність усвідомлювати значення своїх дій, тобто що він є неосудним.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_7 була проведена судово-психіатрична експертиза та відповідно до висновку експерта № 354 від 11.12.2024 року ОСОБА_7 в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого правопорушення, виявляв ознаки розладу адаптації у вигляді астено-невротичної реакції, які не позбавляли його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. ОСОБА_7 перебував в стані гострої алкогольної інтоксикації (простого алкогольного сп'яніння) (том 1 а.с.287-188).
Окрім цього, враховуючи пояснення ОСОБА_7 про те, що він не пам'ятає події та обставин скоєного кримінального правопорушення, а також його скарги на погіршення стану здоров'я і додаткові симптоми у виді втрати здатності говорити, діагноз лікувальної частини ДУ «Маневицька виправна колонія» щодо наслідків черепно-мозкової травми, в ході судового розгляду суд першої інстанції призначив додаткову судово-психіатричну експертизу (том 2 а.с.26-27).
Згідно з висновком амбулаторної додаткової судово-психіатричної експертизи № 133 від 15.05.2025 року при клінічному дослідженні розладів сприйняття не виявлено, мислення послідовне, логічне, судження ґрунтовні, інтелект відповідає освіті та життєвому досвіду. ОСОБА_7 в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого правопорушення, виявляв ознаки розладу адаптації у вигляді астено-невротичної реакції, які не позбавляли його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. ОСОБА_7 перебував у стані гострої алкогольної інтоксикації (простого алкогольного сп'яніння), ознак патологічного сп'яніння не спостерігалося. На час проведення експертизи у ОСОБА_7 виявляються ознаки розладу адаптації у вигляді змішаного розладу емоцій та поведінки, які не позбавляють його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними (том 2 а.с.45-47).
Також в суді першої інстанції був допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_10 , який підтримав надані ним висновки та надав чіткі відповіді на запитання сторони захисту щодо відмінностей розладів адаптації від станів психіки, які зумовлюють нездатність усвідомлювати чи контролювати дії.
Отже, як убачається зі змісту наведених експертиз, та матеріалів кримінального провадження, експертом дано відповіді на постановлені при призначенні експертиз питання. Також під час судового розгляду місцевим судом допитано експерта, який проводив експертизи, з метою роз'яснень своїх висновків.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_7 як на час вчинення злочину, так і на даний час є осудним і підлягає кримінальній відповідальності за вчинене.
Отже, судом першої інстанції повно та всебічно досліджено стан психічного здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 . На теперішній час обвинувачений відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Судом апеляційної інстанції не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при призначенні даних експертиз та їх проведенні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає безпідставним доводи апелянта про призначення нового судового розгляду справи у суді першої інстанції для визначення стану осудності ОСОБА_7 та призначення додаткової судово-психіатричної експертизи обвинуваченого, оскільки дані вимоги не містить переконливих доводів необхідності проведення такої експертизи.
На думку апеляційного суду така позиція обвинуваченого є надуманою та такою, що не відповідає встановленим фактичним обставинам по справі і дана з єдиною метою - ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того колегія суддів апеляційного суду, перевіривши вирок в частині призначеного покарання, приходить до переконання, що призначене обвинуваченому покарання, повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, і не є надто суворим. Покарання призначене з урахуванням положень ст.50, 65 КК України.
Апеляційний суд вважає, що у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Верховний Суд неодноразово звертає увагу на те, що виправлення має на меті шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту, а тому її слід залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_11 - без змін.
Керуючись ст.ст.379, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді