Справа № 761/13529/25
Провадження № 2/761/6255/2025
20 серпня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Клюс В.В., Голуб О.А.
за участі:
позивачки: ОСОБА_1
представника позивачки: ОСОБА_2
представника відповідача: Лисенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту газу Національної академії наук України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила суд:
-поновити їй ( ОСОБА_1 ) строк на звернення до суду з позовом;
-стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на її ( ОСОБА_1 ) користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, за період часу з 27 червня 2024 року по 26 січня 2025 року в сумі 54 218, 40 грн., (без врахування відповідних податків і обов?язкових платежів);
-стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на її ( ОСОБА_1 ) користь моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Наказом Інституту газу Національної академії наук України № 48-к від 30 липня 2004 року її ( ОСОБА_1 ) зараховано у відділ охорони та пожежної безпеки на посаду сторожа. Наказом № 69-к від 24 листопада 2023 року її, сторожа підрозділу сторожової охорони, було звільнено 27 листопада 2023 року за п.1 ст.40 КЗпП України, ?в зв'язку із скороченням чисельності штату, із відповідною зміною у штатному розписі Інституту, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 32 календарних дня?. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до Інституту газу Національної академії наук України про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, задоволено частково, ухвалено: визнати незаконним та скасувати наказ Інституту газу Національної академії наук № 69 від 24.11.2023 про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу Національної академії наук України з 27 листопада 2023 року; стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 листопада 2023 року по 26 червня 2024 року включно у розмірі 51 721,50 грн.; моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.; судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. В решті позовних вимог, відмовлено.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу Національної академії наук України та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 7 847,40 грн., без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів, підлягає негайному виконанню.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року залишено без змін.
Разом з тим, відповідачем не було здійснено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа.
Починаючи з червня 2024 року між сторонами тривало листування, щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
04 грудня 2024 року вона отримала лист про неможливість поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої її було звільнено.
Однак, Наказом №04-к від 21 січня 2025 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі з 27 січня 2025 року на посаді сторожа.
Копію даного наказу нею було отримано 29 січня 2025 року. Після чого, на адресу відповідача було направлено лист, щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, однак, даний лист з боку відповідача було залишено без відповіді.
Отже, з боку відповідача мало місце допущення прострочення виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 27 червня 2024 року по 26 січня 2025 року, що призвело до вимушеного прогулу, внаслідок тривалого невиконання рішення суду, а тому, з відповідача на її користь підлягає стягненню 54 218, 40 грн.
21 січня 2025 року через систему Електронний суд від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 відповідач зазначив, що посада, яку обіймала остання була скорочена. Інституті газу Національної академії наук України перебуває у віданні Національної академії наук України (надалі по тексту НАН України). Інститут газу Національної академії наук України розробляє структуру і штатний розпис у межах наявних коштів і затверджує його в установленому в НАН України порядку. Штатний розпис Інституту газу Національної академії наук України підлягає затвердженню відповідним Академіко-секретарем певного відділення НАН України. Зміни до штатного розпису вносяться в порядку, передбаченому для затвердження штатного розпису, тобто, також підлягають затвердженню Академіко-секретарем певного відділення НАН України. Інститут газу НАН України звернувся з листом до НАН України, щодо необхідності збільшення штатної чисельності Інституту газу на одну штатну одиницю - посаду сторожа. В усному порядку була отримана відповідь на письмове звернення, щодо можливості збільшення штатної чисельності лише у 2025 році. 15 січня 22025 року академіком-секретарем Відділення енергетики та енергетичних технологій НАН України було затверджено штатний розпис Інституту газу на 01 січня 2025 року. У зв?язку з чим, 21 січня 2025 року Інститутом газу було видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа Інституту газу НАН України з 27 січня 2025 року, про що, останню було повідомлено листом від 21 січня 2025 року. Крім того, у зв?язку з відсутністю посади, які обіймала ОСОБА_1 . Інститутом, позивачці було запропоновано листом від 12 серпня 2024 року іншу посаду, однак, відповіді на свою пропозицію Інститут так і не отримав. А тому, затримка виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, була викликана через організаційно-процедурні обмеження, а саме: порядку затвердження штатного розпису у НАК України, тобто, це було зумовлено об?єктивними обставинами та не залежало від волі відповідача. У своєму відзиві, представник відповідача зазначив, що позивачкою не надано жодного доказу на заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди та обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди.
02 червня 2025 року через систему Електронний суд від представника позивачки надійшла письмова відповідь на відзив.
Суд, заслухав пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з?ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов?язок доказування покладений на сторони (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Статтею 43 Конституції України, кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов?язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов?язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об?єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п?ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).
Частиною сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийнятого органом, який розглядає трудовий спір, підлягає фактичному виконанню.
Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов?язки громадянина визначаються виключно законами України.
Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що Наказом Інституту газу Національної академії наук України № 48-к від 30.07.2004 ОСОБА_1 зараховано у відділ охорони та пожежної безпеки на посаду сторожа.
Наказом № 69-к від 24 листопада 2023 року ОСОБА_1 , сторожа підрозділу сторожової охорони, було звільнено 27 листопада 2023 року за п.1 ст.40 КЗпП України, ?в зв'язку із скороченням чисельності штату, із відповідною зміною у штатному розписі Інституту, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 32 календарних дня?.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до Інституту газу Національної академії наук України про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, задоволено частково, ухвалено:
визнати незаконним та скасувати наказ Інституту газу Національної академії наук №69 від 24 листопада 2023 року про звільнення ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу Національної академії наук України з 27 листопада 2023 року;
стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 листопада 2023 року по 26 червня 2024 року включно у розмірі 51 721, 50 грн.;
стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.;
стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн.
В решті позовних вимог, відмовлено.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу Національної академії наук України та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 7 847, 40 грн. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів, підлягає негайному виконанню.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року залишено без змін.
Рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ст.13 Закону України ?Про судоустрій і статус суддів?, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України, обов?язковість судових рішень є одним із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд приймає рішення іменем України. Судове рішення є обов?язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення суду.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою прав кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов?язкове виконання судових рішень - складовим правом на справедливий судовий захист.
Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави приймала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов?язків.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець приймає судом обов?язок працівника на роботу також добровільно і приймає рішення про поновлення працівника на роботу, і це обов?язок випливає з того, що у роботодавця обов?язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виконується відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення оскаржуватися.
28 червня 2024 року адвокат позивачки, звернувся з листом на адресу Інституту газу НАН України, щодо негайного виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа Інституту газу НАН України та виплати заробітку за один місяць.
Вказаний лист було направлено на адресу Інституту газу НАН України 28 червня 2024 року, про що свідчить копія опису вкладення до листа та квитанція про оплату поштової кореспонденції.
31 липня 2024 року адвокат позивачки повторно звернувся до Інституту газу НАН України з листом, з проханням повідомити інформацію щодо розгляду листа від 28 червня 2024 року.
Вказаний лист було направлено на адресу Інституту газу НАН України 31 липня 2024 року, про що свідчить копія опису вкладення до листа та квитанція про оплату поштової кореспонденції.
12 серпня 2024 року Інститут газу НАН України надав відповідь на вищезазначені листи адвоката від 28 червня 2024 року та 31 липня 2024 року, повідомивши, що у виконанні рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа проводяться відповідні зміни до штатного розпису у відповідності до розпорядження Президії НАН України від 26 лютого 2024 року №128 ?Про порядок складання, розгляду та затвердження кошторисів і штатних розписів бюджетних наукових установ й організації НАН України?.
Крім того, адвокату позивачки було запропоновано надати офіційно через адвокатський запит реквізити ОСОБА_1 для оплати середнього заробітку за один місяць в сумі 7 847, 40 грн., оскільки, в рішенні суду ці дані відсутні.
28 серпня 2024 року адвокатом позивачки було направлено лист на адресу Інституту газу НАН України, в якому повторно зазначено, щодо виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді сторожа Інституту газу НАН України, а також повідомлено реквізити для проведення виплат ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 7 847, 40 грн., без врахування податків, зборів та обов?язкових платежів.
Вказаний лист було направлено на адресу Інституту газу НАН України 28 серпня 2024 року, про що свідчить копія опису вкладення до листа та квитанція про оплату поштової кореспонденції.
04 грудня 2024 року Інститут газу НАН України повідомив ОСОБА_1 про неможливість поновлення останньої на посаді, з якої її було звільнено, оскільки, структурного підрозділу, як ? ОСОБА_5 охорона? та посади ?Сторож? в структурі та штатному розписі Інституту газу немає. Даним листом ОСОБА_1 було запропоновано переведення на наявну вакантну посаду ?Прибиральник території?.
Вказаний лист було направлено на адресу ОСОБА_1 04 грудня 2024 року, про що свідчить копія опису вкладення до листа та квитанція про оплату поштової кореспонденції.
20 січня 2025 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано три виконавчі листи на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року в частині: поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу Національної академії наук України з 27 листопада 2023 року; стягнення з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 листопада 2023 року по 26 червня 2024 року включно у розмірі 51 721, 50 грн. та моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн.; стягнення з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 073, 60 грн.
21 січня 2025 року Інститутом газу НАН України, на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року видано Наказ №04-К, відповідно до якого скасовано наказ Інституту №69-к від 24 листопада 2023 року про звільнення сторожа підрозділу сторожової охорони ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 з 27 листопада 2023 року на посаді сторожа в Інституті.
Листом від 21 січня 2025 року вищезазначений наказ про поновлення на роботі направлено на адресу позивачки.
24 січня 2025 року Інститутом газу НАН України видано Наказ №05-К, на доповнення наказу Інституту №04-к від 21 січня 2025 року, відповідно до якого, вважати ОСОБА_1 з 27 січня 2025 року такою, що стала до виконання свої робочих обов?язків на посаді сторожа господарчого відділу Інституту.
Відповідно до ст.1 Закону України ?Про виконавче провадження?, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.64 Закону України ?Про виконавче провадження?, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Як вбачається із матеріалів справи, 06 лютого 2025 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, по виконанню виконавчого листа №761/642/24, виданого 20 січня 2025 року Шевченківським районним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу НАН України з 27 листопада 2023 року.
З чого вбачається, що лише після добровільного виконання Інститутом газу НАН України рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, остання, достовірно знаючи про її поновлення, звернулась до державної виконавчої служби з виконавчим листом про її ( ОСОБА_1 ) поновлення на роботі, щодо примусового виконання рішення суду.
З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що з боку ОСОБА_1 не було вжито усіх заходів для належного виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року, як то, отримання виконавчого листа та його пред?явлення для примусового виконання, в частині поновлення на роботі, у зв?язку з нездійсненням відповідачем в добровільному порядку негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Крім того, оскільки, позовні вимог про стягнення моральної шкоди у зв?язку з несвоєчасним виконання рішення суду є похідними від позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, то вони також не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст.43, 129-1 Конституції України; ст.ст.235 КЗпП України, суд
Позов ОСОБА_1 до Інституту газу Національної академії наук України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: