Ухвала від 18.11.2025 по справі 761/43986/25

Справа № 761/43986/25

Провадження № 1-кс/761/27994/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/6321/25, в межах кримінального провадження №72024001520000022 від 19.09.2024

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

В своєму клопотанні заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/6321/25, в межах кримінального провадження №72024001520000022 від 19.09.2024, було накладено арешт на земельні ділянки, які належить ОСОБА_4 .

На думку заявника на даний час відпала необхідність в арешті зазначеного в ухвалі слідчого судді майна, а тому просить слідчого суддю скасувати накладений на них арешт.

Заявник та прокурор просили слідчого суддю проводити розгляд клопотання без їхньої участі.

Проаналізувавши доводи клопотання, вивчивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як встановлено з матеріалів клопотання, арешт на майно накладено з метою збереження речових доказів.

У судовому засіданні встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72024001520000022, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2025 року у справі № 761/6321/25, в межах кримінального провадження № 72024001520000022 від 19.09.2024, було накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме:

- земельну ділянку за кадастровим 3210800000:01:040:0180 загальною площею 0,0228 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210800000:01:040:0181 загальною площею 0,0019 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210800000:01:040:0182 загальною площею 0,0019 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210800000:01:040:0183 загальною площею 0,0288 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210800000:01:137:0004 загальною площею 3,9259 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210800000:01:137:0001 загальною площею 3,9258 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210900000:01:030:0014 загальною площею 0,0466 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210900000:01:030:0040 загальною площею 0,0606 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210900000:01:030:0042 загальною площею 0,0834 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210900000:01:030:0003 загальною площею 0,009 га;

- земельну ділянка за кадастровим 3210900000:01:030:0301 загальною площею 0,2403 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210900000:01:055:0109 загальною площею 0,0368 га;

- земельну ділянку за кадастровим 3210900000:01:030:0167 загальною площею 0,0633 га (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ніжинська, земельна ділянка, 14);

- земельну ділянку за кадастровим 3210900000:01:055:0104 загальною площею 0,0859 га (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, земельна ділянка, 50);

- земельну ділянку за кадастровим 3210900000:01:030:0120, загальною площею 0,0809 га (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ніжинська, земельна ділянка, 14,2);

- земельну ділянку за кадастровим 3210900000:01:135:0019, загальною площею 0,0427 га (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Озерна, земельна ділянка, 25);

- земельну ділянку за кадастровим 3210900000:01:135:0018, загальною площею 0,1 га (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Озерна, земельна ділянка, 25);

- земельну ділянку за кадастровим 3210800000:01:137:0242, загальною площею 4,5139 га (Київська обл., м.Буча), із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном..

Як убачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський Суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», та рішення у справі «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

При цьому, слідчим суддею в ході судового розгляду не встановлено доказів того, що такий захід забезпечення як арешт майна, яке належить ОСОБА_4 , виправдовує подальше втручання держави у право на мирне володіння належним їй майном.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт на вищевказане майно, власником якого є ОСОБА_4 , накладено 18 лютого 2025 року, проте на поточний момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, власник арештованого майна досі не набув жодного процесуального статусу, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків застосування такого заходу та суттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що в сукупності свідчить про те, що підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення, як арешт вищезгаданого майна відсутні.

Також відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України, слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду.

Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення, кримінально процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - представника ОСОБА_4 , разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати.

Таким чином, слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді надані. Жоден учасник судового розгляду не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

У той же час, уповноважений прокурор відділу Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 72024001520000022 від 19 вересня 2024 року, не надав даних, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як і не надав доказів того, що такий захід забезпечення як арешт майна, належного на праві власності ОСОБА_4 , яка в рамках вказаного провадження не набула жодного процесуального статусу, виправдовує подальше втручання держави у право на мирне володіння належним їй майном.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що на майно, яке належить ОСОБА_4 , накладено арешт 18 лютого 2025 року, в той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, строк, встановлений для проведення експертизи, сплинув, при цьому прокурором не надано доказів, які б документально підтверджували, що органом досудового розслідування призначено судово-економічну експертизу, як і не доведено вжиття всіх необхідних заходів для встановлення фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Отже, в ході судового розгляду слідчим суддею не встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, яке на праві власності належить ОСОБА_4 , виправдовує завдання кримінального провадження чи відповідає загальним засадам та свідчить, що таке втручання органу досудового розслідування у володіння майном є тим необхідним фактором, який би міг з урахуванням інших доказів встановити причетність осіб до кримінального правопорушення, за ознаками вчинення яких здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72024001520000022 від 19 вересня 2024 року.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, а також те, що власнику арештованого майна не було повідомлено про підозру, що на переконання слідчого судді, суттєво обмежує непорушне право на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/6321/25, в межах кримінального провадження №72024001520000022 від 19.09.2024 необхідно задовольнити, в частині скасування арешту накладеного на земельні ділянки ухвалою слідчого судді від 18.02.2025 року у справі № 761/6321/25.

В той же час слідчому судді не надано доказів накладення арешту на житлові будинки, про які зазначає адвокат ОСОБА_3 у своєму клопотанні, а тому підстави для вирішення клопотання в цій частині у слідчого судді відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 28, 98, 170-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/6321/25, в межах кримінального провадження №72024001520000022 від 19.09.2024 - задовольнити частково.

Скасувати арешт, який було накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2025 року у справі № 761/6321/25, в межах кримінального провадження № 72024001520000022 від 19.09.2024, було накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме: