Справа № 161/17949/25 Провадження №11-сс/802/629/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
12 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Сікрейт» на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 7202403105000009),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року задоволено клопотання прокурора про арешт майна, у матеріалах кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024031050000009 від 20.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.
В поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Сікрейт» вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що ТОВ «Сікрейт» не є стороною кримінального провадження, кримінальне провадження відкрито відносно ТОВ «ТБД СК». Зазначає, що між ТОВ «Сікрейт» та ТОВ «ТБД СК» відсутні будь-які господарські чи фінансові взаємовідносини. Вказує на те, що арешт рахунків безпідставно блокує господарську діяльність ТОВ «Сікрейт». Крім того, ТОВ «Сікрейт» не було повідомлене про розгляд клопотання прокурора та винесення ухвали, про арешт рахунків стало відомо лише зі звернення банку, який повідомив про блокування коштів на підставі ухвали. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та зняти арешт з грошових коштів у сумі 2 991 486, 65 гривень, що належать ТОВ «Сікрейт».
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, яка апеляційну скаргу заперечувала і просила рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів судової справи, власник майна ТОВ «СІКРЕЙТ» участі в судовому засіданні не брав, а тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає поновленню, так як він пропущений з поважних причин.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчим суддею дотримані в повній мірі.
З матеріалів клопотання вбачається, ТУ БЕБ у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72024031050000009 від 20 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.
Так, згідно матеріалів клопотання, в рамках даного кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що грошові кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Сікрейт» фактично використовуються у протиправному фінансовому механізмі, з штучним маніпулюванням кількісними та якісними показаннями з метою можливості формулювання штучного податкового кредити з ПДВ підприємствам реального сектору економіки та мінімізації їх податкових зобов'язань.
Вказане майно є матеріальними об'єктами, які можуть бути використані для доказування факту вчинення кримінальних правопорушень, оскільки встановлюють наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і зберегли на собі сліди вчинення злочинів, тобто відповідають критеріям речових доказів, зазначеним у ст.98 КПК України, а тому 01.09.2025 слідчим його визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Доводячи підставність поданого клопотання, прокурор вказував про те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України у зв'язку з чим і було визнано речовими доказами. А тому, саме з метою з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації прокурор просив накласти арешт на кошти.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке слідчим суддею накладено арешт, дійсно може бути доказом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212 КК України, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а тому відповідно до ч.2 ст.170 КПК України підлягає арешту - з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою, визначеною в п.3 ч.2 ст.170 КПК України.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд об'єктивно переконаний, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи, які викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції вважає непереконливими.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, як того просить апелянт - немає.
Не вбачає апеляційний суд й істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Клопотання ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року - задовольнити.
Поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Сікрейт» - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року про накладення арешту на майно - без зміни.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: