Справа № 761/43996/25
Провадження № 1-кс/761/28005/2025
18 листопада 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.10.2024 року у справі № 761/35264/24, в межах кримінального провадження № 22024000000000257 від 20.03.2024 року
В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.
В своєму клопотанні заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.10.2024 року у справі № 761/35264/24, в межах кримінального провадження № 22024000000000257 від 20.03.2024 року, було накладено арешт, на майно, яке вилучено 12.09.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон «SAMSUNG GALAXY M52», який належить ОСОБА_4 .
На думку заявника арешт на майно накладено необґрунтовано, а відтак просить слідчого суддю його скасувати.
Заявник просив проводити розгляд клопотання без його участі та просив його задовольнити.
Прокурор, просив проводити розгляд клопотання без його участі, зазначив, що проти задоволення клопотання не заперечує.
Дослідивши доводи клопотання, вивчивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.10.2024 року у справі № 761/35264/24, в межах кримінального провадження № 22024000000000257 від 20.03.2024 року, було накладено арешт, на майно, яке вилучено 12.09.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон «SAMSUNG GALAXY M52», який належить ОСОБА_4 .
Зі змісту ухвали вбачається, що арешт на майно було накладено з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.
Як вбачається з наданих заявником документів, матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу того, що арештоване майно містить відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того органом досудового розслідування не доведено, що арештоване майно здобуте незаконним шляхом.
Також слідчому судді не надано доказів того, що на вилученому технічному засобі містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження
Крім того КПК України не визначає обов'язкового накладення арешту на матеріальний носій інформації.
Щодо правового статусу копій електронних даних неодноразово свою правову позицію висловлював Верховний Суд: «…ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив?язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа».
Постанова об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20.
Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним кримінальним судом у постанові від 05.04.2023 у справі № 683/1200/18, постанові від 19.08.2021 у справі № 756/8124/19 та інших справах.
Отже відсутні підстави для арешту електронного носія інформації.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
З наявних у слідчого судді матеріалів клопотання не вбачається, що арештоване майно відповідає вимогам, які ставляться до речових доказів.
Враховуючи викладене, таке майно не може виступати доказом в розумінні ст. 98 КПК України та жодним чином не може підтверджувати факт здійснення кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що в подальшому існуванні арешту майна відпала необхідність.
Керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.10.2024 року у справі № 761/35264/24, в межах кримінального провадження № 22024000000000257 від 20.03.2024 року - задовольнити.
Скасувати арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.10.2024 року у справі № 761/35264/24, в межах кримінального провадження № 22024000000000257 від 20.03.2024 року, на мобільний телефон «SAMSUNG GALAXY M52», який належить ОСОБА_4 .
Зобов'язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 22024000000000257 від 20.03.2024 року повернути ОСОБА_4 мобільний телефон «SAMSUNG GALAXY M52».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1