Справа № 761/23758/25
Провадження № 3/761/5132/2025
28 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Литвин Оксана Анатоліївна, розглянувши матеріали, що надійшли з Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 51 КУпАП,
ОСОБА_1 11.05.2025 о 18 год. 10 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Фора», що за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 27, здійснив дрібну крадіжку товару на загальну суму 780 грн. 00 коп. без ПДВ.
Крім того, ОСОБА_1 12.05.2025 об 11 год. 45 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Фора», що за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 27, здійснив дрібну крадіжку товару на загальну суму 167 грн. 33 коп. без ПДВ.
Крім того, ОСОБА_1 11.05.2025 о 17 год. 20 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Фора», що за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 27, здійснив дрібну крадіжку товару на загальну суму 312 грн. 00 коп. без ПДВ.
Крім того, ОСОБА_1 05.05.2025 о 17 год. 25 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Фора», що за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 27, здійснив дрібну крадіжку товару на загальну суму 1446 грн. 67 коп. без ПДВ.
Крім того, ОСОБА_1 11.05.2025 о 15 год. 50 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Фора», що за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 27, здійснив дрібну крадіжку товару на загальну суму 512 грн. 89 коп. без ПДВ.
Крім того, ОСОБА_1 10.05.2025 о 12 год. 10 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Фора», що за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 27, здійснив дрібну крадіжку товару на загальну суму 969 грн. 00 коп. без ПДВ.
Крім того, ОСОБА_1 05.05.2025 о 17 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Фора», що за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 27, здійснив дрібну крадіжку товару на загальну суму 334 грн. 08 коп. без ПДВ.
Крім того, ОСОБА_1 15.05.2025 о 18 год. 20 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Велика Кишеня», що за адресою: м. Київ, пр-т .Берестейський,7, здійснив дрібну крадіжку товару на загальну суму 1249 грн. 60 коп. без ПДВ.
Крім того, ОСОБА_1 03.05.2025 о 08 год. 45 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Фора», що за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 27, здійснив дрібну крадіжку товару на загальну суму 215 грн. 83 коп. без ПДВ.
Тобто своїми діями скоїв дрібне викрадення чужого майна, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП.
У судове засіданні ОСОБА_1 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив.
Суд враховує, що відповідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у судове засідання ОСОБА_1 викликався шляхом направлення повістки за адресою місця проживання вказаної у матеріалах справи, зазначений у протоколі зі слів останнього.
З викладеного витікає, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі ОСОБА_1 у розгляді справи.
Згідно положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 за №3477-ІV, є джерелом права в Україні.
За змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини «Бендерський проти України» від 15.11.2007 зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Зокрема, ЄСПЛ наголошує на тому, що «принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, п. 119, а також «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів», п. 33 До того ж, що «кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною... Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи» (п.п. 17,18 рішення від 06.02.2001 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).
Так, за ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. ст. 1 та 8 Конституції України, Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Визначення «законності» або «згідно із законом » досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, в рішенні «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) від 27.04.2004 ЄСПЛ нагадав, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.
Крім того, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29.06.2006, заява №11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».
Однак концепція «законності» стосується не лише статті 8, але й багатьох інших статей Конвенції. Наприклад, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява № 29971/04), рішення від 18.12.2008, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в п. 1 ст. 5, по суті, відсилають до національного законодавства і встановлюють обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства.
В п.44 рішення від 30.09.2010 «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» (Vladimir Polishchuk and Svetlana Polishchuk v. Ukraine, заява № 12451/04) ЄСПЛ наголосив, що «словосполучення «згідно із законом» у п. 2 ст. 8 Конвенції, по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм (див. рішення від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine), заява № 11901/02, п. 49).
Таким чином, особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП передбачено відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відовідальність за ч. 3 ст. 51 КУпАП передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Вина правопорушника у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП, підтверджується даними, які містяться в протоколах про адміністративне правопорушення, заявах про кримінальне правопорушення, довідках про вартість викрадених товарів, рапортах, письмових поясненнях ОСОБА_1 , даних постанови про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 51 КУпАП та ч. 3 ст. 51 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого адміністративного правопорушення, який свідчить про те, що ОСОБА_1 грубо порушив вимоги ч. 3 ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення, його особу, відношення до вчиненого, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд вважає справедливим та достатнім для виховання ОСОБА_2 , з метою запобігання вчинення нею нових правопорушень накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно ст. 401 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір, розмір і порядок сплати, якого встановлюється законом.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 1, 7, 401, ч. 1 ст. 51, 245, 251, 252, 280 КУпАП, та ЗУ «Про судовий збір», суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком 50 (п'ятдесят) годин, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп.
Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи правопорушника або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Постанова суду підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
На постанову суду по справі про адміністративне правопорушення може бути подана скарга до Київського апеляційного протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суддя О. А. Литвин