Справа № 761/47161/25
Провадження № 1-кс/761/29941/2025
14 листопада 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 01.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілою у кримінальному провадженні № 62024100120000935 від 09.12.2024, -
ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просила скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (далі - ТУ ДБР у м. Києві) ОСОБА_4 від 01.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілою у кримінальному провадженні № 62024100120000935 від 09.12.2024.
В обгрунтування скарги вказала, що слідчий дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні клопотання, постанова є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності.
Слідчий ТУ ДБР у м. Києві у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу у його відсутність.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги, долучені до неї документи, прийшов до наступного висновку.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Під час розгляду скарги встановлено, що Другим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024100120000935 від 09.12.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 387 КК України.
Відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/48327/24-к за заявою ОСОБА_3 .
Постановою слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_4 від 01.10.2025 ОСОБА_3 відмовлено у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №62024100120000935 від 09.12.2024.
У відповідності до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий, дізнавач або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови, повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Проте, слідчий не дотримався вимог ч. 5 ст. 110 КПК України, оскільки оскаржувана постанова не містить жодного мотиву та обґрунтувань, на підставі яких слідчий дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання, окрім як цитування ст.ст. 40, 55 КПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови від 01.10.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні № 62024100120000935 від 09.12.2024 у зв'язку з її необґрунтованістю та невмотивованістю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 55, 110, 303, 306-307, 309, КПК України, суд, -
Скаргу - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 01.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні № 62024100120000935 від 09.12.2024.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1