Справа № 165/5240/24 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/1208/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
17 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Нововолинської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 24 вересня 2025 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеним позовом, який обґрунтувала тим, що вона з відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 липня 2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 .
На підставі судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 26 липня 2021 року з ОСОБА_2 в її користь стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його (заробітку) доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач також зазначила, що відповідач аліменти не сплачує, внаслідок чого станом на 01 листопада 2024 року розмір заборгованості по аліментах складає 132402,08 грн.
Відповідач жодним чином не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я та не спілкується з сином.
Вона зі своїм сином є внутрішньо-переміщеними особами та проживають на орендованій квартирі, дитина знаходиться на повному утриманні позивача та її чоловіка. Потреби сина збільшуються, а вона в свою чергу намагається забезпечити дитину належним харчуванням, одягом та всебічно розвивати сина.
Покликаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; збільшити розмір аліментів, який було встановлено судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 26 липня 2021 року та стягувати з відповідача ОСОБА_2 в її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів його (заробітку) доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 24 вересня 2025 року постановлено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Нововолинської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів на утримання дитини, передати за підсудністю на розгляд Харківського районного суду Харківської області (вулиця Сковороди, 18, селище Покотилівка, Харківський район, Харківська область, 62458).
Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою, позивачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 17 листопада 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю, суд першої інстанції врахував, що ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Харківського районного суду Харківської області.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (а. с. 8). На час відкриття провадження у цій справі фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_4 є - АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками від 26 жовтня 2023 року № 751-5003011722 та № 751-5003011738 (а. с. 9).
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю № 645505 від 05 грудня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 28).
Натомість, починаючи з 27 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 взята на облік ВПО у УСВП Святошинської РДА у м. Києві, термін дії довідки УНЗС Нововолинської МР № 751-5003011722 від 26 жовтня 2023 року завершився, що підтверджується відповіддю № 1807286 від 23 вересня 2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (а. с. 92).
Відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Згідно із статтею 28 ЦПК України визначено перелік справ підсудність яких можлива за вибором позивача.
Відповідно до частини 16 статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Як вбачається з змісту статті 28 ЦПК України позов про позбавлення батьківських прав не входить до переліку справ, підсудність яких, крім визначеної законом (частина 1 статті 27 ЦПК України), може бути також визначена за вибором позивача.
Положення статті 28 ЦПК України не можуть бути застосовані під час визначення підсудності позову про позбавлення батьківських прав, отже, не можуть бути застосовані і, зокрема, положення частини 16 статті 28 ЦПК України, можливість вибору позивача до якого суду звернутися з позовом про позбавлення батьківських прав, - відсутня, оскільки підсудність такої справи визначена законом.
Таким чином, з аналізу зазначених статей вбачається, що справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача відповідно до статті 27 ЦПК України.
Поєднання в одному провадженні двох позовних вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів не суперечить положенням процесуального закону, отже, не впливає на правильність визначеної судом територіальної юрисдикції (підсудності) такої справи і узгоджується з положеннями частини 3 статті 166 СК України, відповідно до якої при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Тобто позовна вимога про стягнення аліментів на дитину, яка поєднується із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, є похідною від останньої.
Отже, у справі, що переглядається, підсудність справи має визначатись згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Звертаючись в суд з позовом про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 в позовній заяві вказала своє місце реєстрації перебування: АДРЕСА_2 , місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , у зв'язку з чим позов пред'явлено до Нововолинського міського суду Волинської області.
Разом з тим у поданій апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 зазначила місце реєстрації перебування: АДРЕСА_4 .
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та з 27 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 взята на облік ВПО у УСВП Святошинської РДА у м. Києві, термін дії довідки УНЗС Нововолинської МР № 751-5003011722 від 26 жовтня 2023 року завершився, що підтверджується відповіддю № 1807286 від 23 вересня 2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (а. с. 92).
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю № 645505 від 05 грудня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 28).
Зазначене стверджує ту обставину, що станом на день подання позову ОСОБА_1 як ВПО перебувала на обліку у м. Нововолинськ, а на день подання апеляційної скарги перебуває на обліку у м. Києві, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у селищі Безлюдівка Харківського району Харківської області.
З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачці ОСОБА_1 слід було звертатися з цим позовом за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 .
У частинах 1-3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передачу цієї справи на розгляд іншому суду, оскільки ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Харківського районного суду Харківської області.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 24 вересня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді